ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 22/23пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали прокурора Київського району м. Донецька
касаційного подання в інтересах держави в особі ДПІ у
Київському
районі м. Донецька
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 18.04.2005
у справі господарського суду Донецької області
за позовом прокурора Київського району м. Донецька в
інтересах держави в особі ДПІ у Київському
районі м. Донецька
до ТОВ “Донбаскамінь”
ЗАТ “ВО “Техсировина”
Про визнання недійсним господарського зобов’язання, вчиненого
на підставі угоди
в судовому засіданні взяли участь представники:
від прокуратури: не з’явились
від позивача: Попова О.В.- дов. № 10/10-013 від 25.07.2005
від відповідачів: не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 11.02.2005 господарського суду Донецької області
відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора Київського
району м. Донецька в інтересах держави в особі ДПІ у Київському
районі м. Донецька щодо визнання недійсним господарського
зобов’язання, яке виникло та виконане на підставі угоди від
14.06.2004 за № 113/06, та стягнення з ТОВ “Донбаскамінь” на
користь ЗАТ “ВО “Техсировина” товару.
Постановою від 18.04.2005 Донецького апеляційного господарського
суду рішення господарського суду Донецької області від
11.02.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що посилання прокурора на те, що
майно, яке було предметом купівлі-продажу не було у
встановленому порядку зареєстровано його власниками жодним чином
не свідчить про наявність у відповідачів наміру незаконно
отримати бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Відповідні доводи позову є лише припущенням, яке не підтверджене
належними і допустимими доказами, а тому не може бути покладене
в основу судового рішення.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, прокурор Київського району
м. Донецька в інтересах держави в особі ДПІ у Київському районі
м. Донецька звернувся з касаційним поданням до Вищого
господарського суду України і просить їх скасувати, мотивуючи
тим, що судами невірно застосовані норми матеріального ат
процесуального права, зокрема ст.ст. 657, 658 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційне подання задовольнити.
Господарським судом встановлено, що ТОВ “Донбаскамінь” та ЗАТ
“Виробниче об’єднання “Техсировина” 14.06.2004 уклали договір
купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна,
сільськогосподарського обладнання та інвентарю загальною
вартістю 10485880,80 грн., в т. ч. податок на додану вартість в
сумі 1747646,80 грн. Майно передано за актами приймання-
передачі.
За твердженням позивача майно ТОВ “Донбаскамінь” не оплачено та
не здійснена реєстрація права власності, що не заперечує і сам
відповідач-1.
Статею 657 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що
договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового
комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна
укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному
посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
якщо
договір про відчудження майна підлягає державній реєстрації,
право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Однак господарським судом вимоги даних норм Цивільного кодексу
( 435-15 ) (435-15)
не враховані.
Господарським судом також не враховано лист Бюро технічної
інвентаризації м. Донецька № 4890 від 30.12.2004 в якому
вказано, що ЗАТ ВО “Техсировина” право власності на вказане
майно не реєструвало, отже і не набуло статусу власника товару.
Статею 658 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших
випадків, встановлених законом, належить власникові товару, що
залишилось поза ухвалою суду.
Посилання суду першої та апеляційної інстанції на рішення
господарського суду Донецької області від 17.11.2004 у справі
28/448а, яким визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №
17235/10/26-113 від 19.08.2004 колегією суддів не може бути
прийнято до уваги, оскільки постановою Вищого господарського
суду України від 20.04.2005 рішення господарського суду
Донецької області від 17.11.2004 та постанова Донецького
апеляційного господарського суду від 13.12.2004 у справі 28/448а
скасовані, а справа направлена до господарського суду Донецької
області на новий розгляд.
Вищевказане свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин.
Таким чином, господарськими судами неповно з’ясовані обставини
справи, що є підставою для скасування судових рішень і
направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання задовольнити.
Постанову від 18.04.2005 Донецького апеляційного господарського
суду та рішення від 11.02.2005 господарського суду Донецької
області зі справи № 22/23пд скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
Головуючий В.С.Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко