ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 16/320/14(6/302а/34а)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги ВАТ ЕК “Чернігівобленерго”
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 12.04.2005 р.
у справі господарського суду Чернігівської області
за позовом ВАТ ЕК “Чернігівобленерго”
до Новгород-Сіверської МДПІ
3-тя особа Новгород-Сіверська міська рада
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Костюченко В.Н. (дов. від 20.07.05 № 17/3149),
відповідача: не з’явились,
3-тої особи: не з’явились,
В С Т А Н О В И В:
Постановою від 15.09.04 Вищого господарського суду України
прийняті у справі рішення від 25.02.04 господарського суду
Чернігівської області та постанову від 12.05.04 Київського
апеляційного господарського суду у справі № 6/302а/34а
скасовано, справу направлено на новий розгляд господарського
суду Чернігівської області.
Рішенням від 26.01.05 господарського суду Чернігівської області
в позові відмовлено з посиланням на акт інвентаризації від
11.10.2000р., за яким в межах населених пунктів третьої особи
визначено 3751 опору, які займають земельні ділянки загальною
площею 1,4162 га. Результати цієї інвентаризації було
затверджено Рішенням десятої сесії двадцять четвертого скликання
Новгород-Сіверської сільської Ради Новгород-сіверського району
Чернігівської області від 06.04.2004р.
Постановою від 12.04.05 Київського апеляційного господарського
суду вказане вище рішення господарського суду Чернігівської
області залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ВАТ “Чернігівобленеого”
звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною
скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким
позов задовольнити, посилаючись на те, що судом порушено ст.ст.
2, 5, 13 Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
03.07.1992 № 2535-ХП (далі Закон № 2535-ХІІ ( 2535-12 ) (2535-12)
) та ст.
19 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Згодом ВАТ “Чернігівобленерго” подало до суду клопотання про
уточнення касаційних вимог, у якому просить направити справу на
новий розгляд, посилаючись на рішення господарського суду
Чернігівської області, яким рішення про затвердження матеріалів
інвентаризації земельних ділянок, на яких розташовано ЛЕМ,
визнано недійсним.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами перевірки дотримання вимог
податкового законодавства Новгород-Сіверським районом
електричних мереж за період з 01.04.01 по 31.12.02 Новгород-
Сіверською МДПІ складено акт № 131 від 14.04.03, у якому вказано
про порушення позивачем: 1) ст.ст. 7,8,14 Закону України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
(в редакції Закону України від
19.09.96р. № 378/96-ВР зі змінами та доповненнями), в результаті
чого занижено земельний податок за 2001р. на суму 12873,81 грн.;
2) ст.ст. 1,2,5,7,8,13,14 Закону України "Про плату за землю
( 2535-12 ) (2535-12)
(в редакції Закону України від 19.09.96р. № 378/96-
ВР зі змінами та доповненнями) та статей 65 п. 1, ст. 76, ст. 96
п. 1в, ст. 125 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, в
результаті чого земельний податок за 2002р. занижено на 18580,30
грн., в тому числі по Новгород-Сіверській сільській раді 12027,
38 грн. Податковий орган дійшов висновку про порушення
структурним підрозділом позивача вказаних вище норм щодо
правильності визначення об'єкту оподаткування земельним податком
у 2002 році та про неправильне застосування ставок земельного
податку у 2001 році.
На підставі наведеного акту Новгород-Сіверською МДПІ прийнято
податкове повідомлення-рішення № 0001552331/0 від 24.04.2003р.,
яким визначено суму податкового зобов'язання Новгород-
Сіверському району електричних мереж з земельного податку в сумі
12027,38 грн., в т.ч. 8018,25 грн. основного платежу та 4009,13
грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В ході розгляду справи з’ясовано, що на підставі листа Новгород-
Сіверського райвідділу земельних ресурсів № 76/1-09 від
19.03.2003р., відповідно до якого загальна площа земельних
ділянок, які зайняті і використовуються Новгород-Сіверським РЕМ
під обєктами транспортування електроенергії, під господарськими
і виробничими спорудами та під житловим фондом становить 151037
га, в тому числі в межах населених пунктів –147008 га, за межами
–0,4029 га. Використовуючи інформацію, викладену у листі
Новгород-Сіверського райвідділу земресурсів як дані земельного
кадастру, ДПІ дійшла висновку, що: у 2001 році платником податку
не вірно були застосовані ставки податку ( всі земельні ділянки
розташовані під опорами ЛЕП та під ЗТП, КТП платником були
визначені як такі, що розташовані за межами населених пунктів, а
фактично всі земельні ділянки під опорами знаходяться в межах
населених пунктів, в тому числі під опорами ЛЕП згідно актів
інвентаризації земель); у 2002р. земельні ділянки загальною
площею 11,099 га зайняті опорами ЛЕП напругою 0,4-10 Кв
платником у розрахунок земельного податку не були включені.
Згідно ст. 2 Закону № 2535-ХП ( 2535-12 ) (2535-12)
, в редакції чинній на
момент існування спірних правовідносин, використання землі в
Україні є платним, плата за землю справляється у вигляді
земельного податку або орендної плати, що визначається залежно
від грошової оцінки земель.
Відповідно до ст. 5 цього Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
об'єктом плати за
землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка
перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах
оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної
ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі
орендар.
Статтею 15 Закону № 2535-ХП ( 2535-12 ) (2535-12)
визначено, що власники
землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня
виникнення права власності або права користування земельною
ділянкою, у разі припинення права власності або права
користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний
період перебування землі у власності або користуванні у
поточному році.
Згідно вимог ст.ст. 23, 24 Земельного кодексу України, який був
чинний з 15.03.1991р. по 01.01.2002р. ( 561-12 ) (561-12)
, право
власності або право постійного користування землею посвідчується
державними актами, які видаються і реєструються сільськими,
селищними, міськими, районними Радами; право тимчасового
користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється
договором.
Частиною 3 ст. 30 Земельного кодексу ( 561-12 ) (561-12)
встановлено,
що при передачі підприємствами, установами і організаціями
будівель і споруд іншим підприємствам, установам і організаціям
разом з цими об'єктами до них переходить право користування
земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та
споруди. Відповідно до ст. 19 цього Кодексу ( 561-12 ) (561-12)
, для
отримання земельної ділянки у користування підприємство повинно
звернутися до відповідної Ради з клопотанням.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судами правомірно враховано, що з таким клопотанням позивач не
звертався, фактично використовуючи опори ЛЕМ та постачав
електроенергію до населених пунктів.
Згідно ст. 76 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, що набрав
чинності з 15.11.2001р., землями енергетичної системи визнаються
землі, надані, зокрема, під об'єкти транспортування
електроенергії до користувача, землі енергетичної системи можуть
перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі
встановлюються охоронні зони.
Судами також правомірно враховано положення ст. 12 Земельного
кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
, згідно якої до повноважень сільських,
селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території
сіл, селищ, міст належить: в) надання земельних ділянок у
користування із земель комунальної власності відповідно до цього
Кодексу; д) організація землеустрою; е) координація діяльності
місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за
використанням та охороною земель комунальної власності,
додержанням земельного та екологічного законодавства; з)
підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання
земельних ділянок відповідно до цього Кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Відповідно до ст. 65 вказаного Кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
землями
енергетики визнаються земельні ділянки, надані в установленому
порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення
відповідної діяльності, а порядок використання цих земель
встановлюється законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України з врахуванням
положень постанови КМУ від 04.03.1997р. № 209 "Про затвердження
Правил охорони електричних мереж" ( 209-97-п ) (209-97-п)
, згідно якої
визначено, що для захисту населення від впливу електричного поля
встановлюються санітарно-захисні зони повітряних ліній
електропередачі напругою 330 кВ і вище, а також п. 1.6 Положення
про земельно - кадастрову інвентаризацію земель населених
пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по
земельних ресурсах № 85 від 26.08.1997р. ( z0522-97 ) (z0522-97)
, вважає,
що судами правомірно взято до уваги факт здійснення
інвентаризації земель та встановлення кількості та класифікації
опор ЛЕМ 0,4 - 10 кВ і згідно ДБН В. 2,5 - 16-99, визначення
площі земельних ділянок під опорами (акт інвентаризації від
11.10.2000р.), за результатами якої в межах населених пунктів
третьої особи визначено 3751 опору, які займають земельні
ділянки загальною площею 1,4162 га, що затверджено рішенням
десятої сесії двадцять четвертого скликання Новгород-Сіверської
сільської Ради Новгород-сіверського району Чернігівської області
від 06.04.2004р.
При цьому судами з’ясовано, що Новгород-Сіверський район
електричних мереж зареєстровано в ЄДРПОУ 27.12.1998р. без права
юридичної особи як відособлений підрозділ позивача, який є
юридичною особою та взято на облік як платник податку.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в Україні є платним.
З урахуванням викладеного постанову Київського апеляційного
господарського суду прийнято обгрунтовано при правильному
застосуванні норм матеріального права.
Щодо посилання скаржника на визнання недійсним рішенням Новгород-
Сіверської сільської Ради Новгород-сіверського району
Чернігівської області від 06.04.2004р. за рішенням
господарського суду Чернігівської області, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що вказаний факт не може
бути підставою для направлення справи на новий розгляд, оскільки
скаржником не надано доказів того, що справа, у якій було
прийнято вказане рішення, пройшла всі судові інстанції,
передбачені ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 12.04.05 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 16/320/14 (6/302а/34а) залишити без змін.
Головуючий Божок В.С.
Судді Костенко Т.Ф.
Коробенко Г.П.