ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 16/182-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Мачульського Г.М.
суддів : Грейц К.В.
Полянського А.Г.
розглянувши касаційну СТОВ “Надія”
скаргу (подання)
на постанову від 14.02.2005
Харківського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Харківської області № 16/182-04
за позовом СТОВ “Надія”
до Де -Фонду загальнообов’язкового
державного соціального страхування
України на випадок безробіття в особі
Куп’янського міськрайцентру зайнятості
Ку -Куп’янської ОДПІ
Про списання безнадійного податкового боргу
за участю представників: не прибули
- позивача
- відповідача-1 Брус Л.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2004
(суддя Здоровко Л.М.) частково задоволені позовні вимоги
позивача та зобов'язано Фонд загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття в особі
Куп'янського міськрайцентру зайнятості звернутися до Куп'янської
ОДПІ відповідно до п. 5.2. Порядку списання безнадійного
податкового боргу платників податків, який зареєстрований в
Міністерстві юстиції України 10.01.2002 за № 16/63-04 з
відповідними документами з метою списання безнадійного
податкового боргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Надія". В іншій частині у позові до 1-го
відповідача відмовлено. В частині позовних вимог щодо визнання
незаконною бездіяльності Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття в особі
Куп'янського міськрайцентру зайнятості провадження у справі
припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. У
задоволенні позовних вимог до 2-го відповідача відмовлено.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду (у
складі головуючого судді Бондаренко В.П. , суддів Лакізи В.В.,
Токара М.В.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку зі
скаргою Фонду загальнообов’язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття в особі Куп’янського
міськрайцентру зайнятості, постановою від 14.02.2005 рішення у
справі скасувала в частині задоволення позовних вимог і
відмовила в позові в цій частині. В решті рішення залишено без
змін.
Постанову мотивовано тим, що внески на загальнообов'язкове
соціальне страхування на випадок безробіття не є податковим
боргом, тому не можуть бути списані у відповідності до п. 18.2
статті 18 Закону Украйни “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та Порядку списання безнадійного
податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА
України № 103 від14.03.2001р., в яких йдеться саме про списання
безнадійного податкового боргу.
Не погоджуючись з постановою у справі, СТОВ “Надія” звернулось з
касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати
в частині відмови в задоволенні позовних вимог про списання
безнадійного боргу з внесків до фонду загальнообов’язкового
соціального страхування на випадок безробіття. і прийняти
рішення про задоволення позову в цій частині, обґрунтовуючи свої
вимоги, тим, що згідно пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.200 32181-Ш (далі –Закон № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
) органи фондів
загальнообов’язкового державного соціального страхування
віднесено до контролюючих органів стосовно внесків на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування, тому ці
внески є обов’язковими платежами і порядок їх погашення підлягає
регулюванню зазначеним Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Відповідачі відзивів на касаційну скаргу не подали, представник
Куп’янського міськрайцентру зайнятості в судовому засіданні
проти задоволення касаційної скарги заперечив з підстав,
викладених в постанові апеляційної інстанції.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, СГТОВ „Надія" згідно
з положеннями Закону України “Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 року
№ 1533-Ш ( 1533-14 ) (1533-14)
є платником страхових внесків до Фонду
загальнообов’язкового державного страхування України на випадок
безробіття та знаходиться на обліку у Куп’янському
міськрайцентрі зайнятості як платник цих внесків.
Станом на 31.10.2003 у позивача склалась заборгованість по
страхових внесках до фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття в сумі
58795,23 грн. і, пояснюючи неможливість її своєчасної сплати
форс-мажорними обставинами, пов’язаними з несприятливими
погодними умовами взимку 2002-2003 рр. та посухою в квітні-
червні 2003 р., наявність яких засвідчена висновками Торгово-
промислової палати України від 17.07.2003 № 8822/05-4, позивач
звернувся з заявою від 03.10.2003 № 355 до Куп’янського
міськрайцентру зайнятості про списання цієї заборгованості, в
задоволенні якої йому було відмовлено з тих підстав, що норми
Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
не регулюють спірні правовідносини.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних
вимог, фактично погодився з такою позицією Куп’янського
міськрайцентру зайнятості, в зв’язку з чим колегія суддів
зазначає наступне.
Відповідно до преамбули Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
(із змінами,
внесеними згідно з Законом України від 20.02.2003 № 550-ІV
( 550-15 ) (550-15)
) цей Закон є спеціальним законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів),
включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та
внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування,
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами.
Згаданим Законом України від 20.02.2003 № 550-ІV “Про внесення
змін до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 550-15 ) (550-15)
до числа контролюючих органів віднесено
органи фондів загальнообов’язкового соціального страхування -
стосовно внесків на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої
законом (підпункт 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
).
З огляду на викладене після набрання чинності зазначеним Законом
України від 20.02.2003 № 550-ІV ( 550-15 ) (550-15)
, тобто після
26.03.2003 року, не сплачені в строк страхові внески до фондів
загальнообов’язкового соціального страхування підпадають під
ознаки податкового боргу в розумінні пункту 1.3 статті 1 Закону
№ 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, таким чином на погашення зобов’язань зі
сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування поширюється дія цього Закону.
Враховуючи зазначене, висновок суду апеляційної інстанції щодо
непоширення дії Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
на списання
заборгованості зі сплати страхових внесків є помилковим.
Відповідно до пп. 18.2.1 п. 18.2. ст. 18 Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
підлягає списанню безнадійний податковий борг, у
тому числі пеня нарахована на такий податковий борг, а також
штрафні санкції. Згідно з цією нормою, під терміном “безнадійний
борг” слід розуміти, зокрема, податковий борг юридичних або
фізичних осіб, який виник внаслідок обставин непереборної сили
(форс-мажорних обставин).
За змістом наведеної норми для списання безнадійного податкового
боргу необхідні такі умови: наявність форс-мажорних обставин,
обставини непереборної сили вплинули на своєчасність сплати
податкового зобов'язання, а також причинний зв'язок між діями
непереборної сили і виникненням податкового боргу, що позбавило
можливості позивача отримати доходи та сплатити податки.
Згідно пп. 3.4 п. 3 Порядку списання безнадійного податкового
боргу, затвердженого наказом ДПА України від 14.03.2001 № 103
( z0016-02 ) (z0016-02)
, під безнадійним слід розуміти такий податковий
борг, який виник внаслідок обставин непереборної сили, тобто не
з вини платників податків, і які неможливо упередити або
запобігти своїми заходами, за умови, що дані обставини
безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових
зобов’язань
Як вбачається з вищенаведеного, безнадійний податковий борг є
наслідком обставин непереборної сили і до нього не може бути
віднесено борг, який існував до настання форс-мажорних обставин.
Однак, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, в
свою чергу, не звернув на зазначені норми уваги і без
достатнього правового обґрунтування відніс до безнадійного
податкового боргу всю заборгованість позивача до фонду
загальнообов’язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття в сумі 58795,23 грн.
Такий висновок колегія суддів вважає передчасним і зробленим за
неповно встановлених обставинах справи, оскільки судом не було
досліджено питання щодо конкретних періодів виникнення боргу зі
сплати страхових внесків, на списанні якого в загальній
накопиченій сумі станом на певну дату наполягає позивач, та
розміру цього боргу, що відповідав кожному звітному періоду,
починаючи з дати виникнення, а також питання визначення часу
виникнення форс –мажорних обставин та їх співвідношення в часі з
виникненням боргу, внаслідок чого залишилось не з’ясованим
питання причинного зв’язку між виникненням боргу в конкретній
сумі і обставинами непереборної сили, тобто права позивача на
його списання.
Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено загальну
площу сільськогосподарських угідь позивача і не враховано, що
згідно висновків ТПП України не всі площі належних позивачеві
угідь і не в повному обсязі постраждали внаслідок форс-мажорних
обставин, що, в свою чергу, впливає на розмір боргу, який може
бути списаний за безнадійністю.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з
цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги наведене в цій постанові, а також з’ясувати чи
відповідає предмет спору встановленим засобам захисту порушеного
права позивача, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов’язків сторін і, в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
14.02.2005 у справі господарського суду Харківської області №
16/182-04 та рішення господарського суду Харківської області від
24.12.2004 у цій справі скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Касаційну скаргу СТОВ “Надія” задовольнити частково.
Головуючий Г.Мачульський
Судді К.Грейц
А.Полянський