ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 9/216
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області та
ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Ремавто”
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 12.04.2005 р.
у справі господарського суду Полтавської області
за позовом ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Ремавто”
до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області
Про визнання частково недійсним податкового повідомлення-
рішення,
в судовому засіданні взяли участь представників судовому
засіданні взяли участь представники:
позивача: Крамаренко О.Л. - директор,
відповідача: Биченко О.О. (дов. від 06.07.05 № 14627/10),
В С Т А Н О В И В :
Рішенням від 17.02.05 господарського суду Полтавської області
позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-
рішення Кременчуцької ОДПІ № 0002362306/0/2844 від 22.10.2004 р.
в частині нарахування 1965,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій
з огляду на те, що штрафні санкції, встановлені Законом України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" № 1776-ІІІ
( 1776-14 ) (1776-14)
(далі Закон № 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
), не відносяться
до податкових зобовязань, а тому не можуть стягуватись за
процедурою, передбаченою Законом України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
фондами” № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
). Цим же рішенням з ОДПІ на користь позивача
стягнуто 203 грн. судових витрат.
Постановою від 12.04.05 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду вказане вище рішення скасовано. Позов
задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-
рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції
№ 0002362306/0/2844 від 22.10.2004 в частині визначення
нарахованих штрафних санкцій як податкового зобов'язання.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької
об'єднаної державної податкової інспекції № 0002362306/0/2844
від 22.10.2004 в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі
1700 грн. В решті позовних вимог про визнання недійсним
повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної
податкової інспекції № 0002362306/0/2844 від 22.10.2004 в
частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 265 грн. 25 коп.
відмовлено.
Постанову господарського суду апеляційної інстанції мотивовано
тим, що місцевим судом не прийнято до уваги пояснення
працівників відділу оперативного контролю управління податкового
аудиту та валютного контролю Кременчуцької ОДПІ, що кошти
відповідача на контрольну закупівлю товару знаходилися серед
інших коштів підрахованих продавцем, а саме в кишені робочого
одягу, в який вона була вдягнена.
Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної
інстанції, ТОВ “ВКФ “Ремавто” звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою і просить її
скасувати, залишити в силі рішення місцевого господарського
суду, посилаючись на порушення судом ст.ст. 15, 25 Закону № 1776-
ІІІ, ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судові рішення оскаржено також Кременчуцькою ОДПІ, яка просить
їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити,
посилаючись на ст. 6 Декрету КМУ “Про акцизний збір” (далі
Декрет), ст. 17 Закону № 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
,
Позивач подав до суду відзив на вказану касаційну скаргу, у
якому повторює вимоги, викладені у своїй касаційній скарзі.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга ТОВ “ВКФ “Ремавто” не підлягає задоволенню, а
касаційна скарга Кременчуцької ОДПІ підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами перевірки господарської одиниці-
магазину, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю
„Виробничо-комерційна фірма „Ремавто" щодо здійснення
розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового
обігу Кременчуцькою ОДПІ складено акт від 15.10.2004, у якому
вказано про порушення позивачем п. 11 ст. 3 Закону № 1776-ІІІ
( 1776-14 ) (1776-14)
-проведення розрахункових операцій через РРО без
використання режиму попереднього програмування найменувань
товару; порушення п. 13 ст. 3 Закону № 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
-
невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення
розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО, яка
становить 53, 05 грн.; порушення ст. 6 Декрету - відсутність у
місці торгівлі на момент проведення перевірки копій чинних
декларацій про встановлені виробником або імпортером максимальні
роздрібні ціни на підакцизні товари.
На підставі вказаного акта Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове
повідомлення-рішення від 22.10.2004 за № 0002362306/0/2844, за
яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем
штрафні санкції за порушення законодавства про патентування,
застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та
послуг на загальну суму 2050,25 грн., в тому числі, 2050,25 грн.
- штрафні (фінансові) санкції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
обгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо
правомірного застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі
265, 25 грн., передбачених ст. 22 Закону № 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
.
Згідно з п. 13 ст. 3 Закону № 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
суб'єкти
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції
в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу
товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум
готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів,
яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових
операцій.
При цьому судом обгрунтовано взято до уваги, що під час
проведення перевірки на місці проведення розрахунків виявлено
готівкові кошти в сумі 257,15 грн., що підтверджується
підрахунком наявних коштів, зробленим продавцем магазину Чернет
Людмилою Василівною за її власним підписом на суму 257,15 грн.
Відповідно до зазначеного підрахунку покупюрно продавцем
нараховано 213, 15 грн. Згідно пояснень продавця Чернет Л.В з
кишені її халата вилучено 44 грн. Судом апеляційної інстанції
з’ясовано, що кошти відповідача на контрольну закупівлю товару
знаходилися серед інших коштів підрахованих продавцем, а саме в
кишені робочого одягу продавця, в який вона була вдягнена.
Згідно денного звіту РРО сума готівкових коштів склала 204,10
грн. Тобто, невідповідність готівкових коштів - 53,05 грн., що
знайшло своє відображення в акті перевірки від 15.10.2004 як
порушення п. 13 ст. 3 Закону № 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
.
Відповідно до ст. 22 Закону № 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
у разі
невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення
розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до
суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова
санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено
невідповідність у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов
правомірного висновку про дотримання відповідачем п. 13 ст. 3,
ст. 22 Закону № 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
.
В частині нарахування позивачу штрафних санкцій за торгівлю у
відсутність копій чинних декларацій про встановлені виробником
або імпортером максимальні роздрібні ціни по підакцизним товарам
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
висновки судів попередніх інстанцій помилковими з наступних
підстав.
Так, поза увагою судових інстанцій залишився той факт, що на
момент здійснення перевірки у позивача знаходилась копія
декларації ЗАТ “Реємста-Київ тютюнова фабрика” № 8661/6 від
15,12.03, яка не була чинною, в той час як чинна декларація №
4206/6 від 26.08.04 на місці торгівлі була відсутня.
Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному
випадку зважає увагу на той факт, що вказані обставини не
заперечувались представником позивача в судовому засіданні
касаційної інстанції а також, що ст. 6 Декрету зобов’язано
суб’єкта підприємницької діяльності, що здійснює торгівлю
підакцизними товарами мати на видному місці у місці здіснення
торгівлі такими товарами копії чинних декларацій про максимальні
роздрібні ціни на підакцизні товари.
В частині проведення розрахункових операцій через РРО без
використання режиму попереднього програмування найменувань
товару суди пославшись на неправомірність застосування штрафних
санкцій, які не відносяться до податкових зобовязань за
процедурою, встановленою Законом № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
не
прийняли до уваги той факт, що вказана обставина не може бути
підставою для визнання прийнятих на підставі вказаного Закону
повідомлень-рішень в цілому, а з врахуванням того факту, що
вказані обставини, зафіксовані в акті перевірки, не
заперечувались позивачем під час розгляду справи, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення і в
цій частині підлягають скасуванню, а позов залишенню без
задоволення.
Керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Ремавто” та
Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області задовольнити частково.
Рішення від 17.02.05 господарського суду Полтавської області у
справі № 9/216 скасувати. Постанову від 12.04.05 Київського
міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 9/216
змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції: “Визнати
недійсним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №
0002362306/0/2844 від 22.10.2004 р. в частині визначення
нарахованих штрафних санкцій як податкового зобов’язання. В
решті позову відмовити”.
Головуючий: Божок В.С.
Судді: Костенко Т. Ф.
Коробенко Г.П.