ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2005 Справа № 15/250-04-8064
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій
В.М., за участю представників сторін Л. Єсіпової (дов. від
8.07.05) та П. Маріна (дов. від 14.07.05), розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного
сільськогосподарського підприємства “Кришталь” на рішення від
23.12.2004 року господарського суду Одеської області та постанову
від 30.03.2005 року Одеського апеляційного господарського суду у
справі № 15/250-04-8064 за позовом суб’єкта підприємницької
діяльності Зайки Олени Григорівни до приватного
сільськогосподарського підприємства “Кришталь”
про стягнення 394000 грн.
та за зустрічним позовом
про стягнення 52 800 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 23.12.2004 року господарського суду Одеської
області (суддя В.Петров), залишеним без змін постановою від
30.03.2005 року Одеського апеляційного господарського суду, в
первісному позові відмовлено з мотивів недоведеності; зустрічний
позов задоволено частково: стягнуто 52 800 грн. заборгованості і
в частині стягнення 7000 грн. відмовлено; визнано недійсним
договір підряду від 17.04.2004 року та стягнуто з приватного
сільськогосподарського підприємства “Кришталь” на користь
суб’єкта підприємницької діяльності Зайки Олени Григорівни 345
000 грн.
Приватне сільськогосподарське товариство “Кришталь” просить
судові рішення у справі скасувати з підстав неправильного
застосування господарськими судами статей 180, 207 і 318
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, статей 16, 203, 213,
215, 637 і 638 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а також
статті 54 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суб’єкт підприємницької діяльності Зайка О. Г. проти доводів
касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить
відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступного.
До господарського суду подано позов про стягнення 394 000 грн.
боргу з підстав несплати виконаних робіт по будівництву
зерносховища згідно з договором підряду від 17.04.2004 року та
100 000 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового
зобов’язання. Відповідач подав зустрічний позов про стягнення 52
800 грн. боргу в зв’язку з несплатою приватним підприємством
сільгосппродукції, а також 7 000 грн. судових витрат по оплаті
послуг представника.
Господарськими судами встановлено, що 17.04.2004 року між
позивачем (підрядник) і відповідачем (замовник) було укладено
договір підряду на будівництво зерносховища, відповідно до умов
якого замовник зобов’язався надати будівельний майданчик,
забезпечити подачу електроенергії, транспорт, підіймальний кран,
паливо, організувати охорону об’єкту та будівельних матеріалів.
Підрядник, в свою чергу, зобов’язався забезпечити об’єкт
будівельними матеріалами та виконати будівельно-монтажні роботи.
Кошторисна вартість капітального будівництва зерносховища
складає 100 грн. за 1 м2 площі і кінцевий розрахунок сторони
здійснюють після підписання акта виконаних робіт і за кожний
день прострочення платежу сплачується пеня в розмірі одного
відсотка.
Позивач за первісним позовом виконав обумовлені договором роботи
на суму 345 000 грн., що підтверджується актами приймання
виконаних робіт. Проте, приватне сільськогосподарське
підприємство “Кришталь” своїх зобов’язань щодо оплати виконаних
робіт не виконало і його борг дорівнює 345 000 грн. та санкції -
100 000 грн.
Предметом договору від 17.04.2004 року є виконання будівельних
робіт і відповідно до пункту 30 статті 9 Закону України “Про
ліцензування певних видів господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
будівельна діяльність може проводитися суб’єктом господарювання
лише за наявності відповідного дозволу (ліцензії).
З підстав відсутності у приватного підприємця Зайки О. Г.
ліцензії на право здійснення будівельної діяльності господарські
суди на підставі статті 227 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
дійшли правомірного висновку про визнання недійсним
даного договору.
Статями 216 і 236 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних
наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, а також
угода, визнана судом недійсною, є недійсною з моменту її
вчинення.
Отже, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про
відмову в задоволенні первісного позову, оскільки його вимоги
ґрунтуються на недійсному договорі.
Частиною 2 пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із
сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що
вона одержала на виконання цього правочину, а в разі
неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане
полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій
послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами,
які існують на момент відшкодування.
Таким чином, господарські суди дійшли правильного висновку про
те, що приватне сільськогосподарське підприємство “Кришталь”
зобов’язано відшкодувати приватному підприємцю вартість
виконаних робіт у грошовій формі на суму 345 000 грн.
Господарськими судами також встановлено, що протягом 2001-2004
років сільськогосподарський виробничий кооператив “Тарутинський”
та приватне сільськогосподарське підприємство “Кришталь”
передали у власність приватному підприємцю Зайці О. Г.
сільськогосподарську продукцію загальною сумою 52 800 грн., що
підтверджується накладними від 30.10.2001 року та від 19.07.2004
року, вартість якої яку підприємець не сплатив.
Сільськогосподарський виробничий кооператив “Тарутинський” на
підставі угоди від 1.10.2004 року відступив право вимоги
приватному сільськогосподарському підприємству “Кришталь” на
суму 16 500 грн.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 15.11.2004 року
приватне сільськогосподарське підприємство “Кришталь” звернулось
до приватного підприємця Зайки О. Г. з вимогою здійснити оплату
отриманої продукції у встановлений чинним законодавством строк,
яка останньою залишена без задоволення.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб’єкти господарювання та інші учасники
господарських відносин повинні виконувати господарські
зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, договору.
За обставин не виконання приватним підприємцем Зайкою О. Г.
зобов’язання господарський суд правомірно застосував до спірних
правовідносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
і обґрунтовано задовольнив зустрічний позов
та стягнув 52 800 грн.
Висновок господарських судів про відмову в задоволенні позовних
вимог в частині стягнення 7 000 грн. за оплату послуг
представника колегія суддів вважає правомірним, оскільки такі
витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та
розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з сумою заявлених
збитків.
В силу вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
до судових витрат відноситься виключно
оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми до судових витрат
відносяться кошти, які були сплачені саме адвокату, а не будь-
якому представнику сторони, та їх сплата підтверджується
відповідними фінансовими документами. В матеріалах справи
відсутні докази того, що судові витрати в цій частині пов’язані
з оплатою послуг адвоката.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарськими судами на підставі
всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань приватного
сільськогосподарського товариства “Кришталь” надати перевагу
його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому
судовою колегією до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 23.12.2004 року господарського суду Одеської області
та постанову від 30.03.2005 року Одеського апеляційного
господарського суду у справі № 15/250-04-8064 залишити без змін,
а касаційну скаргу приватного сільськогосподарського товариства
“Кришталь” без задоволення.
Головуючий, суддя М.В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій