ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2005 Справа N 10/44
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 29.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: [...]
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Чернігівнафтопродукт", м. Чернігів (далі -
ВАТ "Чернігівнафтопродукт")
на ухвалу господарського суду Чернігівської області від
10.02.2005
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.04.2005
зі справи N 10/44
за позовом ВАТ "Чернігівнафтопродукт"
до Чернігівського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України, м. Чернігів (далі - відділення
АМК)
про визнання недійсним рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
ВАТ "Чернігівнафтопродукт" звернулося з позовом про визнання
недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від
20.08.2004 N 51-2004 зі справи N 02-05/51-2004.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від
10.02.2005 [...], залишеною без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 11.04.2005 [...], провадження
з даного спору припинено з мотивів пропуску позивачем двомісячного
строку, встановленого статтею 60 Закону України "Про захист
економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
(далі - Закон) для оскарження
оспорюваного рішення.
Не погоджуючись з висновками попередніх судових інстанцій,
ВАТ "Ченігівнафтопродукт" звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати названі
судові акти місцевого та апеляційного господарських судів з даної
справи та прийняти нове рішення. В обґрунтування касаційних вимог
скаржник посилається на статтю 53 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України), якою передбачено
можливість відновлення господарським судом пропущеного
процесуального строку, та зазначає про невідповідність
оспорюваного рішення відділення АМК вимогам Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями
норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників відповідача, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- рішенням адміністративної колегії відділення АМК від
20.08.2004 N 51-2004 зі справи N 02-05/51-2004 було визнано в діях
ВАТ "Чернігівнафтопродукт" ознаки правопорушення, яке передбачене
пунктом 1 частини другої статті 13 Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
, у вигляді
зловживання монопольним становищем на ринку шляхом встановлення
таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за
умов значної конкуренції на ринку, та накладено на позивача штраф
у сумі 7200 грн.;
- зазначене рішення отримано ВАТ "Чернігівнафтопродукт"
25.08.2004, що підтверджується повідомленням про вручення
поштового відправлення;
- позовна заява подана ВАТ "Чернігівнафтопродукт" 19.01.2005,
тобто поза межами двомісячного строку, встановленого Законом
( 2210-14 ) (2210-14)
.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення
органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до
суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не
може бути відновлено.
Водночас частиною другою статті 250 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
(далі - ГК України) передбачено можливість
захисту кожним суб'єктом господарювання своїх прав та законних
інтересів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів,
зокрема, органів державної влади, що суперечать законодавству,
ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.
Згідно з частиною сьомою статті 40 названого Кодексу
( 436-15 ) (436-15)
рішення Антимонопольного комітету України та його
територіальних відділень можуть бути оскаржені до суду.
За змістом частин третьої, четвертої статті 217 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
до суб'єктів господарювання за порушення ними правил
здійснення господарської діяльності застосовуються
адміністративно-господарські санкції, зокрема, уповноваженими
органами державної влади. Частинами першою і другою статті 249
названого Кодексу визначається право суб'єкта господарювання на
оскарження до суду рішення будь-якого органу державної влади щодо
застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та
право звернення до суду із заявою про визнання недійсним акта
органу державної влади у разі прийняття таким органом акта, що не
відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси
суб'єкта господарювання.
З огляду на наведені приписи ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, як
зазначено у підпункті 6.2.4 пункту 6 роз'яснення президії Вищого
арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 ( v5_35800-00 ) (v5_35800-00)
"Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з
визнанням недійсними актів державних чи інших органів"
(в рекомендації президії Вищого господарського суду України від
04.07.2005 N 04-5/202), у вирішенні питань щодо строку оскарження
до суду рішень Антимонопольного комітету України та його
територіальних відділень про застосування до суб'єктів
господарювання адміністративно-господарських санкцій необхідно
виходити з вимог частини першої статті 223 названого Кодексу.
Відповідно до статті 223 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
при реалізації
в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері
господарювання застосовуються загальні та скорочені строки
позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Строки
застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів
господарювання встановлюються цим Кодексом.
Отже, з урахуванням того, що чинним законодавством України не
передбачено винятків щодо застосування позовної давності до вимог
про визнання актів недійсними, до таких позовів застосовується
загальний строк позовної давності, встановлений статтею 257
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, тобто тривалістю у три
роки.
За таких обставин з урахуванням того, що попередніми
інстанціями справа не розглядалася по суті, Вищий господарський
суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти
місцевого та апеляційного господарських судів та передати справу
до суду першої інстанції для вирішення даного спору в
установленому порядку.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Чернігівнафтопродукт" задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від
10.02.2005 та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 11.04.2005 зі справи N 10/44 скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду
Чернігівської області.