ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2005 Справа N 8/295
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Удовиченка О.С.
суддів: Коробенка Г.П.
Яценко О.В.
розглянувши касаційну ТОВ "Пролог ЛТД"
скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 22.03.2005 р.
у справі № 8/295
господарського суду Миколаївської області
за позовом ТОВ "Пролог ЛТД"
до ДП НАЕК "Енергоатом" в особі
відокремленого підрозділу "Южно-Українська
атомна електростанція"
про стягнення 105624,17 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача - Морозовський О.Ю.
відповідача - П'ятова А.А.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
22.12.2004 р. по справі № 8/295 (суддя Гриньова Т.В.) в позові
ТОВ "Пролог ЛТД" про стягнення 105624,17 грн. з ДП НАЕК
"Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська
атомна електростанція" відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідач не міг виконати своє
зобов'язання щодо оплати в обумовленому п. 6.1 договору порядку,
інші умови розрахунків сторони не узгодили, а тому вимоги
позивача про стягнення грошових коштів не узгоджуються з умовами
Договору. Крім того, строк позовної давності сплив 05.08.2002
року.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
22.03.2005р. (у складі колегії суддів: Колоколова С.І.
–головуючого, Разюк Г.П. , Петрова М.С.) апеляційну скаргу ТОВ
"Пролог ЛТД" залишено без задоволення, рішення господарського
суду Миколаївської області від 22.12.2004 р. по справі № 8/295
залишено без змін.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки
форма оплати за поставлений позивачем товар залишається на
умовах обумовлених п. 6.1 договору, господарський суд
обгрунтовано дійшов висновку, що у позивача не було підстав
вимагати від відповідача сплати залишку боргу грошима. Між тим,
колегія судів вважає, що приймаючи рішення про відмову у позові,
господарський суд помилково застосував положення Цивільного
кодексу в редакції 1963 р., оскільки на момент звернення
позивача до господарського суду обов'язки між сторонами по
виконанню умов договору від 25.06.1999 року продовжують
існувати, зокрема суд першої інстанції помилково дійшов висновку
про пропущення позивачем трирічного строку позовної давності.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду апеляційної
інстанції, позивач - ТОВ "Пролог" звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
22.03.2005р. у справі № 8/295 скасувати повністю та прийняти
нове рішення про стягнення з державного підприємства
"Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в
особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна
електростанція" на користь ТОВ "Пролог" суму основного боргу в
розмірі 105 624,17 грн.
При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши
пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в межах
укладеного між сторонами договору № 07-1624/99 від 25.06.1999 р.
було поставлено відповідачу електролампову продукцію на загальну
суму 252632,52 грн.
Відповідно до п. 8.1 договору, в редакції узгодженої в протоколі
розбіжностей № 1 від 06.07.1999 року (а. с. 16), строк дії
контракту встановлюється з моменту підписання цього контракту і
до 31.12.1999 року, а в частині розрахунків за поставлену по
договору продукцію - до повного їх виконання.
Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
до цивільних відносин, які виникли до
набрання чинності Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
,
положення цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
застосовуються до тих прав і
обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання
ним чинності.
З огляду на те, що на день розгляду справи відповідачем не
погашений залишок боргу, судова колегія погоджується з висновком
суду апеляційної інстанції, що до спірних відносин слід
застосовувати положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
який набрав чинності з 01.01.2004 року.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться.
Так, згідно п. 6.1 договору оплата за отриману відповідачем
продукцію здійснюється шляхом погашення заборгованості за
спожиту електроенергію, згідно постанови Кабінету Міністрів
України № 621 від 19.04.1999 р. ( 621-99-п ) (621-99-п)
В разі відсутності
згоди "Постачальника" у виборі форми оплати, пріоритет в виборі
остається за "Замовником". Оплата продукції здійснюється по
факту поставки на протязі 30 днів з моменту надання повного
пакету документів "Постачальником" на проведення оплати.
Згідно п. 6.2 договору при зміні форми оплати, сторони
зобов'язуються в 10-денний строк переглянути умови розрахунків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторони не
переглянули умов розрахунків передбачених договором і відповідно
форма оплати за поставлений позивачем товар залишається на
умовах визначених п. 6.1 договору, а саме шляхом взаємозаліку
заборгованості сторін, згідно постанови Кабінету Міністрів
України № 621 від 19.04.99 р. ( 621-99-п ) (621-99-п)
/
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна
його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором
або законом.
Враховуючи викладене, суди обох інстанцій надали правильну
юридичну оцінку умовам договору і дійшли обґрунтованого
висновку, що у позивача не було підстав вимагати у відповідача
сплати заборгованості за поставлений товар в грошовій формі.
За таких встановлених обставин, судова колегія Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що постанова
Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р.,
якою залишено без змін рішення господарського суду Миколаївської
області від 22.12.2004 р. відповідає нормам матеріального та
процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Пролог ЛТД" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
22.03.2005р. у справі № 8/295 залишити без змін.
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді Г.П. Коробенко
О.В.Яценко