ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2005 Справа N 4/222-2740
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.05
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі: [...]
розглянув касаційну скаргу дочірнього підприємства
"Бесарабка" товариства з обмеженою відповідальністю
"Тернопільський міський ринок" ЛТД, м. Тернопіль (далі - ДП
"Бесарабка")
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
07.06.2005
зі справи N 4/222-2740
за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів (далі - відділення ФСЗІ)
до ДП "Бесарабка"
про стягнення штрафних санкцій у сумі 4 812,50 грн. за
нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів
у 2003 році.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
28.01.2005 у задоволенні позову відмовлено. Зазначене рішення суду
першої інстанції з посиланням на приписи статей 18-20 Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
(далі - Закон) та пунктів 5, 10-14 Положення про робоче
місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
03.05.1995 N 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
(далі - Положення про робоче місце
інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів), мотивовано
відсутністю вини ДП "Бесарабка" у невиконанні встановленого
нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів у 2003 році, оскільки протягом звітного періоду
відповідні державні органи не направляли до ДП "Бесарабка"
інвалідів з метою їх працевлаштування. Крім того, додатковим
мотивом відмови у позові судом першої інстанції з посиланням на
припис статті 6 Указу Президента України від 03.07.1998 N 727/98
( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва" зазначено, що
відповідач як платник єдиного податку не є платником внесків до
Фонду соціального захисту інвалідів.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
07.06.2005 задоволено апеляційну скаргу відділення ФСЗІ, рішення
господарського суду Тернопільської області від 28.01.2005 зі
справи скасовано, задоволено позов відділення ФСЗІ: стягнуто з
ДП "Бесарабка" 4 812,50 грн. штрафних санкцій на користь
відділення ФСЗІ. Постанову суду апеляційної інстанції з посиланням
на приписи статей 18-20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
та пункту 5 Положення
про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів
( 314-95-п ) (314-95-п)
мотивовано тим, що ДП "Бесарабка" не доведено
повідомлення відповідних органів працевлаштування про наявність на
його підприємстві вільних робочих місць, на яких могла
використовуватися праця інвалідів. Крім того, мотивом задоволення
апеляційної скарги зазначено помилковість висновку суду першої
інстанції про те, що сплата єдиного податку звільняє від сплати
штрафних санкцій за невиконання встановленого нормативу робочих
місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
У касаційній скарзі від 21.06.2005 до Вищого господарського
суду України ДП "Бесарабка" просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2005, а
рішення господарського суду Тернопільської області від 28.01.2005
з цієї справи залишити без змін. Скаргу з мотивовано неправильним
застосуванням судом апеляційної інстанції приписів статей 18-19
Закону ( 875-12 ) (875-12)
, оскільки відповідні органи працевлаштування не
направляли інвалідів для працевлаштування на підприємство
відповідача у звітному періоді.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК) належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники відділення ФСЗІ і ДП "Бесарабка" в судове засідання
не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями
обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги.
Судовими інстанціями зі справи встановлено, що:
- відповідно до поданого ДП "Бесарабка" звіту "Про зайнятість
і працевлаштування інвалідів" за формою державної статистичної
звітності N 10-ПІ поштова-річна ( v0049202-02 ) (v0049202-02)
за 2003 рік
загальна кількість працюючих на підприємстві у звітному періоді
становила 24 особи; чотиривідсотковий норматив місць для
працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача за звітний
період становив 1 особу інваліда; фактично на підприємстві у
звітному періоді інваліди не працювали;
- розрахунок суми штрафних санкцій за нестворене одне робоче
місце для працевлаштування інваліда у звітному 2003 році становив
4 812,50 грн., яку самостійно ДП "Бесарабка" не сплачено;
- ДП "Бесарабка" був на протязі звітного періоду платником
єдиного податку відповідно до Указу Президента України від
03.07.1998 N 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва";
- ДП "Бесарабка" не доведено факту повідомлення органів
працевлаштування інвалідів на протязі звітного періоду про
наявність на його підприємстві вільних робочих місць, на яких
могла використовуватися праця інвалідів;
- відділенням ФСЗІ не доведено направлення відповідними
органами працевлаштування до ДП "Бесарабка" на протязі звітного
періоду інвалідів для працевлаштування.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з ДП "Бесарабка" - штрафних санкцій,
передбачених статтею 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
.
Судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено
обставини, що входять до предмету доказування зі справи, та цим
обставинам судом апеляційної інстанції дано правильну юридичну
оцінку.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
в
редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин зі
справи, працевлаштування інвалідів здійснюється органами
центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної
політики, органами місцевого самоврядування, громадськими
організаціями інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів,
включають їх до колективного договору, інформують центри
зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
визначено, що підприємства
інформують державну службу зайнятості та місцеві органи
соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні
посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
У постановах від 20.07.2004 ( n0060700-04 ) (n0060700-04)
зі справи
N 2-23/9789-03, від 29.03.2005 зі справи N 13/403 ( v_403700-05 ) (v_403700-05)
та від 29.03.2005 зі справи N 3/118 ( v_118700-05 ) (v_118700-05)
Верховним
Судом України викладено правову позицію, згідно з якою суди мають
з'ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи
працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування
інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи
направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї
вини направлені не були працевлаштовані або їм було відмовлено у
працевлаштуванні на вакантні посади. Отже, працевлаштування
інвалідів може здійснюватись органами працевлаштування інвалідів,
визначеними у статті 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
, лише за наявності
отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та
вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Оскільки ДП "Бесарабка" не заперечується неподання органам
працевлаштування на протязі звітного 2003 року такої інформації,
суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про
наявність підстав для задоволення позову відділення ФСЗІ.
Судом апеляційної інстанції з цієї справи також правильно
мотивовано помилковість висновку суду першої інстанції щодо
необхідності звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій на
підставі припису статті 6 Указу Президента України від 03.07.1998
N 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва", оскільки штрафні
санкції, передбачені статтею 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
, є видом
адміністративно-господарських санкцій, а не видом обов'язкового
платежу чи внеском виду загальнообов'язкового державного
соціального страхування.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-9 - 111-11
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
07.06.2005 зі справи N 4/222-2740 залишити без змін, а касаційну
скаргу дочірнього підприємства "Бесарабка" товариства з обмеженою
відповідальністю "Тернопільський міський ринок" ЛТД - без
задоволення.