ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2005 Справа N 26/234а
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Ходаківської І.П.
суддів Савенко Г.В., Полянського А.Г.
розглянувши касаційну скаргу Регіонального управління
Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю
за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в
Донецькій області
на рішення від 10.03.05
господарського суду Донецької області
у справі № 26/234а
за позовом ТОВ “Дімекс”
до Регіонального управління Департаменту з питань
адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та
обігом підакцизних товарів ДПА України в Донецькій області
3-тя особа Донецьке міське управління земельних ресурсів
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
позивача: Страшнова С.В. (дов. № 200702/06 від 20.07.05)
відповідача: не з’явились
В зв’язку з відпусткою судді Першикова Є.В. справа слухається
колегією суддів Вищого господарського суду України, визначеною
розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України № 02-20/3 від 08.06.05, у складі: головуючий Ходаківська
І.П. , судді: Савенко Г.В., Полянський А.Г.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 21.07.05 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням господарського суду Донецької області (суддя Малишкевич
С.А.) від 10.03.05 позов задоволено. Визнано недійсним рішення
від 09.04.04 № 0503160162-21 Регіонального управління
департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю
за виробництвом та обігом підакцизних товарів державної
податкової адміністрації України в„ Донецькій області про
застосування до ТОВ "Дімекс" фінансових санкцій у сумі 1700 грн.
Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування
акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних
товарів ДПА України в Донецькій області звернулась до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою на рішення
господарського суду Донецької області, вважаючи, що дане рішення
прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального
права, а тому просить його скасувати, прийняти нове рішення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу Регіонального управління Департаменту з питань
адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та
обігом підакцизних товарів ДПА України в Донецькій області на
рішення господарського суду та перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм матеріального і процесуального
права відзначає наступне:
Господарським судом при розгляді справи було встановлено, що
05.03.2004 Регіональне управління департаменту з питань
адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та
обігом підакцизних товарів державної податкової адміністрації
України в Донецькій області здійснило перевірку кафе "Блюз", що
розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутніа, 36 та належить
суб’єкту підприємницької діяльності ТОВ "Дімекс", за
результатами якої був складений акт № 055737. Перевіркою
встановлено порушення позивачем ст. 15-3 Закону України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, а саме роздрібна торгівля алкогольних напоїв в
приміщенні та на території навчального закладу.
На підставі акту перевірки Регіональним управлінням ДААК ДПА
України в Донецькій області на підставі ст. 17 Закону України
"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
було прийняте рішення від 09.04.04 № 0503160162-21
про застосування до ТОВ "Дімекс" фінансової санкції у вигляді
штрафу в розмірі 1700 грн.
Статтею 15-3 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
із
змінами та доповненнями (далі Закон України № 481/95-ВР)
встановлена заборона продажу алкогольних та тютюнових виробів,
зокрема у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних
закладів і закладів охорони здоров'я.
На думку відповідача у порушення вказаної норми, позивачем
здійснювалася торгівля алкогольними напоями у приміщенні та на
території навчального закладу - Донецького національного
технічного університету (далі ДНТУ).
Згідно п. 2 ст. 1 Закону України "Про планування та забудову
територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
територія - це частина земної поверхні у
визначених межах (кордонах) із властивими їй географічними і
положенням, природними та створеними діяльністю людей умовами та
ресурсами, а також з повітряним простором та розташованими під
нею надрами.
Виходячи з такого визначення поняття "територія", вжитий у ст.
15-3 Закону України № 481/95 ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
термін "територія
навчального закладу" може визначатися наявністю чи відсутністю у
навчального закладу - ДНТУ, на час проведення перевірки, права
власності чи користування відповідною земельною ділянкою, на
якій розташований перевірений об'єкт торгівлі.
На виконання вимог постанови Вищого господарського суду України
від 21.12.04 по цій справі господарським судом Донецької області
були витребувані від ДНТУ правовстановлюючі документи на
земельну ділянку, на якій розташований гуртожиток № 4 по пр-ту
Ватутіна, 36, в м. Донецьку в якому знаходиться кафе позивача.
Крім того, залучене до справи, в якості третьої особи без
самостійних вимог на предмет спору Донецьке міське управління
земельних ресурсів надало необхідні пояснення та документи по
справі.
З наданих документів та пояснень вищевказаних осіб,
господарським судом було встановлено, що на підставі рішення
виконкому Донецької міськради від 28.08.96 № 95/21 Донецькому
Державному технічному університету відведена в постійне
користування земельна ділянка площею 8,2412 га під розміщення
існуючих будівель студентських гуртожитків, у т.ч. й гуртожитка
№ 4, і виданий акт на право постійного користування землею від
19.09.94р. Виходячи з цього, ДНТУ є користувачем і не є
власником земельної ділянки, на якій розташований гуртожиток № 4
по пр-ту Ватутіна, 36 у м. Донецьку.
Разом з тим, власником земельної ділянки - Донецькою міською
Радою в особі її виконкому частка, площею 57,71 кв.м. з
переданої у постійне користування ДНТУ вищевказаної земельної
ділянки, була передана на підставі договору оренди від
18.02.03р. № Ю-10590/2003 в оренду позивачу. Відповідно до п. 2
вказаного договору оренди земельної ділянки, він укладається на
термін оренди або перебування у власності орендаря (позивача)
нежилого приміщення, що знаходиться на земельній ділянці за
згаданою адресою. Між позивачем та ДНТУ був укладений договір
від 01.05.03 № 1412 оренди державного нерухомого майна -
нежилого приміщення за адресою м. Донецьк пр. Ватутіна, 36 в
гуртожитку № 4. Приміщення, за умовами договору, орендується для
розміщення кафе.
Господарським судом також було встановлено, що розмір земельної
ділянки, яка була надана позивачу в оренду, був визначений
розрахунковим шляхом, виходячи з частки земельної ділянки, що
припадає на нежиле приміщення, що орендується позивачем у ДНТУ.
Статтею 92 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
визначено, що
право постійного Користування земельною ділянкою - це право
володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у
державній або комунальній власності, без встановленого строку.
Стаття 93 цього ж кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
встановлює, що право оренди
земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне
володіння і користування земельною ділянкою, необхідною
орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Отже, виходячи з вищевказаних норм, право оренди земельної
ділянки як і право постійного користування земельною ділянкою є
різновидом використання земель на праві користування, яке
передбачає право володіння та користування земельною ділянкою.
Право володіння означає, що особі фактично належить земельна
ділянка на підставах визначених законодавством Зміст права
користування полягає у можливості отримання корисних
властивостей і земельної ділянки, тобто можливості її
господарського використання з метою отримання і прибутку.
Господарським судом було встановлено, що фактичне володіння і
користування як приміщенням в якому розташоване кафе, так і
земельною ділянкою що на нього припадає, здійснював саме
позивач. Тобто, на час дії договорів оренди, фактично, зазначені
приміщення і земельна ділянка вибули з володіння і користування
ДНТУ при чому за волевиявленням і за згодою самого ДНТУ та
власника земельної ділянки. Останнє доводиться укладенням
договорів оренди з позивачем, фактичною передачею об'єктів
оренди позивачу, отриманням орендної плати від нього, видачі
довідок про грошову оцінку земельної ділянки, про розмір
орендуємого приміщення тощо. Отже, позивач вправі і зобов'язаний
був використовувати об’єкти оренди у відповідності та за
призначенням встановленими договорами оренди, зокрема під
розміщення кафе. Таким чином, господарським судом було
встановлено, що територія кафе, яке належить ТОВ "Дімекс" не є
територією навчального закладу –ДНТУ, оскільки фактичним
користувачем на підставах визначених чинним законодавством
(договори оренди), приміщення та земельної ділянки був позивач.
Крім того, судом було встановлено, відсутність доказів сумісного
володіння та використання земельної ділянки та приміщення
позивачем та ДНТУ. Стосовно права позивача здійснювати роздрібну
торгівлю за адресою м. Донецьк, пр-т Ватутіна, 36 алкогольними
напоями, то судом встановлено наявність ліцензії відповідача від
11.12.03 № 30562641407S.
За таких обставин, суд правильно дійшов до висновку про
безпідставність застосування до позивача фінсанкцій за порушення
ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і
обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних
напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення
господарського суду першої інстанції відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
Вищого Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу Регіонального управління Департаменту з питань
адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та
обігом підакцизних товарів ДПА України в Донецькій області
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.03.05 у
справі № 26/234а залишити без змін.
Головуючий І.Ходаківська
Судді : Г.Савенко
А.Полянський