ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2005 Справа N 1/547-20/217
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника Державного підприємства “Науково-
дослідний інститут метрології
вимірювальних і управляючих систем”
–Труші І.М. та представника ТзОВ
“Таїса” –Кіясова Ю.Я.
Державного підприємства “Науково-
касаційну скаргу дослідний інститут метрології
вимірювальних і управляючих систем”
на постанову від 18.02.2005
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 1/547-20/217
господарського суду Львівської області
за позовом Державного підприємства “Науково-
дослідний інститут метрології
вимірювальних і управляючих систем”
До Товариства з обмеженою
відповідальністю “Таїса”
за участю прокурора Львівської області
Про розірвання договору та стягнення 8471,20 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Таїса”
До Державного підприємства “Науково-
дослідний інститут метрології
вимірювальних і управляючих систем”
Про стягнення 24249,15 грн.
В С Т А Н О В И В:
У липні 2004 державне підприємство “Науково-дослідний інститут
метрології вимірювальних і управляючих систем” звернулося з
позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Таїса”
згідно якого, уточнивши в ході розгляду свої вимоги просило
розірвати договір оренди нежитлових приміщень № 001/А-02 від
04.02.1992 та стягнути з відповідача борг з орендної плати в
розмірі 8033,52 грн. і 437,68 грн. пені. ТзОВ “Таїса” подало
зустрічний позов, згідно якого, уточнивши в ході розгляду свої
позовні вимоги, просило стягнути з державного підприємства
“Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і
управляючих систем” кошти в сумі 25995,44 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 04.11.2004 у
справі № 1547-20/217 у задоволенні первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково. Стягнено з Державного
підприємства “Науково-дослідний інститут метрології
вимірювальних і управляючих систем” на користь ТзОВ “Таїса”
14425,79 грн. зайво сплаченої орендної плати та 5657,89 грн.
безпідставно отриманих коштів за “комунальні послуги”. В
задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18.02.2005, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення
залишено без змін.
У касаційній скарзі ДП “Науково-дослідний інститут метрології
вимірювальних і управляючих систем” просить скасувати постанову
апеляційного суду від 18.02.2005, рішення суду першої інстанції
від 04.11.2004 та прийняти нове рішення, яким задовольнити
позовні вимоги ДП “Науково-дослідний інститут метрології
вимірювальних і управляючих систем”. Скарга мотивована тим, що
постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм
процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 525, 526
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст. 21,
26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу ТзОВ “Таїса” просить постанову
апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу ДП
“Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і
управляючих систем” - без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом
норм процесуального та матеріального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу
такою, що підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 04.02.1992 між
державним науково-дослідним інститутом метрології вимірювальних
та управляючих систем та підприємством “Таїса”, правонаступником
якого є відповідач за цією справою, було укладено договір оренди
відносно нежилих приміщень площею 509,9 м2, що знаходяться за
адресою: м. Львів, вул. Гуцульника, 21.
Відповідно до цього договору, з урахуванням внесених до нього в
подальшому змін, орендар зобов'язався сплачувати оренду плату в
розмірі, порядок визначення якого передбачається відповідною
методикою, що розповсюджуються на державне майно.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову в
задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного,
апеляційний суд виходив з того, що той дійшов до обгрунтованого
висновку про наявність з боку відповідача переплати орендних
платежів, розмір якої за 2003 рік складав 1160,13 грн., а в
цілому станом на 01.01.2004 –11221,42 грн.
З такими висновками суду погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, спір за первісним позовом про
стягнення боргу з орендної плати та за зустрічним –про
повернення зайво сплачених орендних платежів, виник у зв'язку з
тим, що сторони по-різному визначали розмір орендних платежів,
які підлягали сплаті щомісячно, що вплинуло і на кінцеві
величини розрахунків.
У цьому зв'язку, як апеляційний суд, так і суд першої інстанції
дійшли до правильного висновку про те, що в даному випадку
розмір орендної плати повинен був визначатись, виходячи із вимог
Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду
державного майна.
Разом з тим, констатуючи факт наявної переплати відповідачем
орендних платежів за період з.09.2001 року по червень 2004 року
у загальному розмірі 14425,79 грн., а відповідно і відсутність
його заборгованості перед позивачем, суди, всупереч вимогам
ст.ст. 47, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не встановили який саме
обсяг орендних платежів, відповідно до вищезазначеної методики,
повинен був щорічно сплачувати відповідач та яка сума цих же
платежів за відповідний період часу була ним внесена фактично.
Всупереч вимогам ст.ст. 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, своїх
розрахунків щодо зазначеного питання суди у постановлених за
справою рішеннях не навели, не послались у цьому ж зв'язку на
відповідні докази, а отже перевірити правильність зроблених
судами розрахунків не уявляється можливим.
Крім того, суди не звернули уваги і не дали ніякої оцінки тим
поясненням позивача, згідно яких останній стверджував про те, що
в свої розрахунки внесеної орендної плати відповідач, в
порушення існуючого порядку, включав й інші платежі, що також
позначилось на правильності прийнятих судових рішень.
У цьому ж зв'язку, зазначаючи про обгрунтованість зустрічного
позову в частині стягнення з позивача грошової суми у розмірі
5657,89 грн., як безпідставно отриманої за надані комунальні
послуги, суди, порушуючи вищезазначені норми процесуального
законодавства, не встановили пов'язаних з цим фактичних обставин
справи, не навели відповідних розрахунків та не зазначили про
докази, які, на їх думку, давали підстави для задоволення позову
і в цій частині.
Сукупність наведеного свідчить про те, що оскаржувані судові
рішення по справі були постановлені за неповно з'ясованими
обставинами, що дає підстави для їх скасування з передачею
справи на новий розгляд.
В ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки,
перевірити за бухгалтерським обліком сторін правильність їх
взаємних розрахунків з орендної плати, з'ясувати причини
взаємоневідповідності цих розрахунків. На підставі наданих, а
при необхідності і додатково витребуваних доказів, встановити
фактичні обставини справи за повним обсягом заявлених сторонами
вимог та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне
рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального
законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-
13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Науково-дослідний
інститут метрології вимірювальних і управляючих систем”
задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.02.2005 та рішення господарського суду Львівської області від
04.11.2004 у справі № 1/547-20/217 скасувати, а справу направити
до господарського суду Львівської області на новий розгляд в
іншому складі суддів.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.