805/2881/18-а Про визнання протиправними дії Управління ДФС України щодо застосування до платника заходів впливу, стягнення та відповідальності за порушення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: винесення (прийняття, виставлення) вимог про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску, а також направлення таких вимог на виконання до органів державної виконавчої служби України; зобов`язання управління ДФС України утриматися від застосування заходів впливу, стягнення та накладення відповідальності за порушення Закону - 06.03.2024 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Шахта ім. М.С. Сургая" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2018 (суддя - Христофоров А.Б.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді - Шишов О.О., Блохін А.А.) у справі за позовом Державного підприємства "Шахта ім. М.С. Сургая" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматись від застосування заходів впливу,-

Державне підприємство "Шахта ім. М.С. Сургая" (далі у тексті - позивач, Підприємство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі у тексті - відповідач, Управління, податковий орган), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило суд:

визнати протиправними дії Управління щодо застосування до платника заходів впливу, стягнення та відповідальності за порушення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (2464-17) (далі - Закон №2464, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме: винесення (прийняття, виставлення) вимог про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску від 06.10.2017 №Ю-9201-17 на суму 24649069,89 грн, від 06.11.2017 №Ю-9201-17 на суму 23677853,73 грн, від 04.12.2017 №Ю-9201-17 на суму 26821248,87 грн, від 11.01.2018 №Ю-9201-17 на суму 24192740,83 грн, від 06.02.2018 №Ю-9201-17 на суму 26853994,70 грн, від 07.03.2018 №Ю-9201-17 на суму 26863017,12 грн, а також направлення таких вимог на виконання до органів державної виконавчої служби України;

зобов`язати відповідача утриматися від застосування заходів впливу, стягнення та відповідальності за порушення Закону №2464, які полягають у винесенні (прийняття, виставлення) і направленні вимог про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску: від 06.10.2017 №Ю-9201-17, від 06.11.2017 №Ю-9201-17, від 04.12.2017 №Ю-9201-17, від 11.01.2018 №Ю-9201-17, від 06.02.2018 №Ю-9201-17, від 07.03.2018 №Ю-9201-17 на виконання до органів державної виконавчої служби на період до закінчення проведення антитерористичної операції;

зобов`язати Управління відкликати направлені на виконання до органів державної виконавчої служби України вимоги щодо сплати державним підприємством "Шахта ім. М.С. Сургая" недоїмки з єдиного соціального внеску, а саме: від 06.10.2017 №Ю-9201-17, від 06.11.2017 №Ю-9201-17, від 04.12.2017 №Ю-9201-17, від 11.01.2018 №Ю-9201-17, від 06.02.2018 №Ю-9201-17, від 07.03.2018 №Ю-9201-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 Підприємство є звільненим від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Посилається на те, що він звертався до ДФС з заявами про звільнення від виконання зобов`язань, однак Управління з 14.04.2014 і по теперішній час вчиняє у відношенні Підприємства протиправні заходи впливу та стягнення недоїмки з єдиного соціального внеску, а саме: приймає рішення, вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску та направляє їх на виконання до органів державної виконавчої служби. Вважає, що дії відповідача стосовно застосування до нього заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464 і по теперішній час є протиправними і підлягають зупиненню до закінчення проведення антитерористичної операції, а направлені на виконання до органів державної виконавчої служби вимоги, підлягають відкликанню.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 03.08.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування заходів впливу, стягнення та відповідальності за порушення Закону №2464, що полягали у формуванні вимог про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску та направленні цих вимог на виконання до органів державної виконавчої служби на період до закінчення антитерористичної операції.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

На обґрунтування касаційної скарги, позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, пункту 9-4 розділу VІІІ Закону №2464.

Позивач доводить неврахування судами, що він звільнений від виконання своїх обов`язків щодо сплати єдиного соціального внеску на період з 14.04.2014 до закінчення проведення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану відповідно до вимог пункту 9-4 розділу VІІІ Закону №2464. Вважає, що дії відповідача стосовно застосування до нього заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464 і по теперішній час є протиправними, підлягають зупиненню до закінчення проведення антитерористичної операції, а направлені на виконання до органів державної виконавчої служби вимоги, підлягають відкликанню.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.12.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.03.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 06.03.2024.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами у межах спірних правовідносин встановлено, що позивач 01.09.2016 звернувся до податкового органу з заявою про звільнення від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464, за період з 14.04.2014 до закінчення проведення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Податковим органом 05.09.2016 надано відповідь на заяву позивача, в якій зазначено, що підставою для звільнення від виконання обов`язків визначених частиною другою статті 6 Закону №2464, є заява платника єдиного внеску, яка подається в довільні формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, тоді як Указу Президента України про закінчення антитерористичної операції не видано та остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено Кабінетом Міністрів України у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції. Єдиним належним документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили є Сертифікат Торгово-промислової палати України, який заявником не надано. Крім того, звернув увагу, що Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (911-19) (набрав чинності 01.01.2016) виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон №1669-VII (1669-18) ) стосовно звільнення від зобов`язання сплати єдиного соціального внеску, штрафних та фінансовим санкцій.

Управлінням на підставі інформаційної системи органу доходів і зборів, акта документальної перевірки сформовано та направлено на адресу платника вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 06.10.2017 №Ю-9201-17 на суму 24649069,89 грн; від 06.11.2017 №Ю-9201-17 на суму 23677853,73 грн; від 04.12.2017 №Ю-9201-17 на суму 26821248,87 грн; від 11.01.2018 №Ю-9201-17 на суму 24192740,83 грн; від 06.02.2018 №Ю-9201-17 на суму 26853994,70 грн; від 07.03.2018 №Ю-9201-17 на суму 26863017,12 грн.

Оскільки платником суми недоїмки самостійно сплачені не були, Управління направило зазначені вимоги до виконання, про що державним виконавцем прийняті постанови про відкриття виконавчого провадження.

Надаючи оцінку правомірності діям податкового органу, Верховний Суд виходить із такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VI. Частиною восьмою цієї статті встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону №2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з вимогами статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та визнається сторонами у справі, позивачем платежі в рахунок погашення зобов`язань з єдиного внеску в строк, визначений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , здійснені не були. Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 (405/2014) введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) , яким, крім іншого, внесені зміни до Закону №2464-VI (2464-17) та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3, який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України (2755-17) для списання безнадійного податкового боргу".

Згідно з пунктом 2 Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 №219-VIII пункт 9-3 в редакції Закону України від 02.09.2014 №1669-VII (1669-18) вважати пунктом 9-4.

Отже, з аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а, постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/137/19, від 08.10.2019 у справі №805/2437/16-а, від 18.02.2020 у справі №812/339/16. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р (1053-2014-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р (1079-2014-р) ), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" (1275-2015-р) .

Місто Вугледар Донецької області, на території якого перебував на обліку як платник єдиного внеску та перебуває позивач входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р (1053-2014-р) (втратило чинність) та від 02.12.2015 №1275-р (чинне).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, Підприємство перебувало на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, тому згідно із положеннями Закону №1669-VII (1669-18) не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону №2464-VI (2464-17) в частині несвоєчасного або не в повному обсязі нараховування, обчислення і сплати єдиного внеску за період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

При цьому, із урахуванням характеру спірних правовідносин, наявність сертифіката Торгово-промислової палати України не є обов`язковою підставою для звільнення платників від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску, в даному випадку, зважаючи на законодавче закріплення такого права, достатньо підтвердженого факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення антитерористичної операції.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (z0508-15) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (z0508-15) (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 №393 (z0609-16) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.04.2016 №609/28739 (z0609-16) ) (далі - Інструкція №449) у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначених у вимозі сум недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), орган доходів і зборів протягом десяти робочих днів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону №2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Наведені норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини не звільняють контролюючий орган, у разі наявності у платника боргу з єдиного внеску, від виконання обов`язку щодо формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності та у разі її узгодження направляти до органів державної виконавчої служби.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування відповідачем вимог на виконання приписів Закону №2464 та Інструкції №449, та подальшого направлення таких вимог до органу державної виконавчої служби. В даному випадку відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо застосування заходів впливу, стягнення та відповідальності за порушення Закону №2464, що полягали у формуванні вимог про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску та направлення цих вимог на виконання до органів державної виконавчої служби на період до закінчення антитерористичної операції.

Враховуючи, що Законом №2464 та Інструкцією №449 визначено обов`язок податкового органу щодо формування та, у разі невиконання платником вимоги про сплату недоїмки у добровільному порядку, направлення вимоги до виконавчого органу, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог і в частині зобов`язання відповідача відкликати направлені на виконання вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Управління без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.