ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2005 Справа N 05/84
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С., (головуючого)
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою відповідальністю
судовому засіданні в “Агрофірма “Дослідницька”
м. Києві касаційну скаргу
на рішення господарського суду Черкаської області
від 04.02.2005 року
у справі за позовом Мартусівської сільської ради
Бориспільського району Київської
області
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агрофірма “Дослідницька”
Про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 року позивач звернувся до господарського суду
Черкаської області з позовною заявою до відповідача про
розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.01.2002 року
і стягнення заборгованості в сумі 2400 грн., посилаючись на те,
що останнім порушено зобов’язання за договором з внесення
орендної плати та з використання за призначенням орендованої
земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.02.2005
позов задоволено.
В апеляційному порядку зазначене рішення суду першої інстанції
не переглядалось.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено і
неправильно застосовано норми матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняте ним рішення скасувати та справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній
судове рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що на підставі рішення сесії
Мартусівської сільської ради від 24.01.2002 року № 78-09-01 між
сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки від
28.01.2002 року, за умовами якого позивач зобов’язався надати, а
відповідач зобов’язався прийняти в строкове, платне володіння і
користування земельну ділянку площею 8,0 га в термін на п’ять
років з дати реєстрації договору.
П. 2.3 зазначеного договору встановлено орендну плату в розмірі
150 грн. за один га щорічно.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про
розірвання договору оренди і стягнення заборгованості з орендної
плати у зв’язку з порушенням зобов’язання за договором з
внесення орендної плати та не використання земельної ділянки за
призначенням.
Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про
судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при
задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Оскаржене судове рішення цим вимогам не відповідає.
Так, судом не було з’ясовано обставин, пов’язаних з фактичними
діями сторін щодо виконання зобов’язань за укладеним договором
оренди, зокрема, орендодавцем з передачі, а орендарем з
прийняття орендованої земельної ділянки з урахуванням п. 1.1
договору, згідно якого земельна ділянка передається в оренду по
акту приймання-передачі, а звідси, з внесення орендарем орендної
плати.
До того ж, судом не було перевірено обгрунтування розміру
заборгованості відповідача за заявленими вимогами, та не
наведено розрахунків, з яких виходив суд задовольняючи грошові
вимоги.
Разом з цим, розглянувши справу за відсутності сторін, суд
зробив висновки без врахування вимог ст.ст. 38, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до яких якщо подані сторонами докази є
недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від
підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Отже, судом не було встановлено дійсних обставин спору, та як
наслідок, не було встановлено прав і обов’язків сторін у спірних
правовідносинах, що має істотне значення для правильного
застосування норм матеріального права.
За таких обставин, оскаржене судове рішення не можна визнати
законним й обгрунтованим, і тому воно підлягає скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агрофірма “Дослідницька” задовольнити.
Рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2005
скасувати, справу № 05/84 передати на новий розгляд до суду
першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П. Гончарук