ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2005 Справа N 7/354
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Мачульського Г.А.
суддів : Грейц К.В.
Полянського А.Г.
розглянувши касаційну ДПІ у місті Херсоні
скаргу
на постанову від 19.11.2004
Запорізького апеляційного господарського суду
у справі № 7/354 господарського суду Херсонської області
за позовом ТОВ “Дніпровська торгово-промислова
асоціація”
до ДПІ у місті Херсоні
УДК в Херсонській області
Про стягнення 2 373 445 грн.
за участю представників:
- позивача не прибули
- відповідача 1 Андрюк А.М.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.09.2004,
залишеним без змін постановою колегії суддів Запорізького
апеляційного господарського суду від 19.11.2004, позовні вимоги
задоволені. Зобов'язано управління державного казначейства в
Херсонській області повернути позивачеві з доходної частини
державного бюджету бюджетне відшкодування по податку на додану
вартість у сумі 2373445 грн., шляхом оформлення облігаціями
внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років,
випущених для погашення простроченої бюджетної заборгованості з
ПДВ.
Рішення та постанова у справі господарського суду мотивовані
тим, що сума бюджетного відшкодування є обґрунтованою та
підтвердженою матеріалами справи. Доказів погашення бюджетного
боргу відповідачами суду не надано. Вимоги позивача підтверджені
наданими податковими деклараціями за спірні місяці. Факт
існування бюджетного боргу по операціях, до яких застосовується
ставка, встановлена п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, підтверджується оформленими
відповідно до вимог чинного законодавства податковими накладними
та книгами обліку придбання товарів (робіт, послуг). При
прийнятті рішення про задоволення позовних вимог, суд керувався
пп. 7.7.1 та 7.7.3 п. 7.7 ст. 7, п. 8.1 ст. 8 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 4 Порядку
відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом
ДПА Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72
( z0263-97 ) (z0263-97)
(в редакції наказу ДПА, Державного казначейства
України від 21.05.2001 № 200/86), зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 08.06.2001 за № 489/5680.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, державна
податкова інспекція у місті Херсоні звернулась з касаційною
скаргою, в якій посилається на те, що рішення та постанова у
справі прийняті внаслідок неповного встановлення всіх обставин,
які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема,
залишились не з’ясованими обставини щодо фактичного надходження
сум ПДВ від контрагентів позивача по угодам, з яких виникло
від’ємне значення по ПДВ, а тому судові акти підлягають
скасуванню.
Також скаржник в заяві про уточнення касаційної скарги зазначив,
що перевірками постачальників позивача підтверджено сплату ПДВ
до виробника в частині 346199 грн., в зв’язку з чим скасуванню
підлягає постанова суду апеляційної інстанції в частині
задоволення позову на суму 2027246 грн.
Представники позивача та другого відповідача своїм процесуальним
правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не
скористались.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Як свідчать матеріали справи, позивачем здійснювалися операції з
продажу продукції, призначеної для вивезення та використання за
межами митної території України, за якими податок обчислюється
за нульовою ставкою, а також операції купівлі, до яких
застосовується ставка, встановлена п. 6.1 ст. 6 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду
справи, позивачем подано до Державної податкової інспекції у м.
Херсоні декларації з податку на додану вартість за грудень 2003
року, січень - травень 2004 року, згідно яких задекларовано до
відшкодування з державного бюджету ПДВ в загальній сумі 2373445
грн., в т.ч. 856339 грн. по операціях, що оподатковуються ПДВ у
розмірі 20 % ставки, та 1517106 грн. експертного відшкодування.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили
з того, що згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі –Закон № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
) у разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації, а
відповідно до пунктів 8.1, 8.6 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платнику податку, який здійснює операції з вивезення товарів за
межі митної території України і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, експортне
відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних
за днем подання такого розрахунку. Суди вважають, що даними
податкових декларацій, розрахунками експортного відшкодування,
вантажно-митними деклараціями та платіжними дорученнями
підтверджується факт наявності бюджетної заборгованості перед
позивачем за податковими деклараціями за грудень 2003р. -
травень 2004р. в сумі 2373445 грн.
Однак, з такою позицією судів попередніх інстанцій не можна
погодитись, оскільки вона є наслідком врахування лише самого
факту декларування заборгованості з відшкодування з ПДВ, в т.ч.
експортного, не з’ясування конкретних обставин справи та
незастосування системного аналізу норм Закону № 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Правові підстави формування податкового кредиту встановлені,
зокрема, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно якого податковий кредит звітного періоду
складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів
(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних
активів, що підлягають амортизації.
Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України
передбачені статтею 8 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до
п. 8.1 ст. 8 якого платник податку, який здійснює операції з
вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з
дня подання такого розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із вантажною митною
декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування)
товарів за межі митної території України, відповідно до митного
законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує
передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх
споживання за межами митної території України, копіями платіжних
доручень, завірених банком, про перерахування платником податку
коштів на користь іншого платника податків в оплату придбаних
товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на
ціну такого придбання.
Наведеними нормами Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначається
предмет доказування в судовому процесі під час розгляду справи
за позовом про стягнення сум бюджетного, в т.ч. експортного,
відшкодування з ПДВ, до якого, зокрема, входять обставини щодо
сум податкових зобов’язань та сум податкового кредиту платника у
відповідному звітному періоді, здійснення платником податку
придбання товарів (робіт, послуг), витрати на які входять до
складу валових витрат або підлягають амортизації, правильності
розрахунку платником експортного відшкодування, що знаходиться в
прямій залежності від суми ПДВ, перерахованої платником іншому
платнику податку у складі ціни придбання товарів (робіт,
послуг).
Однак, судами не встановлено, з яких саме операцій придбання
товарів (робіт, послуг) виник податковий кредит, не з’ясована
правомірність його формування, матеріали справи не містять
документів і доказів на підтвердження податкових зобов’язань у
звітному періоді як самого позивача, так і його контрагентів
–постачальників придбаного товару, в т.ч. надалі експортованого.
Таким чином, поза межами дослідження і встановлення в судовому
процесі залишись обставини формування позивачем податкового
кредиту і правильності визначення суми експортного відшкодування
у відповідності до вимог пунктів 8.2 та 8.4 ст. 8 Закону № 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в т.ч. подальшого використання товарів (робіт,
послуг) у власній господарській діяльності і правомірність
віднесення їх вартості до складу валових витрат виробництва
(обігу).
Судами не взято до уваги те, що за змістом п. 1.8 ст. 1 Закону №
168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування –сума, що підлягає
поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною
сплатою податку у випадках, визначених цим Законом,
Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7. Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми
податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету
України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для
бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим
Законом.
Тобто, законодавцем чітко зазначено, що однією з обов'язкових
підстав бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є
сплата цих сум до Державного бюджету України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були
сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його
основної функції - формування доходів Державного бюджету України
(п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
), а
також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону №
168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зобов'язана здійснювати утримання та внесення
до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону
№ 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом
№ 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлений прямий послідовний
взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на
додану вартість, та відшкодуванням такого податку.
Однак судами, що вирішували спір, не встановлювались обставини
щодо фактичного надходження суми ПДВ, включеної позивачем в ціну
придбання, до Державного бюджету, тобто невідомо чи відбулась
надмірна сплата ПДВ у сумі, заявленій позивачем до
відшкодування, і не надано належної правової оцінки доводам
податкового органу з цього питання.
Крім того, судами не враховано, що за приписами ч. 1 пп. 7.7.3
п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пункту 2.4 Порядку
відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом
ДПА України від 02.07.1997 № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(в редакції
наказу ДПА України, Державного казначейства України від
21.05.2001 № 200/86), зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 08.06.2001 за № 489/5680, відшкодування ПДВ при настанні
терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке
відображене в податковій декларації, однак, за умови
декларування сум відшкодування в рядку 25 декларації за кожний
із звітних періодів і відсутності в матеріалах справи податкових
декларацій позивача за кожні три наступних звітних періоди, таке
рішення та/або заява, яка б мала бути надана відповідно до
пункту 8.2 цього Порядку ( z0263-97 ) (z0263-97)
, фактично відсутні, що, в
свою чергу, не тягне за собою автоматичного права на бюджетне
відшкодування.
Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій
вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є
порушенням ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і виключає
можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності
застосування норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене,
всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини
справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення
для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від
встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
19.11.2004 у справі господарського суду Херсонської області №
7/354 та рішення господарського суду Херсонської області від
28.09.2004 скасувати.
Справу № 7/354 скерувати до господарського суду Херсонської
області для нового розгляду.
Касаційну скаргу ДПІ у місті Херсоні задовольнити частково.
Головуючий Г.Мачульський
Судді К.Грейц
А.Полянський