ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2005 Справа N 2-19/1788-2005(2-19/16862-04)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного підприємства “РісХолдінг” на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 6.04.2005
року у справі № 2-19/1788-2005 за позовом приватного
підприємства “РісХолдінг” до приватного сільськогосподарського
підприємства “Чернишевське”
про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2004 року приватне підприємство “РісХолдінг”
звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з
позовом до приватного сільськогосподарського підприємства
“Чернишевське”, з урахуванням уточнених позовних вимог, про
стягнення 43740 грн. заборгованості та штрафу за несвоєчасність
виконання зобов’язань за договором № 1/07-УХС-2002 від 1.07.2002
року про надання послуг з проведення збирання
сільськогосподарської продукції.
У процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і
просив суд стягнути з відповідача додатково до заявлених вимог
605,07 грн. індексу інфляції та 145,80 грн. 3 % річних.
Заявою про уточнення позовних вимог позивач просив суд стягнути
з відповідача додатково до заявлених вимог 582,66 грн. індексу
інфляції та 169,65 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
24.01.2005 року позов задоволено частково. Стягнуто з
відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 2340 грн.,
169,65 грн. 3 % річних, 582,66 грн. індексу інфляції та судові
витрати. В решті позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 6.04.2005 року рішення місцевого суду скасовано, а у
задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційної інстанції, а рішення місцевого суду залишити без
змін, вказуючи на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного
господарського суду постановлене з неправильним застосування
норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд першої
інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність
заборгованості відповідача щодо основного боргу, проте
неправильно розраховано суму штрафу, оскільки відповідач сплатив
частину штрафу векселем, а по іншій частині штрафу позивачем
пропущений строк позовної давності, тому у цій частині позовних
вимог суд відмовив. Вимоги позивача щодо стягнення індексу
інфляції та 3 % річних судом задоволено на підставі положень,
викладених у ст. 214 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Не погодившись з висновками місцевого господарського суду,
апеляційна інстанція дійшла висновку про необхідність скасування
рішення місцевого суду та відмови в позові, посилаючись на
вимоги ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та на
те, що договір № 1/07-УХС-2002 від 1.07.2002 року за своєю
природою є договором підряду, згідно з яким підрядчик
зобов’язується виконати за свій рахунок певну роботу за
завданням замовника, а замовник повинен прийняти та оплатити
виконану роботу. Умовами оплати за договором підряду є остаточна
здача робіт без претензій за кількістю, якістю та строками.
Позивач надав відповідачу послуги по збиранню врожаю на суму
22500 грн., за які відповідач розрахувався повністю. Акт
виконаних робіт на суму 2340 грн. складено 29.07.2002 року та
підписано тільки позивачем. Позивач не надав доказів надсилання
цього акту відповідачу та того, що останній цей акт отримав, як
і належних доказів, які б свідчили про виконання та відповідну
здачу відповідачу робіт на суму 2340 грн., а тому відсутні
підстави для стягнення вказаної суми, з урахуванням індексу
інфляції і 3 % річних та штрафу.
Висновок суду другої інстанції про відсутність правових підстав
для задоволення заявлених позовних вимог є законним,
обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального
права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а
доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування
постанови апеляційного господарського суду у справі не
вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємства “РісХолдінг” залишити
без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 6.04.2005 року у справі № 2-19/1788-2005
–без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П. А.