ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2005 Справа N 29/180-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого у засіданні
(доповідач),
Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.,
розглянувши Акціонерного товариства “Укртехсервіс”
касаційну скаргу
на рішення господарського суду Харківської області від
05.05.2005р.
у справі № 29/180-05
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Кіант”
до Закритого акціонерного товариства “Агрофірма “8
березня”
Про визнання недійсним статуту відповідача
Касаційну скаргу розглянуто за участю представників сторін:
від позивача- Писаковський О.Г;
від відповідача –Бутко П. Є.,
від скаржника –Давиденко В.А., Княжинська О.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.05.2005
року у справі № 29/180-05 (суддя Тихий П. В.) позов задоволено:
визнано недійсними рішення, які були прийняті протоколами № 1
від 28.03.2005 року, № 2 від 03.04.2005 року, № 3 від 14.04.2005
року Наглядової ради ЗАТ „Агрофірма „8 березня”, та визнаний
недійсним п. п. 8.2.2. Статуту ЗАТ „Агрофірма „8 березня” у
частині надання Наглядовій раді ЗАТ „Агрофірма „8 березня”
повноважень по обранню й відкликанню голови й членів правління.
Рішення мотивовано тим, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 159
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
до виключної компетенції
загальних зборів акціонерів належить обрання членів наглядової
ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших
органів товариства. Питання, віднесені законом до виключної
компетенції загальних зборів акціонерів не можуть бути передані
для вирішення іншим органам товариства. У відповідності зі
статтею 4 Закону України „Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
, установчі документи товариства не повинні містити
в собі положень, що суперечать законодавству України.
Акціонерне товариство „Укртехсервіс” не погодилось з рішенням,
яке стосується його прав як акціонера ЗАТ „Агрофірма „8
березня”, та звернулось з касаційною скаргою, в якій просить
рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення,
яким в позові відмовить.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на
те, що судом неправильно застосовано ст. 159 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
; приймаючи рішення, суд, фактично, вийшов за межі
позовних вимог; не вказав які суб’єктивні права і охоронювані
законом інтереси позивача порушені, не врахував, що акціонерами
та засновниками відповідача є також фізичні особи, а також те,
що на час розгляду справи в господарському суді в провадженні
місцевого Куп’янського міськрайсуду знаходилась цивільна справа,
предмет позову якої частково співпадає з предметом позову
господарської справи.
Позивач та відповідач проти касаційної скарги заперечують
оскільки рішення суду прийняте з урахуванням норм матеріального
та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників скаржника, які підтримали
касаційну скаргу, пояснення представників позивача та
відповідача, які заперечували проти задоволення касаційної
скарги, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної
скарги, перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що рішення
господарського суду підлягає скасуванню, а касаційна скарга
Vчастковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні господарського суду.
Обставини справи та наявні у ній матеріали свідчать про
неповноту їх встановлення місцевим господарським судом.
Так, відповідно до ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи і в установленому порядку набули
статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право
звертатись до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених
або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Ухвалюючи рішення, Суд не встановив які суб’єктивні права і
охоронювані законом інтереси позивача порушені, не навів
правового обґрунтування.
Визнавши недійсними рішення, які були прийняті протоколами № 1
від 28.03.2005 року, № 2 від 03.04.2005 року, № 3 від 4.04.2005
року Наглядової ради ЗАТ „Агрофірма „8 березня” в повному
обсязі, суд не прийняв до уваги те, що данні рішення вирішували
не лише питання про обрання чи відкликання Голови та членів
правління, а ще й інші питання (наприклад, про проведення
аудиторської перевірки), які не були предметом розгляду в даній
справі, що призвело до того, що Суд вийшов за межі позовних
вимог. В свою чергу, вихід за межі позовних вимог без
обґрунтування такої дії необхідністю захисту прав і законних
інтересів сторін (ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) порушує
визначений ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
принцип
диспозитивності, а тому є підставою для скасування судового
рішення.
Застосовуючи ст. 159 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, суд помилково
ототожнював утворення та відкликання виконавчого органу з
обранням та відкликанням членів виконавчого органу (п. г ч. 5
ст. 41 Закону України „Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
).
Як встановлено господарським судом, предметом позовних вимог є
визнання недійсним рішень, які були прийняті протоколами № 1 від
28.03.2005 року, № 2 від 03.04.2005 року, № 3 від 14.04.2005
року Наглядової ради ЗАТ „Агрофірма „8 березня”, та визнаний
недійсним п. п. 8.2.2. Статуту ЗАТ „Агрофірма „8 березня” у
частині надання Наглядовій раді ЗАТ „Агрофірма „8 березня”
повноважень по обранню й відкликанню голови й членів правління.
Згідно з положеннями статуту ЗАТ „Агрофірма „8 березня”
засновниками товариства є як юридичні, так і фізичні особи, які
до участі у справі не залучені.
У відповідності зі статтею 26 Цивільного процесуального кодексу
України ( 1618-15 ) (1618-15)
при об'єднанні кількох пов'язаних між собою
вимог, з яких одні підвідомчі суду, а інші - господарському
суду, всі вимоги підлягають розглядові в суді, незалежно від
статусу учасників спору. В такому випадку, відповідно до ст. 12
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
спір господарському суду непідвідомчий.
Згідно з імперативними вимогами ч. 2 ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,
збирати нові докази.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення місцевого
господарського суду підлягає скасуванню, а справа направленню на
новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід встановити
коло осіб, чиїх прав та охоронюваних законом інтересів може
стосуватись прийняття рішення у даній справі і відповідно
вирішити питання щодо підвідомчості цього спору господарському
суду.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-
9-111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства „Укртехсервіс”
задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2005
року у справі № 29/180-05 скасувати.
3.Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Суддя, головуючий у засіданні І. Плюшко
Суддя: Н. Панченко
Суддя: С. Плахотнюк