ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2005 Справа N 2-6/1949-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого - судді Кузьменка М.В.
суддів: Васищака І.М., Палій В.М.
розглянувши у відкритому засіданні матеріали касаційної
скарги Кримського дитячого фонду, м. Сімферополь
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 24.02.2005
у справі господарського суду Автономної Республіки Крим
N 2-6/1949-2004
за позовом відкритого акціонерного товариства
"Кримгідроспецбуд", м. Сімферополь (далі - ВАТ "Кримгідроспецбуд")
до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради
за участю:
Сімферопольського міжрайонного бюро реєстрації та технічній
інвентаризації, м. Сімферополь (далі - Сімферопольське МБТІ) -
третя особа
Кримського дитячого фонду - третя особа
Фонду державного майна України, м. Київ (далі - ФДМУ) - третя
особа
про визнання права власності на нежилі приміщення
за участю представників сторін:
від позивача - Корчинова В.В., Сігітова С.В.;
від відповідача - Воробйова О.В.;
від третіх осіб:
Сімферопольське МБТІ - не з'явилися;
Кримський дитячий фонд - Капустін А.О.;
ФДМУ - Голіков Д.Р.
В С Т А Н О В И Л А:
ВАТ "Кримгідроспецбуд" звернулося до суду з позовом про
визнання права власності на нежилі приміщення, оскільки до
компетенції міськвиконкомів віднесено тільки облік та реєстрацію
об'єктів нерухомості майна незалежно від форм власності, тому
Кримський дитячий фонд не набув права власності на займані спірні
приміщення та до цього часу не оформив з міськвиконкомом правові
відносини з питання користування даним приміщенням, тобто не уклав
договір оренди, а у позивача виникло право на спірне приміщення на
підставі наказу Української державної корпорації
"Укрмонтажспецбуд" від 22.12.1994 "Про створення відкритого
акціонерного товариства "Кримгідроспецбуд" на виконання Указу
Президента України "Про корпоратизацію підприємств" ( 210/93 ) (210/93)
від
15.06.1993, згідно якого трест "Кримгідроспецбуд" перетворений у
відкрите акціонерне товариство і до статутного фонду якого увійшли
спірні приміщення, затверджені наказом ФДМУ від 22.07.1998 N 1450
( v1450224-98 ) (v1450224-98)
відповідно до статті 21 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
і тому є власністю останнього.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
17.05.2004 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд
державного майна України.
У подальшому позивач уточнив та збільшив позовні вимоги в
частині розміру спірної площі, а в наступному ще звернувся до суду
з проханням виселити Кримський дитячий фонд зі спірного поміщення.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
16.12.2004 (суддя Шкуро В.Н.) позов задоволено, визнано за
позивачем право власності на спірні приміщення, оскільки спірне
приміщення передано до статутного фонду позивача як вклад його
засновником.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 24.02.2005 (судді: Горошко Н.П. - головуючий, Сотула В.В.,
Плут В.М.) апеляційна скарга Кримського дитячого фонду залишена
без задоволення, а рішення без змін з тих самих підстав.
Кримський дитячий фонд звернувся до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову апеляційного
господарського суду і вважає її такою, що прийнята з порушенням
норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим
підлягає скасуванню, оскільки неповно з'ясовано обставини справи,
зокрема станом на 01.11.1994 на балансі тресту "Кримгідроспецбуд"
значиться контора з прибудовами балансовою вартістю 19,75 грн.,
проте спірний будинок має площу більше 2 000 кв. м., а також не
досліджено, які саме приміщення займає позивач; судом також не
досліджені інвентарні справи щодо спірного приміщення;
судово-бухгалтерська експертиза не може бути доказом у справі,
тому що проведена по неповно наданих документах; крім того, у
матеріалах справи містяться документи про правомірність надання у
1991 році у володіння і користування спірних приміщень Кримському
дитячому фонду; у судових актах у справі N 2-13/797-03
встановлено, що скаржник правомірно володіє спірним майном, проте
право власності на спірне приміщення не має; у 1991 році Ради і
їхні органи були державними органами місцевого самоврядування та
майно - державним майном, а безоплатна передача громадській
організації державного майна у володіння і користування,
необхідною для здійснення статутної діяльності, проводилася без
будь-яких умов та застережень, а відповідно до постанови Ради
Міністрів УРСР від 07.05.1988 за N 1222 облвиконкомам
запропоновано вжити заходи щодо організації обласних місцевих
відділень Радянського дитячого фонду і створення необхідних умов
для їхньої роботи, зокрема забезпечення відповідними приміщеннями.
На виконання даної постанови Кримський облвиконком прийняв рішення
за N 180 від 07.06.1988 і зобов'язав Сімферопольський
міськвиконком вирішити питання про виділення приміщення обласному
відділенню дитячого фонду, тому розпорядженням Сімферопольського
міськвиконкому N 318-р від 11.07.1991 фонду було виділено у
спірному приміщенні 120 кв. м., а рішенням від 22.05.1992 за N 604
закріплені приміщення, що займалися на день прийняття рішення у
даній справі; судом також при вирішенні справи не взято до уваги
постанову Ради Міністрів СРСР від 16.10.1979 N 940 та аналогічну
постанову Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 N 285, які втратили
силу тільки 26.06.1996, та якими затверджено Положення про порядок
передачі підприємств, об'єднань, організації, установ,
будинків і споруджень;, судом також не взято до уваги рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від
28.05-01.06.2002. яким визнано недійсним рішення Сімферопольського
міського виконкому від 24.09.1999 N 1387 "Про оформлення
документів про право власності на нежилі приміщення по
вул. К.Лібкнехта/Павленко/Р.Люксембург 39-41/18/42 за ВАТ
"Кримгідроспецбуд" і свідчення про право власності, видане на його
підставі, у частині, що стосується нежилих приміщень площею
169,7 кв. м., що займає в будинку Кримський дитячий фонд; також
порушена стаття 35 Господарського процесуального кодексу України
якою передбачено, що факти, встановлені рішення господарського
суду при розгляді однієї справи не доводять знову при розгляді
інших справ, у яких беруть участь ті ж сторони. Так, у справах
NN 2-10/5141-02, 2-13/797-2003 встановлено, що спірні приміщення
на час приватизації у 1998 році тресту "Кримгідроспецбуд"
знаходилися у володінні і користуванні Кримського дитячого фонду,
що є комунальною власністю м. Сімферополя, більше того,
приміщення, що займає Кримський дитячий фонд ніколи не знаходилися
у володінні та користуванні позивача, про що свідчить рішення
виконкому від 22.05.1992 N 604.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та
їх доказуванням (стаття 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
ВАТ "Кримгідроспецбуд" звернулося до суду з позовом про
визнання права власності на нежилі приміщення першого поверху
NN 15, 26, 26а, 38, 39, 40, 41, 94, 95, 97, 98, 100 (літер А)
площею 169,7 кв. м. будинку N 39-41/18/42 по
вул. К.Лібкнехта/Павленко/Р.Люксембург у місті Сімферополі,
посилаючись на статтю 21 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, наказу корпорації "Укрмонтажспецбуд" "Про створення
відкритого акціонерного товариства "Кримгідроспецбуд" від
22.12.1994 N 217. На виконання Указу Президента України "Про
корпоратизацію підприємств" ( 210/93 ) (210/93)
від 15.06.1993 трест
"Кримгідроспецбуд" перетворений у відкрите акціонерне товариство,
а спірні приміщення увійшли до статутного фонду відкритого
акціонерного товариства, а тому є його власністю.
Суди при прийняті судових актів у даній справі посилаються на
те, що позивач є належним власником спірного майна, оскільки
виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради народних
депутатів Кримської області прийнято рішення від 14.06.1985 N 232,
яким колишня будівля МПТУ-4, розташована по вул. К.Либкнехта, 39 у
м. Сімферополі, нині будинок N 39-41/18/42 по
вул. К.Либкнехта/Павленко/Р.Люксембург, площею 860 кв. м. передано
на баланс тресту "Кримгідроспецбуд" для розміщення апарату тресту,
УВТК і БМУ-613, проте наступні рішення щодо спірного майна, яким
скасовано рішення N 232, зокрема рішення виконкому NN 264, 237,
вважаються прийнятими з порушенням законодавства.
Між тим, судами не взято до уваги при розгляді даної справи
постанову Ради Міністрів УРСР від 07.05.1988 за N 1222, якою
облвиконкомам запропоновано вжити заходи щодо організації обласних
місцевих відділень Радянського дитячого фонду і створення
необхідних умов для їхньої роботи, зокрема забезпечення
відповідними приміщеннями, на виконання якої Кримський облвиконком
прийняв рішення N 180 від 07.06.1988 та зобов'язав
Сімферопольський міськвиконком вирішити питання про виділення
приміщення обласному відділенню дитячого фонду. При цьому,
Сімферопольським міськвиконком розпорядженням N 318-р від
11.07.1991 фонду було виділено у спірному приміщенні 120 кв. м., а
відповідним рішенням від 22.05.1992 N 604 закріплено вказане
приміщення.
Також, не взято до уваги постанову Ради Міністрів СРСР від
16.10.1979 N 940 та аналогічну постанову Ради Міністрів УРСР від
28.04.1980 N 285 (що втратили силу тільки 26.06.1996), яким
затверджено Положення про порядок передачі підприємств, об'єднань,
організації, установ, будинків і споруджень.
При розгляді справи суд, не дослідив посилань Кримського
дитячого фонду на рішення у справах NN 2-10/5141-02,
2-13/797-2003, якими, на думку фонду, встановлено, що спірні
приміщення на час приватизації у 1998 році тресту
"Кримгідроспецбуд" знаходилися у володінні і користуванні
Кримського дитячого фонду, що є комунальною власністю м.
Сімферополя, а також те, що спірні приміщення, що займає Кримський
дитячий фонд, ніколи не знаходилися у володінні та користуванні
позивача, про що свідчить рішення виконкому від 22.05.1992 N 604.
Отже, під час задоволення позову, попередні судові інстанції
не надали належної оцінки тому факту, що рішенням господарського
суду Автономної Республіки Крим від 28.05-01.06.2002 у справі
N 2-10/5141-2002 визнано недійсним рішення виконкому
Сімферопольської міської ради від 24.09.1999 N 1387 "Про
оформлення документів про право власності на нежилі приміщення по
вул. К.Лібкнехта/Павленко/Р.Люксембург - 39-41/18/42 на ім'я ВАТ
"Кримгідроспецбуд" і свідоцтво про право власності, видане на його
частини, що стосується спірних приміщень площею 169,7 кв. м., які
займає в будинку Кримський дитячий фонд. Зазначене рішення суду є
чинним.
При цьому, Сімферопольська міська рада і її виконавчий
комітет не оспорюють правомірність володіння і користування
Дитячим фондом спірних приміщень.
Також, апеляційна інстанція поставила під сумнів перехід до
Дитячого фонду права власності на спірні приміщення за
розпорядженням N 318 від 11.07.1991 та рішенням N 620 від
22.05.1992 виконкому Сімферопольської міської Ради народних
депутатів, оскільки згідно статті 35 Закону України "Про місцеві
Ради народних депутатів, місцеве і регіональне самоврядування"
( 533-12 ) (533-12)
від 07.12.1990 виконком здійснює управління майном, яке
відноситься до комунальної власності, вирішує питання створення,
придбання, використання, оренди або безкоштовної передачі майнових
об'єктів комунальної власності. Тобто, виконком міської Ради
народних депутатів не наділений повноваженнями по відчуженню
комунального майна, а лише повноваженнями по управлінню і
безоплатній його передачі.
Разом з тим, у статті 35 зазначеного закону ( 533-12 ) (533-12)
йдеться про компетенцію районної в місті Ради народних депутатів
та вона не регулює питання компетенції виконавчих комітетів
місцевих рад.
В той же час як дитячий фонд набув право на майно саме на
підставі рішення та розпорядження виконавчого комітету
Сімферопольської міської Ради народних депутатів.
Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне
з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних
обставин справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, а отже і порушення вимог статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до
неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом
касаційної інстанції.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно
з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно
оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і
вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого,
правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють
спірні правовідносини та прийняти законне і обгрунтоване рішення.
У зв'язку з викладеним, рішення місцевого суду та постанова
апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, з
передачею справи на новий розгляд.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Кримського дитячого фонду задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
16.12.2004 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 24.02.2005 у справі N 2-6/1949-2004
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.