ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2005 Справа N 25/461
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "ВДВ"
на постанову від 29.03.2005 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 25/461 господарського суду м. Києва
за позовом ПП "ВДВ"
до
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
м. Києва
Державної податкової адміністрації України
про визнання недійсними рішень
За участю представників сторін: [...]
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2005 р.,
яке залишене без змін постановою від 29.03.2005 р. Київського
апеляційного господарського суду, в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у даній
справі позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від
29.03.2005 р. Київського апеляційного господарського суду та
рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2005 р.
скасувати, і прийняти нове рішення, яким визнати недійсними
податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі
м. Києва від 28.09.2004 р. N 0000452305/3, N 0000472305/3,
N 0000852305/3, N 0000862305/3, рішення ДПА України від
17.09.2004 р. N 8185/6/25-1115 про результати розгляду скарги та
стягнути з відповідачів судові витрати.
Згідно розпорядження від 14.07.2005 р. Заступника голови
Вищого господарського суду України [...], у зв'язку з тимчасовою
відсутністю судді [...] для перегляду в касаційному порядку справ
N 36/258, N 2-15/12947-04, А13/348, N 2-7/15383-04, N 26/373а,
N 3/401-17/285, N 25/461, N 23/474, N 5/1765-3/220, N 4/558-04,
N А-13/429-04, N 25/382, призначених до розгляду на 14.07.2005 р.
колегією суддів у складі: головуючого - [...] суддів - [...],
утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий - [...]
судді - [...].
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі висновків Акта
перевірки N 17/23-05-7-30572618 від 09.04.2004 р. "Про результати
перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування
ПП "ВДВ" за період з 01.07.2002 р. по 01.01.2004 р." ДПІ у
Голосіївському районі м. Києва прийняті податкові
повідомлення-рішення від 13.04.2004 р. N 0000452305/0,
N 0000472305/0, які були оскаржені позивачем в адміністративному
порядку.
Кінцевим результатом розгляду скарг позивача стало прийняття
ДПА України рішення N 8185/6/25-1115 від 17.09.2004 р., яким
залишено без змін податкові повідомлення-рішення N 0000452305/0,
N 0000472305/0 та збільшено виключені із складу валових доходів і
з податкових зобов'язань по податку на додану вартість доходи і
зобов'язання з вартості реалізованого приватним підприємством
"ВДВ" брухту чорних металів.
28.09.2004 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, на
підставі акта перевірки N 17/23-05-7-30572618 та рішення ДПА
України про результати розгляду скарги N 17980/7/25-1115, прийняті
податкові повідомлення-рішення N 0000452305/3, яким позивачу,
згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, визначено
податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних
підприємств" у розмірі 10 640 грн. (7 600 грн. - основний платіж,
3 040 грн. - штрафні санкції); N 0000472305/3, яким позивачу
визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану
вартість із вироблених в Україні товарів" у розмірі 7 591,50 грн.
(5 061 грн. - основний платіж, 2 530,50 грн. - штрафні санкції);
N 0000852305/3, яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних
підприємств" у розмірі 18 450 грн. (12 300 грн. - основний платіж,
6 150 грн. - штрафні санкції); N 0000862305/3, яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на
додану вартість із вироблених в Україні товарів" у розмірі
12 286,50 грн. (8 191 грн. - основний платіж, 4 095 грн. - штрафні
санкції).
Як вбачається із вказаного вище акту перевірки позивача та
рішення ДПА України N 17980/7/25-1115, підставою прийняття
оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень та рішення
ДПА України стали наступні висновки перевірки.
На сторінці 11 акта перевірки вказано, що придбавши і
реалізувавши в один і той же квартал брухт чорних металів і
отримавши при цьому від'ємний фінансовий результат - збиток від
зазначених операцій, ПП "ВДВ" не використало брухт чорних металів,
отриманий по накладним з метою отримання прибутку, а отримало
збиток - в розмірі 25 308,83 тис. гри. ПП "ВДВ" не надано
будь-яких доказів того, що продаж брухту чорних металів з завідомо
від'ємним фінансовим результатом будь-яким чином вплинуло на
прибутковість його господарської діяльності в майбутньому чи на
можливість отримання такого прибутку. Від дачі пояснень стосовно
реалізації товару за ціною нижче ціни придбання директор
підприємства відмовилась.
У пункті 2.2 акту перевірки (сторінка 12 акту) вказано, що на
протязі 2 кв. 2003 року ПП "ВДВ" реалізовано товар за цінами
нижчими ціни придбання. Відповідно до Положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом МФУ від
20.10.99 р. N 246 ( z0751-99 ) (z0751-99)
, зареєстрованого в Мінюсті України
02.11.99 р. за N 751/4044 встановлено, що Запаси-активи, які
утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської
діяльності: - перебувають у процесі виробництва з метою подальшого
продажу продукту виробництва; - утримуються для споживання під час
виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також
управління підприємством. Запаси визнаються активом, якщо існує
імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні
вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути
достовірно визначена. Запаси відображаються в бухгалтерському
обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю
або чистою вартістю реалізації. Запаси відображаються за чистою
вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або
вони зіпсовані, застарілі, або іншим чином втратили первісне
очікувану економічну вигоду. Положення про порядок уцінки та
реалізації продукції, що залежалась, із групи товарів широкого
вжитку, продукції виробниче - технічного призначення і надлишкових
товарно-матеріальних цінностей, затверджене спільним наказом
Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України
від 10.09.96 р. N 120/190 ( z0546-96 ) (z0546-96)
(в редакції спільного
наказу Міністерства економіки України та Міністерства фінансів
України від 15.12.1999 р. N 149/300 ( z0921-99 ) (z0921-99)
регламентує
порядок уцінки в бухгалтерському обліку в окремих випадках (при
уцінці товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного
призначення, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і
не користуються попитом у споживачів, а також таких товарів та
продукції, які частково втратили свою первісну якість та
надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів,
комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше
трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції,
оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту
на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках).
Згідно документів наданих до перевірки у перевіряємому
періоді уцінка товарів на підприємстві не проводилась.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові
витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника
податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, господарська
діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання
доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах".
Враховуючи вказані вимоги Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платники
податків мають право відносити до складу валових доходів та
валових витрат суми коштів, що пов'язані з веденням господарської
діяльності таких платників, тобто з діяльності направленої на
отриманням доходу. Придбавши і реалізувавши в один і той же
квартал брухт чорних металів і отримавши при цьому від'ємний
фінансовий результат - збиток від зазначених операцій, ПП "ВДВ" не
використало ТМЦ, отримані по накладним з метою отримання прибутку,
отримало збиток - в розмірі 25,3 тис. грн.
Враховуючи вимоги вказаних норм законодавства України колегія
суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного
господарського суду, що придбання позивачем у ПП "Карда" товару та
його реалізація ТОВ "Металлпром" за ціною, нижчою ціни придбання є
підтвердженням того, що позивач не мав наміру використовувати його
у власній господарській діяльності, тому безпідставно сформував
валові витрати в цій частині.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Таким чином, судом першої та апеляційної інстанцій зроблено
вірний висновок про те, що позивач безпідставно, в порушення вимог
пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
відніс сплачений у складі вартості товару податок на додану
вартість до складу податкового кредиту.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що
оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята у
відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її
зміни або скасування відсутні.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "ВДВ" залишити без
задоволення.
Постанову від 29.03.2005 р. Київського апеляційного
господарського суду у справі N 25/461 господарського суду м. Києва
залишити без змін.