ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2005 Справа N 187/12-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
М.Остапенка - головуючого,
Є. Борденюк,
В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль”
на постанову від 14.07.2005 року
Київського міжобласного апеляційного господарського
суду
у справі № 187/12-05
за позовом Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль”
до Відділу Державної виконавчої служби (ВДВС)
Київського обласного управління юстиції,
Відкритого акціонерного товариства (ВАТ)
“Агрофірма “Славутич”
третя особа Українсько-німецьке товариство з обмеженою
відповідальністю (ТОВ) “Агрос”
Про виключення майна з-під арешту
В судове засідання з’явились представники сторін:
позивача Шевченко Ю.В. (дов. від 15.08.2005 року)
відповідача - 2 Руденко Г.В. (дов. від 11.10.2005 року)
третьої особи Мелашенко В.В. (дов. від 03.01.2005 року)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Позов АППБ “Аваль” про звільнення з-під арешту (акт АА № 073728
від 17.01.2005 опису й арешту майна) комбайна зернозбирального
марки Домінатор 108 СЛ Максі (в комплекті з жаткою) № 09406215,
номер двигуна (шасі) 427790 (06215), 1997 року випуску,
реєстраційний номер 03126 КА та комбайна зернозбирального марки
Домінатор 108 СЛ Максі (в комплекті з жаткою) № 09406215, номер
двигуна (шасі) 440203 (06430), 1997 року випуску, реєстраційний
номер 03128 КА обґрунтовується наступним.
Зазначена сільськогосподарська техніка належить на праві
власності ВАТ “Агрофірма “Славутич».
25.10.2004 між позивачем та ВАТ “Агрофірма “Славутич» укладений
договір застави як спосіб забезпечення виконання генеральної
кредитної угоди № 011/08/2449 від 21.10.2004 на суму 2500000,00
грн., та укладених відповідно до неї кредитних договорів від
21.10.2004 та від 22.10.2004. Строк користування кредитними
коштами та їх повернення банку встановлено 19.10.2007 та
21.10.2005, або такий, що не настав.
Загальна оціночна вартість майна, переданого у заставу, у тому
числі і комбайну, які позивач просить звільнити з-під арешту,
становить 1 317 533,00 грн..
Рішенням господарського суду Київської області від 12.05.2005
(суддя Т. Писана) у позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що 19.11.2003 господарським судом
Київської області ухвалене рішення у справі № 197/9-03, на
виконання якого 17.03.2004 виданий наказ про стягнення з ВАТ
“Агрофірма “Славутич» на користь ТОВ “Агрос” 253 784,64 грн.
боргу, 1 454,98 грн. державного мита та 100,99 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу На підставі
заяви стягувача ВДВС Переяслав-Хмельницького МУЮ розпочате
виконавче провадження з примусового виконання наказу
господарського суду Київської області, яке було прийняте до
виконання підрозділом ВДВС Київського обласного управління
юстиції згідно з його постановою від 16.11.2004.
25.10.2004 між АППБ “Аваль” та ВАТ “Агрофірма “Славутич»
укладений договір застави, який забезпечує вимоги
заставодержателя, що витікають із генеральної кредитної угоди
від 21.10.2004 та кредитних договорів, укладених відповідно до
генеральної угоди. Остаточні терміни погашення заборгованості
визначені умовами кредитних договорів: 19.10.2007 та 25.10.2005.
Тобто право позивача на предмет позовних вимог можливе лише у
майбутньому, при умові невиконання ВАТ “Агрофірма “Славутич», як
заставодавця договірних зобов’язань, а тому у позивача відсутні
правові підстави звернення до суду з вимогою про виключення
майна з-під арешту.
Крім того, згідно з положенням ч. 3 ст. 52 Закону України “Про
виконавче провадження» ( 606-14 ) (606-14)
для задоволення вимог
стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене
майно боржника може бути звернено у разі виникнення права
застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника
коштів.
Право на заставу майна у позивача виникло 25.10.2004, тобто
після видачі господарським судом Київської області на виконання
рішення у справі № 197/9-03 від 19.11.2003 наказу від
17.03.2004 про стягнення з ВАТ “Агрофірма “Славутич» на
користь ТОВ “Агрос” суми грошових коштів.
Суд не врахував заперечення відповідача про те, що ВДВС
Київського ОУЮ міг звернути стягнення на інше майно, яке не є
предметом застави, оскільки вони не пов’язані зі спором про
право на це майно, а стосуються можливих порушень з боку органів
Державної виконавчої служби, у зв’язку з чим їх слід розглядати
за правилами ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 14.07.2005 (колегія суддів: О. Сергійчук, Г.
Андрейцева, Н. Зеленіна) рішення у справі залишене без зміни з
тих же мотивів.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою позивач посилається на
неправильне застосування судами при ухваленні оскаржуваної
постанови норм Закону України “Про заставу» ( 2654-12 ) (2654-12)
.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що рішення та постанова у справі підлягають до
скасування, а справу необхідно направити на новий розгляд,
виходячи з такого.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про заставу»
( 2654-12 ) (2654-12)
в силу застави кредитор (заставодержатель) має право
в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого
заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості
заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном
якщо інше не передбачене законом чи договором.
Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою
заставодержателя (ст. 17 Закону ( 2654-12 ) (2654-12)
).
Цитована норма Закону ( 2654-12 ) (2654-12)
обмежує право власності або
володіння заставленим майном заставодавця, передавши частину
функцій щодо володіння цим майном заставодержателю –згода
заставодержателя на відчуження заставодавцем майна.
А тому висновок господарських судів при ухваленні оскаржуваних
рішень про те, що заставодержатель не є особою, яка вправі
звернутися з позовом про звільнення майна з-під арешту,
суперечить природі прав заставодержателя.
Іншою підставою для відмови у позові є посилання судів на
положення ч. 3 ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження»
( 606-14 ) (606-14)
, відповідно до якого дія задоволення вимог
стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене
майно боржника може бути звернено у разі виникнення права
застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника
коштів.
Зважаючи на те, що зазначене законодавче положення, яке є нормою
процесуального закону, обмежує право заставодержателя,
встановлене нормами матеріального права, одержати переважно
перед іншими кредиторами задоволення з вартості заставленого
майна, що слід розуміти як певну колізію законів, то визначення
пріоритету їх застосування здійснюється у порядку нівелювання
ризиків кредиторів щодо задоволення їх вимог. Тобто, оцінка
правомірності звернення стягнення на заставлене майно боржника
для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями,
здійснюється судами з урахуванням доказів органу державної
виконавчої служби щодо неможливості виконання рішення суду іншим
способом.
Виходячи з наведеного, судові рішення у справі підлягають до
скасування з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль”
задовольнити.
Рішення від 12.05.2005 господарського суду Київської області,
постанову від 14.07.2005 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду у справі № 187/12-05 скасувати.
Справу передати до господарського суду Київської області на
новий розгляд.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко