ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2005 Справа N 30/191(18/413)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 15.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши матеріали касаційної скарги Відкритого
акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат
ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзерджинськ
на постанову від 06.04.2005 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі N 30/191(18/413) господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку
"Укрсоцбанк", м. Київ в особі Дніпродзерджинської філії АКБ
"Укрсоцбанк", м. Дніпродзерджинськ
до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський
металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського",
м. Дніпродзерджинськ
3-тя особа Товариство з обмеженою відповідальністю
"Уніпромсервіс"
про стягнення 1 048 823,12 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники: [...]
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
31.01.2005 року у справі N 18/413 провадження у справі за позовом
Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк",
м. Київ в особі Дніпродзерджинської філії АКБ "Укрсоцбанк",
м. Дніпродзерджинськ до Відкритого акціонерного товариства
"Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського",
м. Дніпродзерджинськ про стягнення 1 048 823,12 грн. припинено на
підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвала мотивована тим, що строк виконання зобов'язання за
договором N 105/4-3-4 від 25.02.2004 р. забезпеченого заставою
настане 24.02.2005 р. Крім того, позивач та третя особа не надали
суду доказів пред'явлення рахунків до сплати по договору
укладеному між ними N 253/21-0488-02 від 22.02.2001 р. та
N 203/22-0409-02 від 14.12.2001 р. та строк виконання зобов'язань
у відповідача за вказаними договорами настав.
Не погодившись з цим рішенням позивач подав апеляційну
скаргу, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області від 31.01.2005 року по даній справі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 06.04.2005 р. у справі N 18/413 апеляційну скаргу
задоволено частково. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської
області від 06.04.2005 р. скасовано, справу передано на новий
розгляд.
Оскаржувана постанова мотивована тим, що суд першої інстанції
помилково дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання за
договором N 105/4-3-4 від 25.02.2004 р. настане 24.02.2005 р.,
оскільки п. 1.2. договору визначений строк зворотнього викупу всіх
векселів, в той час як строк зворотнього викупу кожного векселя,
згідно з п. 2.2. визначається в кожному окремому реєстрі векселів.
Отже, право на звернення з позовом про стягнення боргу за
векселем, переданим за реєстром N 3 від 22.04.2004 р. виникло у
позивача 22.05.2004 р. Крім того, якщо суд першої інстанції дійшов
до висновку про недоведеність позивачем права на стягнення коштів,
то ці обставини є підставою для відмови в позові, а не для
припинення провадження у справі з підстави відсутності предмету
спору.
Не погоджуючись з цією постановою відповідач звернулося до
Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 06.04.2005 р. у справі N 18/413, а ухвалу господарського
суду Дніпропетровської області від 31.01.2005 залишити без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніпромсервіс"
надало відзив на касаційну скаргу, в якому проти її доводів
заперечує та просить залишити постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин
справи застосування судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, Колегія суддів Вищого
господарського суду прийшла до висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.02.2004 р. між
Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в
особі керуючого Дніпродзержинською філією банку - банком та
Товариством з обмеженою відповідальністю "Уніпромсервіс" -
клієнтом була укладена генеральна угода N 105/4-3-4 врахування
векселів з реверсом, відповідно до якої банк надає клієнту кредит,
з максимальним лімітом заборгованості один мільйон гривень шляхом
врахування векселів зі сплатою 21,5 процентів річних згідно з
реєстрами векселів, а клієнт зобов'язався передати у власність
банку векселі шляхом здійснення бланкового індосаменту на векселях
та викупити векселі до настання строку їх оплати, в порядку,
визначеному цією угодою.
Зобов'язання за цією угодою були забезпечені договором
застави майнових прав N 1 від 25.02.2004 р., відповідно до якого
ТОВ "Уніпромсервіс" - заставодавець передав у заставу майнові
права вимоги суми дебіторської заборгованості в розмірі
351 009,43 грн., що виникла за договором N 253/21-0488-02 від
22.02.2001 р., укладеного між заставодавцем та ВАТ "Дніпровський
металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та майнові права
вимоги суми дебіторської заборгованості в розмірі 697813,69 грн.,
що виникла за договором N 203/22-0409-02 від 14.12.2001 р., що
укладений тими ж сторонами.
25.02.2004 р. сторонами за договором застави був укладений
договір уступки вимоги N 1 під відкладальною умовою, за яким
перший кредитор - ТОВ "Уніпромсервіс" передав новому кредитору -
Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в
особі керуючого Дніпродзержинською філією банку право вимоги сум
дебіторської заборгованості в розмірі 351 009,43 грн. та
697 813,69 грн., що виникли за договорами N 253/21-0488 від
22.02.2001 р. та N 203/22-0409-02 від 14.12.2001 р., укладеними
між першим кредитором та ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат
ім. Ф.Е. Дзержинського".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 1.2.
генеральної угоди встановлено, що клієнт зобов'язаний здійснити
зворотний викуп всіх векселів за цією Угодою в строк до
24.02.2005 р. А згідно з п. 2.2. цієї угоди сторони домовилися, що
строк та сума, за яку клієнт здійснює зворотній викуп векселів за
цією угодою, визначається в кожному окремому реєстрі векселів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
в даному випадку суд першої інстанції у повному обсязі та
правильно встановив усі обставини справи, фактично розглянув
справу по суті, але зробив невірний процесуальний висновок щодо
припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до вимог ст. 82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
при
вирішенні господарського спору по суті господарський суд приймає
рішення.
Суд апеляційної інстанції розглянувши скаргу на ухвалу
господарського суду, в постанові також дослідив обставини справи,
надавши оцінку обставинам справи, а саме встановив, що право
вимоги сум зворотнього викупу векселів виникло у позивача
відповідно 27.03.2004 року, 24.04.2004 року та 22.05.2004 року.
Позивач за захистом своїх порушених прав з викупу векселя
переданого за реєстром N 3 від 22.04.2004 року мав право
звернутися до господарського суду з 22.05.2004 року.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського
суду вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про
те, що строк виконання зобов'язання по договору N 105/4-3-4 від
25.02.2004 року встановлений п. 1.2. договору настане
24.02.2005 року, оскільки п. 1.2 договору визначений строк
зворотнього викупу всіх векселів, в той час як строк зворотнього
викупу кожного векселя згідно з п. 2.2 договору визначається
вкожному окремому реєстрі векселів. За реєстром N 3 від
22.04.2004 року строк зворотнього викупу векселя встановлений
21.05.2004 року. Таким чином право звернення з позовом про
стягненя боргу за векселем, переданим за реєстром N 3 від
22.04.2004 року виникло у позивача 22.05.2004 року.
Колегія судів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що матеріали справи свідчать про те, що судами
попередніх інстанцій справа фактично розглянута по суті, судами
досліджені всі матеріали та обставини справи і зроблені протилежні
висновки, в зв'язку з чим керуючись п. 2 ст. 111-9 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Колегія суддів ввижає за необхідне скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду та ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області і прийняти нове
рішення про відмову у позові, виходячи з наступного:
Відповідно до вимог ст. 572 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
в силу
застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання
боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою
одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед
іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено
законом (право застави).
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет
застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання
зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо
інше не передбачено законом чи договором.
Як вбачається з матеріалів справи, заставою забезпечена
Генеральна угода N 105/4-3-4 від 25.02.2004 року, згідно якої Банк
надав ТОВ "Уніпромсервіс" відновлювальний кредит з максимальним
лімітом заборгованості 1000000 грн.
Згідно з п. 1.2 договору Клієнт - ТОВ "Уніпромсервіс"
зобов'язаний здійснити зворотній викуп всіх векселів за цією
Угодою в строк до 24.02.2005 року, тобто погасити відновлювальний
кредит шляхом здійснення зворотнього викупу всіх векселів за цією
Угодою.
П. 1.3 Договору застави майнових прав N 1 передбачені суть та
розмір забезпечених заставою вимог: виконання Заставодавцем - ТОВ
" Уніпромсервіс" перед Заставодержателем - АКБ "Укрсоцбанк"
зобов'язань, зокрема:
- повернення відновлювального кредиту, наданого в межах
максимального ліміту заборгованості до 1000000 грн., шляхом
врахування векселів, виписаних ТОВ "Кодекс-97", згідно з реєстрами
векселів, що укладаються сторонами, з кінцевим терміном погашення
до 24 лютого 2005 року чи іншого визначеного основним договором
терміну його дострокового погашення, тобто договір застави
передбачає кінцевий термін погашення забезпеченого заставою
зобов'язання - до 24 лютого 2005 року.
Кінцевий термін - 24.02.2005 року, повернення
відновлювального кредиту передбачений також в п. 1.2. Договору
уступки вимоги N 1 під відкладальною умовою від 25.02.2004 року
причому в п. 1.3 договору уступки вимоги під відкладальною умовою
сторонами передбачено, що у разі виконання позичальником
зобов'язань передбачених у п. 1.2 цього договору у повному обсязі,
права та обов'язки Сторін по цьому Договору не виникають.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що заставою
забезпечена кредитна угода з кінцевим терміном погашення в строк
до 24 лютого 2005 року, тобто право позивача одержати задоволення
за рахунок заставленого майна виникає у Банка після 24 лютого
2005 року, на момент звернення з позовом, право позивача на
отримання задоволення за рахунок заставленого майна було не
порушено.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що
висновки суду апеляційної інстанції про звернення Банку з позовом
про стягнення боргу за векселем не відповідають змісту позовних
вимог позивача.
Відповідно до уточнення до позову (т.1 а.с.79) позивач просив
господарський суд стягнути з Відповідача - ВАТ "Дніпровський
металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського суму заборгованості,
що виникла по Договору N 235/21-0488-02 від 22.02.2001 року та
Договору N 203/22-0490-02 від 14.12.2001 року, що були укладені
між ТОВ "Уніпромсервіс" та ВАТ "Дніпровський металургійний
комбінат ім. Дзержинського" та на підставі Договору уступки прав
вимоги під відкладальною умовою N 1 від 25.02.2004 року, згідно до
якого ТОВ "Уніпромсервіс" передав а АКБ "Укрсоцбанк" одержав право
вимоги суми заборгованості, що є предметом застави за договором
Застави майнових прав (вимоги оплати вартості товару) N 1 від
25.02.2004 року тобто позовні вимоги до відповідача випливають з
договору Застави майнових прав.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та третя особа не
надали, за вимогою суду першої інстанції, платіжні документи з
відмітками відповідача, докази оформлення та пред'явлення
платіжних документів відповідачу, згідно з умовами договорів
N 253/21-0488-02 від 22.02.2001 року та N 203/22-0409-02 від
14.12.2001 року, які були предметом позову АКБ "Укрсоцбанк", тобто
позивач не довів суду факт наявності права вимоги за вказаними
договорами саме на суму 351009,43 грн., за договором
N 253/21-0488-02 від 22.02.2001 року та на суму 697813,69 грн. за
договором N 203/22-0409-02.
На підставі викладеного, Колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає за необхідне постанову суду апеляційної
інстанції та ухвалу господарського суду скасувати, в позові
відмовити.
Керуючись ст.ст. 4-7, 43, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"
задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 06.04.2005 року та ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області від 31.01.2005 року у справі N 18/413 -
скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.