320/1775/22 Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств - 17.07.2023 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу № 320/1775/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ГРОНА" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року (головуючий суддя - Василенко Г. Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року (головуючий суддя - Ключкович В. Ю., судді: Беспалов О. О., Грибан І. О.),

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ГРОНА" (далі - позивач, ТОВ ФІРМА "ГРОНА") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 січня 2022 року № 0017280715, № 0017420715.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновків ГУ ДПС про те, що господарські операції позивача з ТОВ "АВТОДРАЙВ БЦ" не мали реального характеру. Зазначав, що під час перевірки він надав усі належним чином оформлені первинні документи на підтвердження реального характеру цих господарських операцій. Також позивач наполягав на тому, що безпідставними і необґрунтованими є й інші припущення ГУ ДПС щодо нецільового використання кредитних коштів, а тому прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 01 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року, позов задовольнив повністю і здійснив розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

У період з 21 жовтня 2021 року по 01 грудня 2021 року ГУ ДПС на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82, пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) , постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (89-2021-п) , відповідно до плану-графіка документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на жовтень 2021 року, наказу ГУ ДПС від 29 вересня 2021 року № 2168-п та направлень від 21 жовтня 2021 року № 7282, 7283, 7284 7285, 7286, 7287, 7288, виданих ГУ ДПС, провело документальну планову виїзну перевірка ТОВ ФІРМА "ГРОНА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 08 грудня 2021 року № 21427/10-36-07-15/21178239 (далі - Акт перевірки), згідно з висновками якого позивач допустив порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 6 П(С)Б016 "Витрати", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток загальну суму 3593033 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 1340028 грн, за 2018 рік 1652138 грн, за 2019 рік 600867 грн;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 839783 грн, в тому числі за період березень 2018 року - 61341 грн, квітень 2018 року - 470359 грн, липень 2019 року - 308083 грн.

Висновки контролюючого органу обґрунтовані виявленим фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ ФІРМА "ГРОНА" та ТОВ "АВТОДРАЙВ БЦ", не створення позивачем кваліфікаційного активу та не збільшення балансової вартості основних засобів, придбаних за рахунок запозичень. При цьому перевіркою встановлено, що кошти, отримані в межах програми АТ "УКРЕКСІМБАНК" з рефінансування витрат на підвищення ефективності використання енергії були покладені на депозит, тобто, за твердженням відповідача, використані не за цільовим призначенням на цілі, не пов`язані з веденням господарської діяльності підприємства.

На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС прийняло податкові повідомлення-рішення від 18 січня 2022 року:

- № 0017280715, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 3952336,00 грн, в тому числі за основним платежем - 3593033 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 359303 грн;

- № 0017420715, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 953761,00 грн, в тому числі за основним платежем - 839783 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 83978 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з такого:

1) висновки ГУ ДПС про завищення позивачем витрат за наслідками господарських операцій з ТОВ "АВТОДРАЙВ БЦ" на суму 4427750 грн є безпідставними, а сукупність встановлених обставин і досліджених доказів підтверджують реальність господарських операцій, які давали підстави для формування даних податкового обліку на підставі тих документів, які були складені позивачем з його контрагентом;

2) висновки ГУ ДПС про заниження фінансового результату на 15533544 грн є безпідставними, оскільки, по-перше, відповідач не наділений повноваженнями досліджувати цільовий характер використання позикових коштів, отриманих позивачем від банківської установи, а по-друге, доказів фінансування витрат з придбання основних засобів за рахунок кредитних коштів, після їх отримання позивачем у березні 2017 року за кредитним договором №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10 березня 2017 року, матеріали не містять і відповідач не надав. Отже, відповідач не довів зазначені в акті перевірки випадки придбання ТОВ ФІРМА "ГРОНА" основних засобів саме за рахунок запозичень у межах кредитного договору №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10 березня 2017 року, а отже не доведена і необхідність створення позивачем кваліфікаційного активу та/або збільшення балансової вартості основних засобів. Також суди зазначили, що норми законодавства, на які посилається відповідач на обґрунтування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, не забороняють включення до складу витрат сплачені банківській установі відсотки, а також не передбачають необхідність коригування фінансового результату до оподаткування на суму сплачених відсотків. Розділ III ПК України (2755-17) , яким врегульовані питання визначення податку на прибуток підприємств, не містить жодних обмежень щодо формування витрат платника податку їх зв`язком із господарською діяльністю. Єдиним таким випадком правового регулювання обчислення податку на прибуток залежно від господарської діяльності платника податку, є встановлені пунктом 138.3.1-138.3.2 випадки коригування амортизації, нарахованої за правилами бухгалтерського обліку, - проте зазначені приписи не мають жодного відношення до відображення сплачених відсотків у складі витрат. Сума нарахованих та сплачених банківській установі відсотків за кредитним договором відповідає вимогам законодавства, позивач правомірно та відповідно до наведених норм включив суму сплачених відсотків до складу своїх фінансових витрат та врахував їх при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

На пропозицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 01 березня 2023 року, ГУ ДПС подало уточнену касаційну скаргу, у якій визначило дві підстави для касаційного оскарження судових рішень щодо кожного з висновків судів, які стали підставою для задоволення позовних вимог:

1) посилаючись на незгоду з висновками судів попередніх інстанцій в частині встановлених порушень, пов`язаних із формуванням позивачем витрат за наслідками господарських операцій з ТОВ "АВТОДРАЙВ БЦ" скаржник визначив пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України (2747-15) ) і навів обґрунтування неправильного, як на його думку, застосування норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду у справах, пов`язаних із дослідженням реальності господарських операцій, а також порушення норм процесуального права;

2) посилаючись на незгоду з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення позивачем відсотків за користуванням позикою до складу фінансових витрат скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України і навів обґрунтування неправильного, як на його думку, застосування судами норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права при встановленні обставин та дослідженні доказів.

Ухвалою від 27 березня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, одночасно визнавши недостатнім приведене скаржником обґрунтування для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

17 квітня 2023 року від ТОВ ФІРМА "ГРОНА" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить закрити касаційне провадження відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 339 КАС України, а у випадку не закриття касаційного провадження - касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Позивач наполягає на тому, що висновок з питання застосування норм права у подібних правовідносинах вже сформульований Верховним Судом у постанові від 14 липня 2022 року у справі №640/2447/19 і суди розглянули справу відповідно до такого висновку. Оскільки за отримані кредитні кошти не придбавався і не створювався кваліфікаційний актив, вважає, що віднесення відсотків до фінансових витрат підприємства було правомірним.

У судових засіданнях, які відбулися 10 і 17 липня 2023 року, представники відповідача підтримали доводи і вимоги касаційної скарги в межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, просили її задовольнити. Представники ГУ ДПС наполягали на пов`язаності отриманих кредитних коштів зі створенням кваліфікаційного активу. Відповідно, вважали, що відсотки, сплачені за користування такими коштами, позивач зобов`язаний був капіталізувати, а не включати до складу фінансових витрат.

Представник позивача Кутько Г. С. проти доводів і вимог касаційної скарги заперечувала. Зазначала про суперечливу позицію контролюючого органу. Зазначала, що придбання обладнання здійснювалося до укладення кредитного договору, а останній укладено з метою рефінансування вже понесених витрат. Також звертала увагу, що доводи, які викладені в касаційній скарзі в межах, що стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, не були підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, надані у судових засіданнях, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі встановленими у справі обставинами, складовими податкового повідомлення-рішення №0017280715 від 18 січня 2022 року (за основним платежем) є:

1) 2796037,92 грн - нараховані суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, внаслідок встановленого порушення позивачем вимог законодавства під час визначення об`єкта оподаткування цим податком у вигляді завищення фінансових витрат, внаслідок включення до їх складу нарахованих відсотків за користування кредитом у загальній сумі 15533544,00 грн, як наслідок, заниження фінансового результату до оподаткування (далі - перше порушення);

2) 796995 грн - нараховані суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, внаслідок встановленого порушення позивачем вимог законодавства під час визначення об`єкта оподаткування цим податком у вигляді завищення витрат на збут на загальну суму 4427750 грн за наслідками господарських операцій з ТОВ "АВТОДРАЙВ БЦ" (далі - перше порушення).

Згідно з наданим ГУ ДПС розрахунком, штрафні санкції в загальній сумі 359303 грн застосовані, виходячи з такого розрахунку: 279603,79 грн - за перше порушення; 79699,50 грн - за друге порушення.

Оскільки касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів ГУ ДПС, пов`язаних із першим порушенням, касаційний перегляд судових рішень здійснюється в межах задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0017280715 від 18 січня 2022 року в частині збільшення ТОВ ФІРМА "ГРОНА" грошових зобов`язань за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 3075641,71 грн, в тому числі за основним платежем - 2796037,92 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 279603,79 грн.

Задовольняючи позов в цій частині, суди виходили з такого.

10 березня 2017 року між АТ "УКРЕКСІМБАНК" (банк) та ТОВ ФІРМА "ГРОНА" (Позичальник) укладено кредитний договір №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ з метою рефінансування витрат, пов`язаних з проектом енергоефективності, відповідно до якого: Міжнародний банк реконструкції та розвитку та АТ "УКРЕКСІМБАНК" уклали угоду про позику від 10 червня 2011 року №8064-UA в межах гарантії, наданої Україною, відповідно до якої Міжнародний банк реконструкції та розвитку погодився надати Банку позику на умовах викладених в Угоді про позику, для надання підтримки в реалізації проектів з енергоефективності в Україні.

Відповідно до умов Угоди про позику АТ "УКРЕКСІМБАНК" погодився надати відібраним за погодженими з Міжнародним банком реконструкції та розвитку критеріями прийнятності позичальника частину коштів Позики в межах кредитних договорів та на умовах, затверджених Міжнародного банку реконструкції та розвитку, для цілей фінансування/рефінансування Проектів.

Позичальник звернувся до Банку із запитом про надання йому частини коштів позики для цілей реалізації проекту, з урахуванням передумов та взаємних домовленостей, що відображені в договорі та уклали кредитний договір з метою фінансування інвестицій Позичальника, спрямованих на підвищення ефективності використання енергії, за рахунок коштів Міжнародного банку реконструкції та розвитку, відповідно до Проекту з енергоефективності.

Відповідно до умов договору для реалізації проекту Банк надає Позичальникові Кредит у межах проекту з енергоефективності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити Проценти за Кредитом. Кредит надається Позичальнику шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії: 4460000 доларів США. Сума основного боргу у валюті Кредиту в гривневому еквіваленті за Офіційним курсом Національного банку України на кожну поточну дату не може перевищувати 128100000 грн. Кінцевий термін погашення кредиту: 01 березня 2024 року.

Згідно з пунктом 2.5 Кредитного договору кредит надається позичальнику на такі цілі: рефінансування витрат, понесених у рамках проекту заміни застарілого обладнання, оптимізації і розширення технологічних процесів діючого виробництва.

Згідно з банківськими виписками, запозичені кошти були зараховані безпосередньо на рахунок позичальника, що також встановлено під час перевірки, зазначено в Акті перевірки та не заперечується відповідачем.

Перевіркою встановлено, що грошові кошти, які були отримані підприємством безпосередньо за договором №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10 березня 2017 року, надійшли на поточний рахунок 10 березня 2017 року та в подальшому не використовувалися для придбання активів.

Відповідно до банківської виписки ТОВ ФІРМА "ГРОНА" грошові кошти в загальній сумі 4298000 дол. США поклало на депозитний рахунок.

Суди встановили, що позивач здійснив заміну обладнання на підприємстві для чого використав власні кошти, що були зняті з банківських рахунків товариства, але для того щоб повернути кошти на зазначені рахунки позивач оформив кредит.

Як не заперечується учасниками справи, протягом 2018 року - травня 2019 року кредит у сумі 4460000 дол. США було погашено у повному обсязі достроково. Відсотки за даний кредит відображено на рахунку 951 у складі "Фінансових витрат".

Суди зазначили, що матеріали не містять і відповідач не надав доказів фінансування витрат з придбання основних засобів за рахунок кредитних коштів, після їх отримання позивачем у березні 2017 року за кредитним договором №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10 березня 2017 року,.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що відповідач не довів зазначені в Акті перевірки випадки придбання ТОВ ФІРМА "ГРОНА" основних засобів саме за рахунок запозичень у межах кредитного договору №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10 березня 2017 року, а отже, не довів і необхідність здійснення капіталізації фінансових витрат, пов`язаних із створенням кваліфікаційного активу, та/або збільшення балансової вартості основних засобів.

Отже, колегія суддів, проаналізувавши зміст оскаржуваних у цій справі судових рішень у наведеній частині, встановила, що суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки за умовами кредитного договору кошти були надані саме з метою рефінансування вже понесених витрат на придбання основних засобів, то доводи контролюючого органу, що саме за рахунок кредитних коштів були придбані такі засоби не підтверджуються. Більш того, за встановленими під час перевірки обставинами, отримані кредитні кошти позивач поклав на депозит.

Однак, як вбачається з висловлених під час розгляду справи доводів ГУ ДПС, які також приведені у касаційній скарзі, позиція контролюючого органу полягала в тому, що незважаючи на те, що кредитні кошти надавалися з метою рефінансування вже понесених витрат, останні все ж таки були понесені у зв`язку із придбанням основних засобів, строк введення в експлуатацію яких перевищує три місяці, оскільки на момент проведення перевірки акти введення в експлуатацію придбаного обладнання не надані.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 3 П(С)БО 31 "Фінансові витрати" капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу; кваліфікаційний актив - актив, який обов`язково потребує суттєвого часу для його створення; собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу (далі - витрати на створення кваліфікаційного активу). Фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями.

Згідно з пунктом 5 П(С)БО 31 "Фінансові витрати" капіталізація фінансових витрат застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби не здійснювались витрати на створення кваліфікаційного активу. Витрати на створення кваліфікаційного активу для цілей капіталізації включають лише витрати, для здійснення яких сплачуються грошові кошти, передаються інші активи або приймаються зобов`язання з нарахуванням відсотків. Витрати на створення кваліфікаційного активу для цілей капіталізації зменшуються на суму будь-яких отриманих проміжних виплат та цільового фінансування, безпосередньо пов`язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

Відповідно до пунктів 6, 7 П(С)БО 31 "Фінансові витрати" у разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов`язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів). Якщо запозичення безпосередньо не пов`язані зі створенням кваліфікаційного активу, то сума фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є добутком норми капіталізації та середньозважених витрат на створення кваліфікаційного активу (включаючи раніше капіталізовані фінансові витрати). З метою визначення фінансових витрат, які капіталізуються, до розрахунку приймаються середньозважені витрати на створення кваліфікаційного активу протягом тих періодів, у яких підприємством понесені фінансові витрати, що відповідають вимогам пункту 5 цього Національного положення (стандарту).

Пунктом 13 П(С)БО 31 "Фінансові витрати" визначено, що капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.

Отже, відсотки за запозиченнями включаються до складу витрат суб`єкта господарювання лише в тому випадку, якщо такі не підлягають включенню до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. За таких обставин, з`ясуванню підлягає питання, чи витрачались отримані позивачем в якості запозичень кошти на придбання (створення) кваліфікаційних активів (основних засобів).

З подібним підходом Верховний Суд розглядав справи № 826/8025/16 (постанова від 06 серпня 2020 року), №826/1709/14 (постанова від 15 жовтня 2019 року).

Водночас особливістю цієї справи є те, що за умовами кредитного договору цільовим призначенням кредиту було не придбання основних засобів, а рефінансування витрат, понесених у рамках проекту заміни застарілого обладнання, оптимізації і розширення технологічних процесів діючого виробництва. Такі правовідносини ще не були предметом розгляду Верховного Суду, відповідно, висновку з питання застосування норм права у подібних правовідносинах ще не сформульовано. Посилання ж позивача на постанову Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі №640/2447/19 є недоречним, адже правовідносини у такій справі не є подібними (кредитний договір укладався з метою придбання основних засобів, однак, фактичне їх придбання за рахунок кредитних коштів під час судового розгляду не встановлено).

Реалізуючи мету, з якою касаційне провадження було відкрито у цій справі, колегія суддів формулює такий правовий висновок. За змістом П(С)БО 31 "Фінансові витрати" обов`язок підприємства здійснювати капіталізацію фінансових витрат, які пов`язані із запозиченням, нерозривно пов`язаний із фактом використання запозичених коштів з метою створення кваліфікаційного активу.

В межах цієї справи, судами попередніх інстанцій встановлено і не спростовано контролюючим органом, що безпосереднє придбання обладнання, про яке зазначає ГУ ДПС (лінія для випічки крекерів RBS 2 (інв.1570); поливочна станція GOE (інв. 1607); обладнання для виробництва сендвіч-печива Houdijk (інв. 1598); обладнання для приготування жирових начинок HAAS Mondomix (інв. 1672), цукрова лінія формування та декорування HAAS Meincke (інв. 1571)), позивач здійснював до укладення Кредитного договору і виключно за власні кошти, тобто відсутній факт використання запозичених коштів з метою створення кваліфікаційного активу.

Важко не погодитися з доводами ГУ ДПС про те, що укладений Кредитний договір №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10 березня 2017 року хоча і опосередковано, але пов`язаний із вищенаведеним обладнанням, оскільки його укладено в рамках проекту заміни застарілого обладнання.

Однак, в умовах, коли придбання обладнання здійснювалося не за запозичені кошти, подальший факт їх покриття кредитними коштами (рефінансування) не створює виникнення у підприємства обов`язку здійснювати капіталізацію відсотків, сплачених за договором рефінансування, і включати їх до собівартості раніше придбаного обладнання незалежно від дати введення його в експлуатацію.

Незважаючи на те, що суди попередніх інстанцій вирішували питання, чи придбавалося позивачем обладнання (створювався кваліфікаційний актив) безпосередньо за отримані за Кредитним договором №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10 березня 2017 року кошти, висновок судів про те, що ГУ ДПС не довело факту використання позивачем запозичених коштів знайшов своє підтвердження під час касаційного перегляду.

Крім того, під час касаційного перегляду встановлено, що висновки контролюючого органу про завищення фінансових витрат внаслідок включення до їх складу нарахованих відсотків за користування кредитом у загальній сумі 15533544,00 грн, як наслідок, заниження фінансового результату до оподаткування, здебільшого були пов`язані з тим, що покладення отриманих кредитних коштів на депозит не можна вважати господарською діяльністю платника податків.

Незважаючи на цитування деяких положень П(С)БО 31 "Фінансові витрати" в Акті перевірки, ГУ ДПС зафіксувало, що ТОВ ФІРМА "ГРОНА" не створювало кваліфікаційний актив та не збільшувало балансову вартість основних засобів, придбаних за рахунок запозичень (останнє до того ж не знайшло свого підтвердження, про що зазначено вище). Кошти, отримані в межах програми АТ "УКРЕКСІМБАНК" на підвищення ефективності використання енергії були покладені на депозит, тобто, використані не за цільовим призначенням на цілі не пов`язані з веденням господарської діяльності. Ці обставини стали підставою для висновку про порушення позивачем П(С)БО 16 "Витрати" (т. 1 а.с.40, 87).

Як вбачається з оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0017280715 від 18 січня 2022 року, у його мотивувальній частині зазначено: "за даними первинних банківських документів встановлено, що ТОВ фірма "Грона" отримано кредитні кошти на поточний валютний рахунок на такі цілі: рефінансування витрат, понесених у рамках проекту заміни застарілого обладнання, оптимізації і розширення технологічних процесів діючого виробництва. При цьому відсотки за даний кредит відображено на рахунку 951 у складі "Фінансових витрат". ТОВ фірма "Грона" не створювався кваліфікаційний актив та не збільшувалася балансова вартість основних засобів, придбаних за рахунок запозичень, а кошти отримані в межах програми АТ "Укрексімбанк" на підвищення ефективності використання енергії були покладені на депозит, тобто, використані не за цільовим призначенням".

Отже, порушення позивачем пункту 5 П(С)БО 31 "Фінансові витрати" і невиконання ним обов`язку капіталізації фінансових витрат (сплачених відсотків за користування позикою), пов`язаних зі створенням кваліфікаційного активу, не було підставою для збільшення позивачеві об`єкта оподаткування податком на прибуток і прийняття спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення. ГУ ДПС не заперечувало, а навпаки, підтверджувало факт того, що кваліфікаційний актив позивачем не створювався.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0017280715 від 18 січня 2022 року в частині збільшення ТОВ ФІРМА "ГРОНА" грошових зобов`язань за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 3075641,71 грн, в тому числі за основним платежем - 2796037,92 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 279603,79 грн (в межах першого порушення).

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права не знаходять свого підтвердження, у зв`язку з чим касаційна скарга, в межах її доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підлягає задоволенню.

Колегія суддів повторно наголошує, що судові рішення в межах задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0017280715 від 18 січня 2022 року в іншій частині (в межах другого порушення), а так само про скасування податкового повідомлення-рішення № 0017420715 від 18 січня 2022 року не переглядалися відповідно до частини першої статті 341 КАС України, а тому підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.