ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2005 Справа N 20/456
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
за участю представників сторін: [...],
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Державного підприємства "Лохвицький спиртовий
комбінат" на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 21 квітня 2005 року у справі
господарського суду Полтавської області за позовом ВАТ "Лохвицький
цукровий завод" до Державного підприємства "Лохвицький спиртовий
комбінат"
про стягнення боргу
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2004 року ВАТ "Лохвицький цукровий завод"
звернулось до господарського суду з позовом до Державного
підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат" про стягнення боргу
за продану мелясу в сумі 551810 грн. 11 коп.
В позові товариство зазначило, що відповідно договору від
29 січня 2004 року N 19 поставив Державному підприємству
"Лохвицький спиртовий комбінат" мелясу на загальну суму
330000 грн., а відповідач зобов'язання з оплати виконав частково,
заборгувавши 74314 грн. 32 коп.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 26 січня
2005 року позов задоволено частково.
З Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат" на
користь позивача стягнуто 81766 грн. 18 коп. боргу з урахуванням
індексу інфляції, 26877 грн. 94 коп. неустойки та 3% річних в сумі
3831 грн. 88 коп.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 21 квітня 2005 року рішення суду змінено.
Пункт 2 резолютивної частини господарського суду Полтавської
області від викладено в наступній редакції:
Стягнути з Державного підприємства "Лохвицький спиртовий
комбінат" (37240, Полтавська область, Лохвицький район,
м. Червонозаводське, вул. Червоноармійська, 10, р/р 26006100000312
в АППБ "Аваль", МФО 331605, код ЄДРПОУ 00374806) на користь
Відкритого акціонерного товариства "Лохвицький цукровий завод"
(37240, Полтавська область, Лохвицький район, м. Червонозаводське,
вул. Матросова, 4, р/р 260022932 в АБ "Полтава-Банк", МФО 331489,
код ЄДРПОУ 00372285) - 81766 (вісімдесят одна тисяча сімсот
шістдесят шість) грн. 18 коп. боргу з урахуванням індексу
інфляції, 372969 (триста сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят
дев'ять) грн. 64 коп. неустойки, 3831(три тисячі вісімсот тридцять
одна) грн. 88 коп. - 3% річних, 1411 (одна тисяча чотириста
одинадцять) 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 97
(дев'яносто сім) грн. 94 витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу".
В іншій частині рішення господарського суду Полтавської
області залишено без змін.
В касаційній скарзі Державне підприємство "Лохвицький
спиртовий комбінат", посилаючись на порушення судами норми
матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову
суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення
господарського суду першої інстанції або передати справу на новий
розгляд до Київського міжобласного апеляційного суду на новий
розгляд.
Вважає, що судами порушено та неправильно застосовано вимоги
ст.ст. 3, 551, 631 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.ст. 83, 105
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На думку заявника, змінюючи рішення в частині стягнення
більшого розміру неустойки суд апеляційної інстанції порушив
основний принцип законодавства, справедливості та розумності, який
закріплений ст. 3 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Лохвицький цукровий завод"
просить постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 21 квітня 2005 року залишити без змін, а
скаргу - без задоволення.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши пояснення
представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, між ВАТ "Лохвицький цукровий завод" та
Державним підприємством "Лохвицький спиртовий комбінат" 29 січня
2004 року укладено договір купівлі-продажу N 19.
За договором товариство зобов'язалося продати відповідачу
мелясу в кількості 1000 тонн по ціні 330 грн., з урахуванням ПДВ,
за 1 тонну.
Договором сторони встановили порядок оплати: до 1 лютого
2004 року - 50000 грн.; до 5 лютого 2004 року - 20000 грн.;
до 1 березня 2004 року - 140000 грн.; до 20 березня 2004 року -
120000 грн.
Сторони в договорі погодили, що за порушення порядку оплати
комбінат сплачує штраф у сумі 1% від суми боргу за кожний день
прострочення платежу.
На виконання умов договору Державне підприємство "Лохвицький
спиртовий комбінат" частково оплатив мелясу, згідно платіжних
документів: від 30.06.2004 р. N 995, від 05.07.2004 р. N 1042, від
13.07.2004 р. N 1112, від 21.07.2004 р. N 1177, від 04.08.2004 р.
N 1258, від 12.08.2004 р. N 1301, від 19.08.2004 р. N 1332, від
02.09.2004 р. N 1402, від 03.09.2004 р. N 1411, від 15.09.2004 р.
N 1466, від 15.09.2004 р. N 1467, від 23.09.2004 р. N 1522, від
24.09.2004 р. N 1536, від 24.09.2004 р. N 1543, від 28.09.2004 р.
N 1579.
Відповідно до ст. 546 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
виконання
зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією,
заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть
бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
неустойкою (штрафом,
пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати
кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є
неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або
неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 551 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
предметом
неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо
предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється
договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки,
встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони
можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого
актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених
законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду,
якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших
обставин, які мають істотне значення.
Апеляційний господарський суд, змінюючи рішення суду першої
інстанції в частині стягнення неустойки, зазначив, що розмір
неустойки встановлений законом може бути збільшений у договорі,
доказів домовленості між сторонами про зменшення суми неустойки не
встановлено, обставин, що мають істотне значення відповідачем не
наведено, крім того позивачем заявлено клопотання про зменшення
суми неустойки 372 969,64 грн.
З огляду на це та інші встановлені судом фактичні обставини,
слід зазначити, що згідно ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
їх.
Відповідно до імперативних вимог ч. 1 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція лише на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування
судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції
відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстави для
її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
21 квітня 2005 року - без змін.