ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2005 Справа N 2/328
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого у засіданні (доповідач), Панченко Н.П.,
Плахотнюк С.О.
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Дент-ЛІ"
на рішення господарського суду м. Києва від 13.04.2005 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.05.2005 р.
у справі N 2/238
за позовом Голосіївської районної у м. Києві ради
до товариства з обмеженою відповідальністю "Дент-ЛІ"
про розірвання договору оренди нежитлових приміщень N 2253
від 29.12.1998 р. та виселення відповідача з орендованих приміщень
Касаційну скаргу розглянуто за участю представників сторін:
від позивача - Палажченко О.Є. (дов. від 18.10.2004 р.
N 428/10-Р);
від відповідача - Сєдов І.В. (дов. від 29.07.2004 р. N 24/07)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.04.2005 року
задоволено позов Голосіївської районної у м. Києві ради та
розірвано договір оренди нежилих приміщень N 253 від
29.12.1998 року з ТОВ "Дент-ЛІ". Розірвання договору мотивоване
порушенням цього договору з посиланням на ст. 18 Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
та п. 1
ст. 783 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Київський апеляційний господарський суд, 25.05.2005 р.
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Дент-ЛІ", постановив: рішення
господарського суду від 13.04.2005 р. залишити без змін, а
апеляційну скаргу ТОВ "Дент-ЛІ" - без задоволення.
У касаційній скарзі відповідач, просить скасувати рішення
господарського суду м. Києва від 13.04.2005 року та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р. по
справі N 2/328. Свої вимоги мотивує тим, що судом неправильно
застосовано норми матеріального права, зокрема: ст. 782, п. 1
ст. 783 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ч. 3 ст. 26
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення
представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія
суддів Вищого господарського суду України, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено, судом, і це відповідає наявним матеріалам
справи 29.12.1998 р. між Державним комунальним підприємством
управління житлового господарства Залізничного району м. Києва та
ТОВ "Дент-ЛІ" був укладений договір N 2253 оренди нежитлового
приміщення в м. Києві по вул. Жилянській, 55, загальною площею
166,8 кв. м.
За рішення Київської міської ради від 27.12.2001 р.
N 208/1642 ( ra_208023-01 ) (ra_208023-01)
"Про формування комунальної власності
територіальних громад районів міста Києва" будинок 55 по
вул. Жилянській в м. Києві було передано до об'єктів комунальної
власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва.
Згідно ст. 23 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
та рішення Голосіївської районної
у м. Києві ради N 6/05 від 04.09.2002 р. всі права і обов'язки
орендодавця за договором оренди N 2253 від 29.12.1998 р. перейшли
до Голосіївської районної у м. Києві ради.
Голосіївська районна у м. Києві рада (Позивач) звернулась до
Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Дент-ЛІ"
(Відповідач) про розірвання договору оренди нежилих приміщень
N 2253 від 29.12.1998 року та виселення Відповідача з орендованих
площ в зв'язку з простроченням орендних платежів.
Як встановлено матеріалами справи, було змінено особу,
уповноважену приймати орендні платежі за договором оренди,
внаслідок чого змінились реквізити оплати.
Під час розгляду справи було встановлено кілька епізодів
прострочення орендної плати Відповідачем протягом 2003 та початку
2004 років. Судами першої та апеляційної інстанцій помилково не
надано правової оцінки тому факту, що Позивач несвоєчасно
повідомив Відповідача про зміну особи, уповноваженої приймати
платежі за договором оренди, - лише через шість місяців з дати
такої зміни. В зв'язку з чим, Відповідач сплачував орендну плату
по попереднім платіжним реквізитам. За таких обставин, Відповідач
є таким, що виконував зобов'язання по сплаті орендних платежів з
червня по грудень 2003 р. належним чином, оскільки оплата по
неналежним реквізитам була спричинена діями Позивача. Крім того,
факт несвоєчасного повідомлення є підставою для відстрочки
виконання Відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати
відповідно до статті 613 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. В свою чергу,
сплата орендної плати Відповідачем без наявності у нього належного
повідомлення про зміну особи, яка уповноважена приймати платежі за
орендною платою, свідчить про його бажання та намагання виконувати
договір оренди належним чином.
На момент подання позовної заяви Відповідач сплатив орендну
плату в повному обсязі і не мав заборгованості перед Позивачем по
сплаті орендної плати.
За таких обставин, судом першої інстанції було помилково
застосовано статті 782 та 783 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки правовідносини, що склались між Позивачем та
Відповідачем по договору оренди регулюються Законом України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, як
спеціальною нормою.
Помилковим, також, є застосування судом апеляційної інстанції
ч. 3 ст. 26 Закону "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
. Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону, на вимогу однієї із
сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням
суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх
зобов'язань. Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону "Про оренду
державного та комунального майна" Орендар зобов'язаний вносити
орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Суди першої та апеляційної інстанцій дали неправильну
юридичну оцінку обставин справи, та дійшли хибного висновку, щодо
того, що Відповідач прострочив сплату орендної плати, що є
підставою для розірвання договору оренди, оскільки прострочення
було зумовлене діями Позивача.
Враховуючи викладене, постановлені у справі рішення та
постанова підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Дент-ЛІ" задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.05.2005 р. та рішення господарського суду м. Києва від
13.04.2005 року у справі N 2/328 скасувати.