ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2005 Справа N 6/481
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Мележик Н.І., Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
АКБ "Правекс-Банк"
на рішення від 16.12.2004 р. господарського суду міста Києва
та постанову від 05.04.2005 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 6/481
за позовом Державного закладу "Київський коледж зв'язку
Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій"
(надалі - Коледж)
до АКБ "Правекс-Банк" (надалі - Банк)
про стягнення 352 279,96 грн. та виселення
за участю представників:
від позивача - Саушкіна О.В., Хоржан О.О.
від відповідача - Соколов В.В.
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2004 р. Коледж звернувся до суду з позовом,
обґрунтованим ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст. 525, 526
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 19, 27 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, про стягнення з
Банку 391004,54 грн. заборгованості по орендній платі за договором
оренди від 01.09.1999 р. та про виселення останнього з раніше
орендованого приміщення у зв'язку із припиненням договору оренди
за наслідком закінчення строку, на який його було укладено.
Банк проти пред'явлених вимог заперечував.
В процесі розгляду справи позивач в порядку ст. 22 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
зменшив розмір позовної вимоги про стягнення
до 352 279,96 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2004 р.
(суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 05.04.2005 р. (судді:
Пилипчук Н.Г., Ланченко Л.В., Дзюбко П.О.), позов задоволено з
підстав правомірності та обґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Банк звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в
позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
01.09.1999 р. між Коледжем (орендодавець) та Банком (орендар)
укладено договір оренди, відповідно до умов якого позивач передав
відповідачу у користування приміщення загальною площею
319,2 кв. м, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича,
11. Згідно п. 2.1 договору розмір орендної плати на підставі
постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 р. N 699
( 699-98-п ) (699-98-п)
було визначено як 5% від вартості орендованого
приміщення, яка, відповідно до акту експертної оцінки від
01.06.1998 р., складала 2658 грн. за 1 кв. м, і встановлено в
розмірі 4238,98 грн. за перший місяць оренди, який підлягав
щомісячній індексації з урахуванням офіційного індексу інфляції.
Пунктом 2.4 договору сторони встановили, що орендна плата
вноситься щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця.
У зв'язку із внесенням змін до Методики розрахунку і порядку
використання плати за оренду державного майна ( 786-95-п ) (786-95-п)
,
відповідно до якої за оренду нерухомого майна комерційним банкам
встановлена ставка в розмірі 15% від вартості майна, позивач
звернувся до відповідача з пропозицією змінити розмір орендної
плати за договором, однак вказана пропозиція не була прийнята
відповідачем, у зв'язку із чим відповідний спір було передано на
розгляд суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
05.07.2002 р. у справі N 6/72, яка залишена без змін постановою
Вищого господарського суду України від 03.12.2002 р., Банк
зобов'язано внести зміни до договору оренди від 01.09.1999 р.
Однією із змін є встановлення розміру орендної ставки на підставі
постанови Кабінету Міністрів України N 75 ( 75-2000-п ) (75-2000-п)
від
19.01.2000 р. з 5% до 15%.
Судами досліджено, що заборгованість відповідача в
оспорюваному розмірі становить різницю між нарахованою Коледжем
орендною платою за ставкою 15% та сплаченою Банком орендною платою
із розрахунку 5% від вартості приміщення.
За таких обставин, при наявності судового рішення, яке
набрало законної сили, із врахуванням положень ч. 5 ст. 124
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ч. 1 ст. 4-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суди дійшли обґрунтованих висновків про правомірність
вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в
оспорюваній сумі.
В пункті 9.1 договору оренди від 01.09.1999 р. сторони
встановили строк його дії протягом п'яти років з моменту
підписання, тобто до 01.09.2004 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
договір оренди
припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було
укладено.
В силу ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
у разі відсутності заяви однієї із
сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом
одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається
продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були
передбачені договором.
Судами досліджено, що 27.09.2004 р. позивач надіслав
відповідачу листа про закінчення строку дії договору та про
відсутність наміру продовжувати орендні відносини з відповідачем,
а тому відсутні підстави для застосування до відносин сторін ч. 2
ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
В силу ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
у разі закінчення строку дії
договору оренди та відмови від його продовження орендар
зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах,
зазначених у договорі оренди.
За таких обставин, суди дійшли підставних висновків про
законність вимог про виселення відповідача із раніше орендованих
приміщень.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються
колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам
справи.
Матеріали справи свідчать про те, що висновки судів
відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи,
нормам матеріального і процесуального права, є законними та
обґрунтованими.
Виходячи з викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскарженої постанови.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АКБ "Правекс-Банк" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2004 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
05.04.2005 р. у справі N 6/481 залишити без змін.