ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2005 Справа N 07/431-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу АТ "Приват бізнес центр "Слобожанський"
на рішення господарського суду Харківської області від
24.01.2005 року
та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 09.03.2005 року
у справі N 07/431-03
за позовом АТ "Приват бізнес центр "Слобожанський"
до комунального підприємства "Харківські теплові мережі"
про визнання частково недійсним договору, наказу та стягнення
12124,34 грн.
за участю представників
позивача - не з'явились,
відповідачів - Ващенко Г.Д.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
24.01.2004 року у справі N 07/431-03 (судді Савченко А.А.,
Ковальчук Л.В., Кононова О.В.) в задоволенні позовних вимог АТ
"Приват бізнес центр "Слобожанський" до комунального підприємства
"Харківські теплові мережі" про визнання недійсним пункту 2
розділу 2 Тимчасової угоди N 2720 від 01.08.2001 року та додатку
N 1 до договору N 2770 від 01.02.2002 року в частині максимального
теплового навантаження у розмірі 0,1005 Гкал./год.; визнання
недійсним наказу комунального підприємства "Харківські теплові
мережі" N 12 від 13.08.2001 року "Про затвердження тарифів на
теплову енергію"; стягнення 12124,34 грн. надлишково сплачених
коштів - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
09.03.2005 року (судді: Лащенко Л.Д., Бабакова Л.М.,
Погрібняк В.Я.) рішення господарського суду Харківської області
від 24.01.2004 року залишене без змін.
Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів
першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
прийняті у справі рішення та постанову скасувати, позов
задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані
норми матеріального права та порушені норми процесуального права,
що призвело до прийняття незаконних судових актів.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим та
апеляційним господарськими судами норм матеріального та
процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди першої
та апеляційної інстанцій в порядку ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
повно, всебічно, об'єктивно розглянули в судових
процесах всі обставини справи, дослідили наявні докази, зокрема:
укладену між сторонами Тимчасову угоду N 2720 від 01.08.2001 року
на постачання теплової енергії (далі - Тимчасова угода); укладений
між сторонами договір N 2720 на постачання теплової енергії
(далі - Договір), додаток N 1 до Договору "Обсяги постачання
теплової енергії споживачу".
Дослідивши належним чином вказані докази, господарські суди
встановили, що на момент дії Тимчасової угоди сторони керувалися
Правилами використання теплової енергії, затвердженими наказом
Державного комітету України по будівництву, архітектурі та
житлової політики України від 28.10.1999 року N 307/262
( z0825-99 ) (z0825-99)
"Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та
теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а
також на господарчо-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України
244-94, який є діючим галузевим нормативним документом і
передбачає розрахунки максимального тимчасового навантаження по
укрупненим показникам за відсутності приборів обліку або
технологічних розрахунків.
Господарськими судами встановлено, що за відсутності проекту
на опалення, вентиляцію та водопостачання приміщення позивача,
розрахунок теплового навантаження опалювальних приміщень
останнього був здійснений за укрупненими показниками відповідно до
п. 2.1.5 КТМ 204 України 244-94 що склала 0,1005 Гкал/год. на
загальну опалювальну площу в розмірі 1005 кв. м.
Вказані показники були зафіксовані у п. 1.2 Тимчасової угоди,
а також додатку N 1 до Договору від 01.02.2002 року підписаних
представниками сторін та скріплених печатками підприємств.
Відповідно до вимог ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до договору, одностороння відмова
від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускається.
Посилання оскаржувача на ту обставину, що сторонами внесено
зміни до Додатку N 1 в частині зменшення розміру максимального
теплового навантаження у тому ж опалювальному приміщенні, як на
доказ завищення відповідачем попереднього розміру теплового
навантаження, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки
такі зміни внесені сторонами на підставі представленого позивачем
розрахунку теплового навантаження на опалення приміщення,
виконаного АТ "Інноваційний центр "Практик" та погодженого з
відповідачем 09.07.2003 року.
Відтак, доводи оскаржувача про невідповідність пункту 2
розділу 2 Тимчасової угоди та Додатку N 1 до договору N 2770 від
01.02.2002 року в частині максимального теплового навантаження у
розмірі 0,1005 Гкал./год. вимогам чинного законодавства є
безпідставними.
Крім того, господарськими судами встановлено, що спірний
наказ комунального підприємства "Харківські теплові мережі" N 12
від 13.08.2001 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію"
був виданий на підставі наказу ОПО "Харківтеплоенерго" від
21.02.2000 року N 28 "Про затвердження тарифів на теплопостачання"
зареєстрованого в Харківському обласному управлінні юстиції
25.02.2000 року і у відповідності до розпорядження Харківської
облдержадміністрації від 28.04.1999 року N 344 щодо застосування
державного регулювання тарифів для всіх споживачів шляхом
встановлення граничного нормативу рентабельності до собівартості у
розмірі 10%.
На підставі розпорядження Харківської облдержадміністрації
від 28.04.1999 року N 344 комунальне підприємство "Харківські
теплові мережі" наказом N 12 від 13.08.2001 року встановило тарифи
для всіх споживачів, крім населення у розмірі 82,55 грн.
за 1 Гкал.
Застосування до позивача тарифу у розмірі 64,24 грн.
за 1 Гкал господарськими судами вірно визнано неправомірним,
оскільки вказаний тариф встановлений розпорядженням Харківської
облдержадміністрації від 25.06.2001 року N 419 для населення, за
наявності лічильників, а також для власників колективних,
індивідуальних гаражів та творчих майстерень.
Враховуючи наведене, колегія судів вважає правильними
висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про
відмову АТ "Приват бізнес центр "Слобожанський" у задоволенні
позовних вимог.
Відтак, судова колегія прийшла до висновку про правомірність
та обґрунтованість оскаржуваних рішення та постанови, які
відповідають положенням ст.ст. 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України
від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі
змінами та доповненнями.
Водночас, відповідно до ст.ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Інші твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм
матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних
рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з
чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих
судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АТ "Приват бізнес центр "Слобожанський"
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від
24.01.2004 року та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 09.03.2005 року у справі N 07/431-03
залишити без змін.