ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2005 Справа N 12/142
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 15.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ Транснаціональна
фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 16.02.2005 року
у справі за позовом ТОВ Будівельна фірма "Центр ЛТД"
до ЗАТ Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія
"Укртатнафта"
третя особа ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта"
про зобов'язання передачі майна в натурі
В С Т А Н О В И В:
у квітні 2004 року, ТОВ Будівельна фірма "Центр ЛТД"
звернулась до суду з позовом про витребування від ЗАТ
Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія
"Укртатнафта" 266 тон мазуту М-100, вартістю 119 700 грн.,
76 257 тон. бензину Аи-95, вартістю 150 988 грн. посилаючись на
неналежне виконання відповідачем умов договору N 266 від
07.02.2000 року.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
23.11.2004 року, залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2005 року,
позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильну
правову оцінку судами обставин справи і просить постановлені у
справі судові рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників
відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи
скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення
виходячи із наступного.
За умовами договору N 266 від 07.02.2000 року відповідач
зобов'язався здійснювати переробку поставленої позивачем сирої
нафти у пально-мастильні матеріали у визначеній ними технологічній
нормі.
27.07.2000 року сторони підписала акти про прийняття і
переробку відповідачем 1000 тон нафти, поставленої йому у червні
2000 року та про прийняття відповідачем у якості оплати за надані
послуги 170 тон нафти вартістю 132 600 грн.
Додатковою угодою від 09.10.2000 року до договору N 266 від
07.02.2000 року сторони визначили, що відповідач переробив
поставлену йому у вересні 2000 року нафту, у кількості 2500 тон,
отримавши за це у якості оплати 375 тон нафти, та виробив з неї
пально-мастильні матеріали, які підлягали передачі позивачу.
Дані додаткової угоди сторони зазначили і у актах від
09.10.2003 року (а.с. 15-17).
Проте вироблені з давальницької сировини нафтопродукти
відповідач передав позивачу лише частково, залишок заборгованості
по поставленій за цими актами сировині складає 66 тон мазуту М-100
та 76,257 тон бензину Аи-95, що доводами касаційної скарги не
спростовується, а тому за таких обставин суд першої інстанції і
апеляційний суд правильно визнали заявлені вимоги обґрунтованими,
правомірно постановили про задоволення позову і підстав для
скасування судових рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів
судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
16.02.2005 року, - без змін.