ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2005 Справа N 2-16/2881-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.09.05
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Автономній
Республіці Крим
на постанову Севастопольського апеляційного Господарського
суду від 16 листопада 2004 р.
за позовом Виробничо-комерційної фірми "Деметра Голд"
до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці
Крим
за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим в
м. Сімферополь
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПА
в Автономній Республіці Крим від 05.06.02 N 62/26-2-31095600/2648
в судовому засіданні взяли участь представники сторін: [...]
Виробничо-комерційною фірмою "Деметра Голд" у листопаді
2003 р. заявлений позов про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Державної податкової адміністрації в
Автономній Республіці Крим від 05.06.02 N 62/26-2-31095600/2648,
яким позивачеві донараховано 172945 грн. податку на додану
вартість і 43236,25 грн. фінансових санкцій за його несплату.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю здійсненого
донарахування, з огляду на неприпущення позивачем порушень вимог
підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1,
7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
02.08.2004 р., що ухвалене суддею позовні вимоги про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової
адміністрації в Автономній Республіці Крим від 05.06.02
N 62/26-2-31095600/2648 задоволені. Рішення суду вмотивоване
безпідставністю здійсненого донарахування з огляду на відсутність
з боку позивача порушень приписів підпунктів 7.2.1, 7.2.4
пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В рішенні зазначено про те, що невідповідність кодів ЄДРПОУ на
печатках підприємств, які виписували податкові накладні, їх
дійсним кодам не позбавляє позивача права на податковий кредит.
Господарський суд дійшов висновку про правомірність віднесення
позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану
вартість, підтверджених податковими накладними.
Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від
16.11.2004 р. перевірене рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну
скаргу Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці
Крим - без задоволення.
Державна податкова адміністрація в Автономній Республіці Крим
вважає, що судові акти у справі прийняті з порушенням норм
матеріального права. Просить Вищий господарський суд України
здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку,
скасувати рішення і постанову у справі та відмовити позивачеві у
задоволенні позову. ДПА в Автономній Республіці Крим обґрунтовує
касаційну скаргу помилковим застосуванням господарським судом
приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
; незастосуванням
приписів пунктів 5, 18 Порядку заповнення податкової накладної,
затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 N 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
.
При цьому податкова інспекція зазначає, що податкові накладні,
виписані контрагентами позивача: ТОВ "Вальмонт", ТОВ "Лотос-95",
ПП "Укрімпекс", ПП "Реала" не надають позивачеві право віднести
відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового
кредиту, оскільки коди ЄДРПОУ на печатках підприємств не
відповідають їх дійсним кодам. Окрім того, названі підприємства не
зареєстровані як платники податку на додану вартість і не
значаться в ЄДРПОУ.
Від Виробничо-комерційної фірми "Деметра Голд" надійшов
відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити без
змін судові акти у справі, з мотивів у них викладених. Від
Прокуратури Автономної Республіки Крим в м. Сімферополь відзив на
касаційну скаргу судом не отримано.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді
пояснення представника відповідача, який підтримав доводи
касаційної скарги, перевіривши повноту встановлених обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки Севастопольським
апеляційним господарським судом, Вищий господарський суд України
відзначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час
здійснення апеляційного провадження, що податковим
повідомленням-рішенням Державної податкової адміністрації в
Автономній Республіці Крим від 05.06.02 N 62/26-2-31095600/2648
позивачеві донараховано 172945 грн. податку на додану вартість і
43236,25 грн. фінансових санкцій за несплату донарахованої суми
цього податку. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте
на підставі акта перевірки від 29.05.2002 N 355/35-20, в якому
відбито порушення Виробничо-комерційною фірмою "Деметра Голд"
приписів підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпунктів
7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Перевіркою зазначено, що податкові
накладні, надані позивачем, виписані особами, які не мали права
підпису документів податкової звітності, і зокрема, податкових
накладних.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, позивачем
правомірно було віднесено до податкового кредиту суми податку на
додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ
"Вальмонт", ТОВ "Лотос-95", ПП "Укрімпекс", ПП "Реала", які
відповідають вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
; по-друге, названі
підприємства зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності,
перебувають на податковому обліку як платники податку на додану
вартість та мали право виписувати податкові накладні. Проте, такі
висновки господарських судів є помилковими. Приписами пункту 1.7
статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"
визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку
має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду,
визначена згідно з цим законом. Згідно з приписами підпункту 7.4.1
пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених у зв'язку з
придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва, обігу та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Відповідно до
підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів,
робіт, послуг на митній території України, не підтверджених
податковими накладними. Податкова накладна виписується виключно
особою, яка зареєстрована у податковій інспекції як платник
податку на додану вартість. Приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
встановлено вимоги до змісту податкової накладної, що надається
покупцю платником податку - продавцем. Порядок заповнення
податкової накладної затверджено наказом ДПА України від
30.05.1997 N 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
, яким передбачено, що податкова
накладна складається у двох примірниках, оригінал і копія, у
момент виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 6); усі
складені примірники податкової накладної підписуються особою,
уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів, робіт,
послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку -
продавця (пункт 18). Як вбачається з матеріалів справи, коди
ЄДРПОУ на печатках підприємств-контрагентів позивача: ТОВ
"Вальмонт", ТОВ "Лотос-95", ПП "Укрімпекс", ПП "Реала" не
відповідають їх дійсним кодам. Окрім того, названі підприємства не
зареєстровані як платники податку на додану вартість і не
значаться в ЄДРПОУ. Цей довід скаржник заявляв упродовж всього
розгляду спору. Однак, господарські суди першої та апеляційної
інстанцій не надали оцінки зазначеним фактам, які мають значення
для правильного вирішення спору. Господарськими судами не
з'ясовано, чи мали законні повноваження на здійснення
господарських операцій та підписання документів податкової
звітності, в тому числі податкових накладних, особи, які діяли від
імені ТОВ "Вальмонт", ТОВ "Лотос-95", ПП "Укрімпекс", ПП "Реала".
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд
до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду
справи Господарському суду Автономної Республіки Крим необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті.
В залежності від встановленого, слід правильно визначити норми
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий Господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
02.08.2004 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.11.2004 у справі N 2-16/2881-2004
скасувати. Справу скерувати для нового розгляду до Господарського
суду Автономної Республіки Крим.
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в
Автономній Республіці Крим задовольнити частково.