ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2005 Справа N 25/534
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі
м. Києва
на постанову від 30.03.2005 Київського апеляційного
господарського суду
та на рішення від 26.01.2005
у справі N 25/534 господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ "Ресурс-2"
до ДПІ у Подільському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін [...]
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Ресурс-2" звернувся до господарського суду м. Києва з
позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення
N 481-23-804-30603195/7998 від 25.05.2004.
Рішенням від 26.01.2005 господарський суд м. Києва [...]
позов задовольнив, визнавши безпідставним винесення оспорюваного
податкового повідомлення-рішення, оскільки застосовані ним
фінансові санкцій не є податковими зобов'язаннями.
Постановою від 30.03.2005 Київський апеляційний господарський
суд (колегія суддів у складі: [...] залишив рішення без змін,
погодившись з висновками суду першої інстанції, а також
встановивши відсутність відповідного правопорушення.
Ухвалою від 01.06.2005 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача,
яка мотивована наявністю зафіксованого в акті перевірки факту
перевищення при здійсненні щоденного друку фіскального звітного
чека за 05.05.2004 доби на 12 хвилин.
Заслухавши суддю-доповідача [...] пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, спірне
податкове повідомлення-рішення N 481-23-804-30603195/7998 від
25.05.2004 про застосування до позивача штрафних (фінансових)
санкцій відповідно до п. 9 ст. 3, п. 4 ст. 17 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в розмірі
340 грн. прийнято відповідачем на підставі акту N 000235 від
17.05.2004 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у
сфері готівкового та безготівкового обігу позивачем, якою було
встановлено незабезпечення позивачем щоденного друку на
реєстраторі розрахункових операцій фіскального звітного чеку та
його зберігання в книзі обліку.
Актом додаткової перевірки від 24.09.2004 встановлено, що не
забезпечено щоденний друк фіскального звітного чеку за 05.05.2004
(початок зміни 05.05.2004 о 07 год. 06 хв. - кінець зміни
06.05.2004 о 07 год. 18 хв.).
Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове повідомлення - це
письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника
податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену
контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Податкове зобов'язання та податковий борг згідно п.п. 1.2,
1.3 ст. 1 цього ж Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
є зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів узгоджене самостійно платником податків або
узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене
у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим
Законом або іншими законами України.
Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначення
податкового зобов'язання контролюючим органом самостійно
передбачено за вичерпним переліком обставин визначених законом.
Як вбачається з обставин встановлених судами першої та
апеляційної інстанцій, підставами для видання оспореного позивачем
податкового повідомлення-рішення були не податкові зобов'язання,
податковий борг, засновані на обов'язкових платежах до бюджетів
або державних фондів, а санкції за порушення певних правил
торгівлі, які на момент винесення цих повідомлень-рішень не було
визнано у судовому або адміністративному порядку обґрунтованими і
такими, що підлягають примусовому стягненню, а також не визнані
платником податків.
З наведених підстав судова колегія погоджується з висновком
судів першої та апеляційної інстанцій, що застосовані оспорюваним
податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції не є податковими
зобов'язаннями та не можуть стягуватись за процедурою,
передбаченою Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, тому оспорюване податкове
повідомлення-рішення не відповідає встановленому законодавством
порядку притягнення до відповідальності за відповідні порушення.
Вказане є підставою для визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій в
якості податкового зобов'язання.
В частині визначення неправомірності застосування штрафних
(фінансових) санкцій вбачається, що суд апеляційної інстанції,
встановивши наявність відповідного фіскального чеку за 05.05.2004
(початок зміни 05.05.2004 о 07 год. 06 хв. - кінець зміни
06.05.2004 о 07 год. 18 хв.), виходив з того, що законодавством не
передбачено здійснення щоденного друку фіскального звітного чеку
саме у межах 24-х годин.
З таким висновком суду не можна погодитись, виходячи з на
ступного.
В силу п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суб'єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій
та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових
операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)
фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах
обліку розрахункових операцій.
У разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку
або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій до
суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові
операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів
державної податкової служби України відповідно до п. 4 ст. 17
вказаного закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
застосовуються фінансові санкції в
розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 13 цього Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
передбачено, що вимоги
щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових
операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом
Міністрів України.
Згідно з Додатком до Вимог щодо реалізації фіскальних функцій
реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування,
затверджених Постановою КМУ від 18.02.2002 N 199 ( 199-2002-п ) (199-2002-п)
,
підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість
якої не повинна перевищувати 24 години. Відповідно до п. 2 Вимог
зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої
розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання
наступного Z-звіту.
За таких обставин вбачається, що наявність вищевказаного
фіскального звітного чеку за 05.05.2004 у книзі обліку
розрахункових операцій від 23.04.2004 N 2656002081 свідчить про
забезпечення зберігання цього чеку. Разом з тим, встановлені
обставини щодо часу початку та закінчення зміни свідчать про
порушення передбаченого порядку щоденного друку фіскальних звітних
чеків.
Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність
порушення з боку позивача при здійсненні друку фіскального
звітного чеку не у межах 24-х годин з початку зміни є таким, що не
відповідає нормам чинного законодавства.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає
зміні в частині визнання неправомірним застосування оспорюваних
штрафних санкцій.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 26.01.2005 у
справі N 25/534 змінити. Доповнити абзац перший резолютивної
частини рішення після слова "задовольнити" словом "частково".
Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній
редакції:
"Визнати податкове повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у Подільському районі м. Києва
N 481-23-804-30603195/7998 від 25.05.2004 недійсним в частині
визначення штрафних (фінансових) санкцій як податкового
зобов'язання. В решті позову відмовити."
3. В решті рішення господарського суду м. Києва від
26.01.2005 та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 30.03.2005 у справі N 25/534 залишити без змін.