ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.07.2005 Справа N 36/20
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
[...]
розглянув касаційну скаргу ТзОВ "ТСІ Компанія", м. Київ
на постанову від 17.06.04 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 36/20 господарського суду м. Києва
за позовом ТзОВ "ТСІ Компанія", м. Київ
до
1. Київської міської ради
2. Спільного підприємства з іноземними інвестиціями фірми
"В.В." у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю
про визнання недійсним п. 3 рішення Київської міської ради
N 638-8/798 від 10.07.03 "Про надання і вилучення земельних
ділянок та припинення права користування землею" та про спонукання
укласти договір оренди
У справі взяли участь представники: [...]
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.04.2004 позовні
вимоги задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
17.06.2004 рішення місцевого суду від 16.04.2004 скасовано і в
позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від
09 листопада 2004 року прийняті у справі судові акти скасовані і
справу направлено на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.
При повторному розгляді справи рішенням господарського суду
м. Києва від 04.02.2005, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 09.03.2005, - в позові
відмовлено з тих підстав, що оскаржуване рішення не порушує прав
та інтересів позивача. Надання міською радою згоди на укладання
договору оренди землі є її правом, а не обов'язком.
В поданій касаційній скарзі позивач ТОВ "ТСІ Компанія"
просить скасувати прийняті у справі судові акти та передати справу
на новий розгляд. Скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги
на вимоги ст. ст. 22, 26, 28 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
, ст. 141 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Відповідно ст. 27 Закону України "Про оренду землі" встановлене
переважне право орендаря, який належно виконував умови договору
оренди, на поновлення договору після закінчення строку, на який
він був укладений.
Суди в порушення ч. 1 ст. 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
під час нового розгляду
справи не врахували вимог, що містяться в постанові Вищого
господарського суду України. Справу розглянуто без дослідження
всіх доказів і обставин та з порушенням прав позивача,
передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Київський апеляційний господарський суд позбавив позивача прав
щодо надання доказів, їх дослідження, а відтак порушив принцип
змагальності при розгляді справи, що потягло, в свою чергу,
порушення вимог ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального
кодексу України.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також
порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом
інтересів підприємства-позивача у справі.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Відповідно заяві про уточнення позовних вимог позивач просив
визнати недійсним пункт 3 рішення Київської міської Ради
N 638-8/798 ( ra38-8023-03 ) (ra38-8023-03)
від 10.07.2003 "Про надання і
вилучення земельних ділянок і припинення права користування
землею" в частині передачі землі СП з іноземними інвестиціями
фірмі "В.В". Просив визнати недійсним договір оренди земельної
ділянки від 12.11.2003 та зобов'язати відповідача в місячний строк
укласти з ТОВ "ТСІ-Компанія" довгостроковий договір оренди
на 25 років земельної ділянки площею 106,37 кв. м., з них
46,24 кв. м. під павільйон, 38 кв. м. під літню площадку і для
інших цілей 22,13 кв. м. згідно плану встановлення меж по
вул. Ярославській, 17 у Подільському районі м. Києва.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.01.2005 здійснено
процесуальне правонаступництво відповідача - 2-СП з іноземними
інвестиціями фірма "В.В" його правонаступником ТОВ "В.В.Холдінг".
З 26.11.1996 позивач на підставі договору з Подільською
райдержадміністрацією м. Києва користувався земельною ділянкою на
умовах короткострокової оренди.
Відповідно договору від 16.04.2000 між Подільською РДА та ТОВ
"ТСІ-Компанія" позивач прийняв в тимчасове користування на умовах
оренди земельну ділянку площею 83,20 кв. м. до 01.06.2000 для
встановлення павільйону по вул. Ярославській, 17.
Пунктом 6 рішення N 164/666 від 25.12.1999 Київська міськрада
зобов'язала власників об'єктів, що не відносяться до малих
архітектурних форм, звернутися до неї з клопотанням про надання
земельних ділянок у відповідності до п. 4 Порядку надання
земельних ділянок та оформлення права користування землею
юридичним особам м. Києва, затвердженим рішенням Київської міської
ради N 148/249 ( ra0148023-99 ) (ra0148023-99)
від 04.03.1999.
Позивач також надав у Київське управління земельних ресурсів
КМДА документи на узгодження місця розташування павільйону по
вул. Ярославській, 17, що належить позивачу.
Управління земельних ресурсів Київської міської державної
адміністрації листом від 21.01.2002 повідомило позивачу, що
наданий ним пакет документів відповідає вимогам діючого
законодавства.
Позивач звертався також до Київської міської ради з заявами
про передачу в оренду вищевказаної земельної ділянки для
розміщення павільйону, який належить позивачеві.
Однак, 10.07.2003 Київською міською радою було прийняте
оскаржуване позивачем рішення N 638-8/798 ( ra38-8023-03 ) (ra38-8023-03)
яким
земельна ділянка, зайнята під павільйон, що належить позивачеві у
справі, передана у довгострокову оренду на 25 років СП з
іноземними інвестиціями фірмі "В.В" для будівництва,
обслуговування та експлуатації житлово-офісного будинку по
вул. Ярославській, 17-а, підписані договір оренди земельної
ділянки від 12.11.2003.
Зазначена земельна ділянка на момент прийняття міськрадою
рішення N 638-8/798 ( ra38-8023-03 ) (ra38-8023-03)
від 10.07.2003 знаходилася в
користуванні КП "Київський метрополітен".
Пунктом 3 оспорюваного рішення припинено право користування
метрополітену частиною земельної ділянки, відведеної відповідно до
рішення виконкому Київської міської ради від 19.04.1976 N 382/2
"Про відведення земельної ділянки Київському метрополітену в
тимчасове користування для будівництва метрополітену на дільниці
від вул. Ярославській до станції "Тараса Шевченка", площею
0,06 га.
Згідно договору оренди земельної ділянки площею 83,2 кв. м по
вул. Ярославській, 17 від 16.04.2000, укладеного позивачем з
Подільською РДА, позивач зобов'язаний звільнити ділянку без
компенсації у 10-денний термін у разі капітальної забудови,
прокладення інженерних мереж та благоустрою території.
Позивач не надав доказів про звернення до Київської міської
ради з проханням про поновлення терміну дії договору оренди
земельної ділянки.
Павільйон позивача не є стаціонарною і капітальною спорудою і
знаходиться саме на спірній ділянки - на вул. Ярославській, 17.
З огляду на встановлені обставини, враховуючи умови договору
оренди землі позивачем від 16.04.2000 (п. 3.2 "б") та відсутність
звернення позивача до Київської міської ради з проханням про
подовження терміну дії договору, апеляційний суд дійшов
обгрунтованого висновку, що оскільки цільове призначення земельної
ділянки площею 0,06 га по вул. Ярославській 17-а у м. Києві було
змінено, а саме вона була передана для капітальної забудови,
міська рада правомірно, в межах своїх повноважень передала спірну
земельну ділянку, зайняту під павільйон, який належить позивачу по
справі і не є стаціонарною та капітальною спорудою, у
довгострокову оренду СП фірмі "В.В".
З приводу наведеного, доводи скаржника про те, що він має
переважне право на поновлення договору оренди землі, колегія
суддів до уваги не приймає.
Як вже зазначалося в попередній постанові Вищого
господарського суду України, на момент прийняття оскаржуваного
рішення міською радою 10.07.2003 була відсутні згода
землекористувача про добровільну відмову від права користування
земельною ділянкою. Згода була надана 22.08.2003. Тобто
оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог ст. 141, 142
Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Це порушення може бути підставою для визнання рішення
недійсним тільки за умови, що поряд з цим оскаржуване рішення
відповідача порушує права та охоронювані законом інтереси
позивача.
Судами попередніх інстанцій при з'ясуванні обставин справи та
дослідженні доказів встановлено, що права та охоронювані законом
інтереси позивача, у даному випадку, не порушені, оскільки, як
встановлено, дія договору оренди землі від 16.04.2000 закінчилася,
а за подовженням терміну його дії позивач не звертався.
Касаційна інстанція дійшла висновку, що судові акти у справі
прийняті з дотриманням вимог чинного процесуального та
матеріального законодавства і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "ТСІ Компанія" залишити без задоволення,
а постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.03.2005 у справі N 36/20-3/1 - без змін.