ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.07.2005 Справа N 12/197
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Овечкіна В.Е.
суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Красовський А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Костопільської МДПІ
на постанову від 28.10.2004 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N 12/197
за позовом ВАТ "Берестовецький спецкар'єр"
до Костопільської МДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
07.05.2004 N 0001382342/0
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Рівненської області від
25.06.2004 позов задоволено частково у зв'язку з необгрунтованістю
оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення
позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 17785 грн. та
штрафних санкцій в сумі 8892,50 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
28.10.2004 рішення залишено без зміни з тих же підстав.
Костопільська МДПІ у поданій касаційній скарзі просить
рішення та постанову скасувати, оскільки вважає, що позивачем у
2003 р. проводилася реалізація сировини базальтової для
ДП "Укрнерудпром-Базальт" за цінами нижче передбачених в умовах
договору N 5 від 14.01.2003 р. згідно податкових накладних,
зазначених на сто р.11 акта перевірки N 47/23-05471856 від
30.04.2004 р.
Колегія суддів, перевіривши обставини справи на предмет
правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій за
заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника
відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без
змін з наступних підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з
того, що відповідно до статті 21 Закону України "Про підприємства
в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, чинного на момент виникнення спірних
правовідносин, відносини підприємства з іншими підприємствами,
організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності
здійснюється на основі договорів. Підприємства вільні у виборі
предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов
господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству
України. Статтею 23 цього ж Закону встановлено, що підприємство
реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що
встановлюються самостійно або на договірній основі. За наведених
обставин реалізація позивачем сировини базальтової та сировини
базальтової, отриманої в результаті переробки відходів, по
встановленій договорами ціні (6,6 грн. за тонну) не суперечила
вимогам Закону України "Про підприємства в Україні". Податкові
зобов'язання позивачем визначено згідно з умовами укладених між
позивачем (продавцем) та ДП "Укрнерудпром-Базальт" договору N 5
від 14.01.2003 з додатком до нього від 03.02.2003 та договору
N 5/1 від 01.02.2003, які у встановленому порядку не визнані
недійсними.
Колегія погоджується з висновком суду про відсутність
заниження позивачем у 2003 році податкових зобов'язань по ПДВ в
сумі 17785 грн. при виконанні вищевказаних договорів з огляду на
таке.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
база оподаткування операцій з
поставки товарів визначається виходячи з їх договірної
(контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими
цінами (тарифами).
Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової
оцінки наявних у справі договору N 5 від 14.01.2003, додатку до
нього від 03.02.2003, договору N 5/1 від 01.02.2003, акту
перевірки від 30.04.2004, податкових накладних (а.с.47-57) в їх
сукупності встановлено, а відповідачем не спростовано обставини
продажу позивачем починаючи з 28.02.2003 р. сировини базальтової
за ціною 6,60 грн. за тонну (з ПДВ), та обумовлену цим відсутність
заниження продавцем об'єкта оподаткування по ПДВ.
Первісну ціну сировин базальтової (33 грн. за тонну з ПДВ),
визначену в договорі від 14.01.2003 N 5, сторонами змінено за
взаємною згодою на іншу ціну (6,60 грн. за тонну з ПДВ), що
оформлено додатком від 03.02.2003 до цього договору, який не
оспорювався та не визнавався недійсним у встановленому порядку.
З огляду на те, що згідно наявних у справі податкових
накладних відвантаження продукції контрагенту відбулося в період з
28.02.2003 по 31.12.2003 р. за однаковою ціною (станом на
03.02.2003), встановленою у всіх укладених позивачем з
ДП "Укрнерудпром-Базальт" договорах, помилковими слід визнати
твердження скаржника про реалізацію позивачем продукції у
2003 році за цінами нижче передбачених в умовах договору N 5 від
14.01.2003. Зважаючи на вищенаведене колегія не вбачає достатніх
підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови, які
прийнято судами без порушення або неправильного застосування норм
матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
28.10.2004 у справі N 12/197 залишити без змін, а касаційну скаргу
Костопільської МДПІ - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун