ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2005 Справа N 8/291
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П. ,
суддів: Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Міського комунального підприємства
касаційну скаргу “Маріупольтепломережа”, м. Маріуполь
на постанову від 27.09.2005 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 8/291
господарського суду Донецької області
за позовом Корпорації “Індустріальний союз
Донбасу”, м. Донецьк
до Міського комунального підприємства
“Маріупольтепломережа”, м. Маріуполь
Про стягнення 87 242 413,96 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Ламонова О.О., Строкова Т.Ю,
від відповідача - Богінська Т.М.
В С Т А Н О В И В:
Корпорацією “Індустріальна спілка Донбасу” заявлено позов до
міського комунального підприємства “Маріупольтепломережа” про
стягнення заборгованості за договором про надання природного
газу в сумі 87242413,96 грн.
До винесення рішення у справі позивач частково змінив предмет
позову та зменшив суму боргу, що підлягає стягненню, до
68185012,54 грн. Сума боргу складає 57750919,89 грн. вартості
переданого відповідачу природного газу та пені в сумі 7818862,97
грн. і 3% річних у сумі 2615229,68 грн.
На обгрунтування позову корпорація “Індустріальна спілка
Донбасу” посилається на договірні відносини із споживачем
природного газу, акт приймання-передачі обсягів природного газу,
стан розрахунків за спожитий газ.
Комунальне підприємство “Маріупольтепломережа” подало зустрічний
позов про визнання недійсним п. 5.2 договору № 37/03336798-59
від 24.02.97 на постачання природного газу, посилаючись на те,
що вказаний пункт договору не відповідає вимогам постанови
Кабінету Міністрів України від 18.12.98 № 1998 ( 1998-98-п ) (1998-98-п)
.
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.07.05,
залишеним без змін постановою господарського суду від 27.09.05,
позов задоволено частково. На користь позивача стягнуто
63493870,73 грн., з яких основна сума боргу 53759389,75 грн.,
пеня в сумі 7294603,90 грн. та 3% річних в сумі 2439877,08 грн.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Судові рішення вмотивовані обгрунтованістю позову належними
доказами, зокрема, наявністю договору на постачання природного
газу, актами приймання-передачі обсягів газу, актами звіряння
розрахунків за поставлений природний газ.
Відмову у задоволенні зустрічного позову суд вмотивував тим, що
відповідачем не доведено факту постачання йому виключно газу
вітчизняного виробництва. Сторони не обумовили у договорі
постачання виключно вітчизняного або імпортованого газу, до
вартості якого відноситься вартість сировини та матеріалів, які
були використані у виробництві, та оплата яких проводилася у
валюті країни-виробника або в доларах США.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
комунальне підприємство “Маріупольтепломережа” просить скасувати
ухвалені у справі рішення, а справу передати на новий розгляд.
Свою правову позицію скаржник обгрунтовує невірним встановленням
судом природи заборгованості, зокрема, порушення вимог
ст.ст. 161, 203, 213 ГК України.
Суд не врахував, на думку скаржника, норми матеріального права
щодо встановлення ціни договору у доларах США, а також вимог
статей 169, 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 526 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98
“Про удосконалення порядку формування цін” ( 1998-98-п ) (1998-98-п)
.
Крім того, скаржник вважає безпідставним поновлення позивачу
пропущеного строку позовної давності та відхилення судом
клопотання відповідача про витребування у позивача первинних
розрахунків, оригіналів рахунків.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що сторонами спору
24.02.97 укладено договір на постачання природного газу.
Умовами договору встановлено, що вартість природного газу та
послуги з його транспортування визначаються постачальником в
порядку та розмірі, встановлених Урядом України (наказ
Міністерства економіки № 186 від 20.12.85) і станом на 01.01.97
за 1000 куб.м становить 83 дол. США з урахуванням
транспортування, при цьому 82 дол. США сплачується корпорації
“Індустріальна спілка Донбасу”, 1 дол. США газозбутовій
організації. Пунктом 5.2 договору встановлено, що розрахунки за
поставлений природний газ здійснюються споживачами в доларах
США, а платежі проводяться у валюті України за офіційним
валютним курсом української гривні до долара США на день
зарахування коштів на рахунок постачальника.
Матеріалами справи встановлено, що за період з.04.по грудень
1997 року споживач отримав від корпорації “Індустріальна спілка
Донбасу” 273966,206 тис.куб.м природного газу. Обсяги
поставленого природного газу підтверджені актами
приймання-передачі газу, підписаними сторонами протягом
зазначеного періоду. За розрахунками позивача вартість
отриманого відповідачем і неоплаченого ним газу складає
57750919,89 грн. на день подання позову.
Не заперечуючи кількості та вартості спожитого газу, відповідач
вважає неправомірним перерахування сплачених ним коштів у
національній валюті у долари США. Однак, умовами договору,
зокрема п. 5.2, сторонами узгоджений порядок здійснення
розрахунків, який полягає в наступному. Національна валюта,
отримана за поставлений природний газ, переводиться у долари США
за курсом НБУ на момент надходження коштів на рахунок
постачальника, після чого зменшується у доларах США (п. 4
Порядку формування ресурсів природного газу, їх розподілу і
розрахунків за природний газ, затвердженого Указом Президента
України від 07.02.95 за № 109/95), а при поданні позову про
стягнення вартості отриманого газу позивач мав перевести суму
заборгованості за наданий газ у доларах США у гривню за курсом
НБУ на момент заявлення позову. Заявляючи позов, позивач
визначив заборгованість за газ у доларах США за курсом 1997 року
з чим не погодився суд, визначивши заборгованість у доларах США
за курсом НБУ на день прийняття судового рішення.
Враховуючи прострочення виконання боржником грошового
зобов’язання, суд обгрунтовано стягнув суму боргу з урахуванням
пені та 3% річних.
Судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті
оскаржуваних рішень досліджені і відхилені доводи скаржника щодо
неправильного застосування положень постанови Кабінету Міністрів
України від 18.12.98 “Про удосконалення порядку коригування
цін”, ( 1998-98-п ) (1998-98-п)
а тому додаткова оцінка цих обставин
відповідно ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не відноситься
до юрисдикції касаційної інстанції.
Що стосується відновлення судом строку позовної давності, то
відповідно до ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо суд визнає
поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене
право підлягає захистові.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин
справи, встановлених судами, а також заперечень щодо оцінки
судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції
до уваги не приймається з огляду на вимоги ч. 2 ст. 111-5 та
ч. ч. 1,2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів вважає юридичну оцінку, дану місцевим та
апеляційним судом обставинам справи такою, що грунтується на
матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для
задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
27.09.05 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.