ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2005 Справа N 15/92-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги КП “Харківські теплові мережі”
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 03.10.05 р.
у справі господарського суду Харківської області
за позовом КП “Харківські теплові мережі”
до ТОВ фірма “Гаруда”
Про стягнення 1056, 10 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
Позивач - не з’явились,
Відповідач - Счастлива Я.О. (дов. від 27.12.04 № 156/юр),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 30.05.05 господарського суду Харківської області
Позовні вимоги задоволено частково. З ТОВ “Гаруда” на користь
Комунального підприємства “Харківьскі теплові мережі” стягнуто
суму 502, 54 грн., 51 грн. державного мита та 118 грн. - витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відносно
суми 413, 21 грн. провадження у справі припинено.
Постановою від 03.10.05 вказане вище рішення господарського суду
змінено, в позові про стягнення 502, 54 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного
господарського суду, КП “Харківські теплові мережі” звернулось
до Вищого господарського суду з касаційною скаргою і просить її
скасувати, залишити в силі рішення господарського суду
Харківської області посилаючись на той факт, що суд не
застосував п. 1 ст. 641, ст. 469 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
., Тимчасові
правила обліку відпуску і споживання теплової енергії,
затверджені наказом Держкомітету по житлово-комунальному
господарству і Міністерства енергетики і електрифікації України
від 01.07.96 № 57/11.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспореного судового акту знаходить необхідним частково
задовольнити касаційну скаргу з наступних підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, позивач як на підставу заявлених вимог послався на
договір за № 4405 від 01.01.2003 року, укладений між ТОВ фірма
“Гаруда” та КП “Харківські теплові мережі”, за яким останнє
взяло на себе зобов’язання постачати відповідачу теплову енергію
в гарячій воді в потрібних обсягах, а відповідач зобов’язався
оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами
(цінами) в терміни, передбачені цим договором. Строк дії
договору встановлено до 31.12.2003 року. Договір вважався
пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до
закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово
заявлено однією із сторін (таких повідомлень сторони не надали).
При цьому сторони керувались Правилами користування тепловою
енергією, погодженими наказом Міненерго України і Державним
комітетом з будівництва, архітектури і житлової політики України
від 28.10.1999 року за № 307/262 ( z0825-99 ) (z0825-99)
. Теплова енергія
повинна була поставлятись відповідачу в обсягах з додатком 1 до
договору у вигляді води (п. 2.1 договору).
Облік споживання теплової енергії згідно з укладеним договором
(п. 5.1) повинен був проводитись розрахунковим способом.
В той же час, судами з’ясовано, що споживання теплової енергії
відповідачем в спірному періоді, а саме, в грудні 2001 року та у
2002 році відбувалося без договору.
Судами досліджено акти № 000728 від 18.12.2002 року про
перевірку порушень “Правил користування тепловою енергією”
( z0825-99 ) (z0825-99)
за без договірне користування тепловою енергією”,
п. 6 якого вказано про проведення нарахування з 01.01.2002 року
по 15.04.2002 року (момент відключення системи опалення житлової
будівлі з 22.10.2002 року (момент включення системи опалення до
18.12.2002 року), № 190-4/10 від 22.10.2002 року про включення
системи опалення будівель за адресою: м. Харків, вул.
Кооперативна, 18/20 ТОВ “Гаруда”, від 16.04.2003 року про
відключення системи опалення за вказаною адресою. Інших
документів які б свідчили про постачання теплової енергії
відповідачу не надано.
Судами встановлено, що 24.01.2005 року позивачем направлено ТОВ
“Гаруда” рахунки за спожиту теплову енергію починаючи з.10.2002
року по грудень 2004 року: за грудень 2001 року споживачу
(відповідачу) надіслана платіжна вимога-доручення т 17800-2587
від 08.01.2003 року на суму 158, 50 грн.; за січень 2002 року
надіслано рахунок т 17800-2587 від 06.02.2002 року на суму 210,
83 грн.; за лютий 2002 року надіслано рахунок на суму 224, 68
грн. (що складає опалення 118, 01 грн., пеня 83, 07 грн.). За
березень 2002 року відповідачем не сплачено 76, 60 грн.; за
жовтень 2002 року не сплачено суму 41, 48 грн.; за листопад 2002
року не сплачено суму 132, 85 грн.; за грудень 2002 не сплачено
суму 328, 21 грн.
Судом апеляційної інстанції також звернуто увагу на той факт, що
за актами від 27.11.2000 року, 13.12.2001 року та 27.02.2002
року температура повітря в приміщенні відповідача була
встановлена +9 (при температурі зовнішнього повітря -10) та +7
(при температурі зовнішнього повітря -5), у зв’язку з чим суд
дійшов висновку, що про необгрунтованість вимог позивача щодо
оплати послуг по опаленню приміщення до +18, оскільки розрахунки
вартості наданих позивачем послуг документально не підтверджені.
Також з’ясовано, що відповідач повідомляв позивача про низьку
температуру повітря в його приміщенні, що підтверджується
листами з відміткою про отримання від 21.02.2001 року,
15.01.2002 року, 22.02.2002 року та інші. Відповідач листами від
11.06.2002р. та 25.06.2002р. відмовлявся від послуг позивача,
але останній не вжив заходів ні до належного постачання теплової
енергії, ні до припинення теплопостачання відповідачу.
Суд апеляційної інстанції також послався на той факт, що згідно
позову позивач просить стягнути вартість теплової енергії на
підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, але він не
надав суду докази незаконного придбання майна відповідачем, так
як договірні відносини між сторонами були відсутні з вини
позивача.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судами попередніх інстанцій не з’ясовано усіх обставин справи та
не досліджено відповідні докази, необхідні для прийняття
обгрунтованого рішення у справі.
Так, судами не досліджено правовідносини позивача з орендодавцем
приміщень, які орендує відповідач, не встановлено, на кого
згідно договору оренди було покладено обов’язок щодо оплати
теплової енергії у спірному періоді.
Крім того, місцевий господарський суд при оцінці вартості
спожитої теплової енергії, не врахував температурні показники в
приміщенні відповідача у розглянутому періоді, а апеляційний
господарський суд, відмовляючи в позові в цій частині з
посиланням на цей факт, не витребував відповідний документально
підтверджений розрахунок та контррозрахунок відповідача,
зроблений з урахуванням цих показників.
Крім того, судами попередніх інстанцій надано суперечливу
правову оцінки правовідносинам, що склались між сторонами спору,
визначивши: суд першої інстанції - як безпідставно отриману
теплову енергію, а апеляційної інстанції –як шкоду.
З врахуванням викладеного прийняті у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до
господарського суду Харківської області.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 30.05.05 господарського суду Харківської області та
постанову від 03.10.05 Харківського апеляційного господарського
суду у справі № 15/92-05 скасувати.
Справу № 15/92-05 направити на новий розгляд до господарського
суду Харківської області.