ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2005 Справа N 25/117-11/145
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів: Жаботиної Г.В..,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
судовому засіданні відповідальністю “Торговий дім
касаційну скаргу “Іліон”
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 08.04.2004
у справі № 25/117
господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Торговий дім
“Іліон”
до 1) Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва
2) Відділення державного казначейства
у Дніпровському районі м. Києва
Приватне підприємство “Міл”
третя особа Прокуратури Дніпровського району
за участю м. Києва
Про відшкодування шкоди у сумі 84000грн.
за участю представників сторін від:
позивача Залужна Н.І. –за довіреністю від 21.10.2005
відповідачів 1) Ткач В.В. –за довіреністю від 23.11.2005
2) не з’явились
третьої особи не з’явились
від прокуратури не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2004 (суддя
Євсіков О.О.) позов задоволено повністю; стягнуто з Державного
бюджету на користь ТОВ “Торговий дім “Іліон” суму шкоди,
завданої незаконними діями ДПІ у Дніпровському районі м. Києва,
в розмірі 84000грн.; стягнуто з ДПІ у Дніпровському районі
м. Києва на користь позивача судові витрати в сумі 958грн.
Рішення мотивовано тим, що відповідно до ст. 56 Закону України
“Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
жодний державний орган не має права
втручатись у здійснення власником, а також особами, переліченими
у п. 5 ст. 48 цього Закону ( 697-12 ) (697-12)
, їх правомочностей щодо
володіння, користування й розпорядження свої майном або
встановлювати не передбачені законодавчими актами України
додаткові обов’язки або обмеження. Державні органи несуть
майнову відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним
втручанням у здійснення власником і зазначеними особами
правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження
майном в обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент
припинення права власності, включаючи й неодержані доходи).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.03.2005 (судді Куц М.М. –головуючий, Панова І.Ю., Дзюбко
П. О.) рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2004
скасовано повністю, в позові відмовлено. Скасовуючи рішення, суд
апеляційної інстанції виходив з того, що незаконними визнаються
дії службової особи, що порушують порядок та умови здійснення
нею державно-владних функцій, або виходять за межі наданих
повноважень. При цьому суд врахував, що в матеріалах справи
відсутні докази оскарження дій службових осіб відповідача,
згідно з вимогами ст. 25 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, а також наявності рішення
компетентного органу, яким дії службових осіб відповідача по
вилученню томатного концентрату визнані незаконними.
Позивач у поданій касаційній скарзі просить постанову Київського
апеляційного господарського суду скасувати, посилаючись на
неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме:
ст.ст. 13, 25 Закону України “Про державну податкову службу в
Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, ст.ст. 440, 441, 442 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а
рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права
та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників
сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не
підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.11.2001р.
оперативними співробітниками головного відділу податкової
міліції ДПІ у Дніпровському районі м. Києва разом з працівниками
ДАІ ГУМВС України у м. Києві в ході проведення
оперативно-профілактичних заходів було затримано вантажний
автомобіль “МАЗ”, що транспортував 90 металевих діжок з
концентратом томатним на загальну суму 84000грн.
18.11.2001р. посадовою особою ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі
м. Києва на підставі ст. 195 КПК України ( 1002-05 ) (1002-05)
складено
протокол огляду місця події, в якому зазначено про вилучення 90
штук металевих діжок синього кольору, ємкістю 200 літрів з
концентратом томатним, які мали написи іноземною мовою, в
кількості 20000кг на загальну суму 84000грн., в зв’язку з
“встановленням факту зберігання та транспортування концентрату
томатного з підробними супроводжувальними документами”. Згідно з
наданими водієм документами зазначений товар повинен був
належати ТОВ ТД “Іліон”. Майно, яке було вилучено, зберігалося
ТОВ “Росичі” та було останнім реалізоване.
На думку позивача, такими діями відповідача-1 ТОВ ТД “Іліон”
завдано збитки, у зв’язку з чим останнє, відповідно до
ст.ст. 2-4, 6, 20, 21, 26, 48, 49, 56 Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
, ст.ст. 440, 441 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”
( 509-12 ) (509-12)
заявило позовні вимоги, з урахуванням уточнення, про
відшкодування 84000грн. шкоди, заподіяної незаконними діями
співробітників ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.
Згідно приписів ст. 13 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
збитки, завдані неправомірними
діями службових осіб державних податкових інспекцій, підлягають
відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.
Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій
(бездіяльності) службової особи при здійсненні повноважень,
виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями
(бездіяльністю) службової особи і заподіяння нею шкоди. Причому,
належним доказом неправомірності дій (бездіяльності) службової
особи має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде
мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.
Як встановлено апеляційним господарським судом, із долучених до
справи матеріалів вбачається, що факт неправомірних дій
(бездіяльності) посадових осіб ДПІ у Дніпровському районі
м. Києва щодо вилучення томатного концентрату у передбаченому
законом порядку не встановлений.
Отже, колегія суддів вважає правомірним висновок апеляційної
інстанції щодо відсутності правових підстав для відшкодування
шкоди.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
З огляду на наведене постанова Київського апеляційного
господарського суду має бути залишена без змін, а касаційна
скарга –без задоволення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.03.2005 року у справі № 25/117-11/145 залишити без змін, а
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Торговий дім “Іліон” –без задоволення.