ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2005 Справа N 37/434пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянув у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Ленінському районі м. Донецька
касаційну скаргу
на постанову від 14.01.2004
Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 37/434пд
господарського суду Донецької області
за позовом Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Донецька
до товариства з обмеженою
відповідальністю "Т" м. Донецьк;
приватного підприємства "Г" м.
Донецьк
про визнання угод недійсними
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2002 року Державна податкова інспекція у Ленінському
районі м. Донецька пред'явила в суді позови до товариства з
обмеженою відповідальністю "Т" і приватного підприємства "Г" про
визнання недійсними на підставі ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
укладених між відповідачами усних угод купівлі-продажу від
24.05.2001р. на суму 4206 грн., від 13.04.2001р. на суму 3767 грн.
та від 14.04.2001р. на суму 4066 грн.
Позовні вимоги по трьом справам обґрунтовувались тим, що між ПП
"Г" (Продавець) та ТОВ "Т" (Покупець) були укладені усні угоди
купівлі-продажу, відповідно до яких Продавець продавав, а Покупець
придбавав товари. На виконання цих угод покупець перерахував
продавцю кошти, а останній поставив йому товар, це підтверджено
податковими накладними, накладними та платіжними дорученнями.
Позивач послався на те, що установчі документи ПП "Г" рішенням
місцевого суду Кіровського району м. Донецька від 19.07.2001р.
визнано недійсними з моменту реєстрації. Наведені обставини
свідчать про те, що при створені приватного підприємства "Г"
існував умисел з метою приховування доходів від оподаткування, що
суперечить інтересам держави і суспільства.
Господарським судом Донецької області порушено провадження по
справам за № № 37/434пд, 37/435пд, 37/436пд.
Ухвалами від 09.01.2003 господарського суду Донецької області
розгляд справ відкладено, зобов'язано позивача надати суду
письмові пояснення по умислу відповідача - приватного підприємства
"Г" та докази, які підтверджують наявність у нього майна і рух
коштів на банківському рахунку.
27.01.03 Державна податкова інспекція подала до суду пояснення по
справам, в яких зазначала, що підтвердженням наявності умислу у
приватного підприємства "Г" при укладанні угоди є наявність
відомостей про відсутність підприємства за юридичною адресою,
неподання податкової звітності до органів державної податкової
служби (не обчислення та несплата податків), що знайшло своє
відображення у рішенні місцевого Кіровського районного в м.
Донецьку суду від 19.07.2001, яким визнанні в установленому чинним
законодавством порядку установчі документи ПП "Г" недійсними.
28.01.03р. позивач уточнив свої вимоги і просив визнати недійсними
усні угоди купівлі-продажу між ТОВ "Т" та ПП "Г" та застосувати
реституцію, передбачену ст. 49 ЦК ( 435-15 ) (435-15)
.
Господарським судом відповідно до ст. 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позовні вимоги по трьом справам № № 37/434пд, 37/435пд, 37/436пд
були об'єднані в одну справу № 37/434пд, оскільки в них беруть
участь ті ж самі сторони та вимоги податкового органу пов'язані
одним поданим доказом - рішенням Кіровського районного суду м.
Донецька.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.10.2003 у
задоволені позовних вимог Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Донецька до товариства з обмеженою
відповідальністю "Т" м. Донецьк та приватного підприємства "Г" м.
Донецьк про визнання недійсними укладеними між ними угод
купівлі-продажу від 24.05.2001, від 14.04.2001, від 19.04.2001
відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
14.01.2004 рішення залишено без змін.
Відмовляючи в позові та залишаючи рішення без змін господарські
суди виходили з того, що позивач не надав достатніх доказів
наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсними
угод відповідно до ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та умислу на
укладання зазначених угод з метою, суперечною інтересам держави.
Зазначали, що факти які були встановлені Кіровським районним судом
м. Донецька у рішенні від 19.07.2001 не мають значення для
вирішення спору про визнання недійсними угод на підставі ст. 49 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Ленінському
районі м. Донецька просить рішення господарського суду та
постанову апеляційного господарського суду скасувати, прийняти
нове рішення яким позов задовольнити, посилаючись на те, що
судовими інстанціями при розгляді справи допущено порушення норм
матеріального і процесуального права, а саме: ст. ст. 34, 35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, п. 4 ст. 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи і їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен
зобов'язаний сплачувати податки збори в порядку і в розмірах,
встановлених законодавством.
Згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода
вважається недійсною, якщо укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства.
В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28
квітня 1978 року із змінами та доповненнями "Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
вказано, що
до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Господарськими судами встановлено, що між приватним підприємством
"Г" (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Т"
(покупець) укладено три усних угоди купівлі- продажу від 24.05.01
на суму 4206,22 грн., від 14.04.2001 на суму 3766,2 грн., від
19.04.2001 на суму 4065,28 грн. Фактичне виконання даних угод та
їх оплата підтверджується матеріалами справи, а саме: накладними,
податковими накладними та платіжними дорученнями.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 19.07.2001р.
встановлено, що громадянин Ф-ов Д.В., який за статутними
документами є засновником та керівником приватного підприємства
"Г", намірів здійснювати підприємницьку діяльність не мав, ні якої
господарської діяльності не здійснював. Тобто приватне
підприємство створено на підставну особу, у зв'язку з чим статутні
документи приватного підприємства "Г" визнані недійсними з моменту
реєстрації. Крім того, судом встановлено, що підприємство відсутнє
за юридичною адресою та з моменту реєстрації не подає податкової
звітності до органів державної податкової служби за місцем
реєстрації.
Виходячи з наведеного, господарська діяльність приватним
підприємством "Г" здійснювалась поза межами правової
відповідальності, без відображення таких операцій в податковому
обліку, без сплати до бюджету відповідних податків і з
приховуванням оподаткованого доходу. Тобто вказані угоди з боку ПП
"Г" укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства.
На підставі наведеного, судові інстанції повно і всебічно,
відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, розглянули та правильно встановили обставини справи,
проте неправильно застосували норми матеріального права, у зв'язку
з чим постановлені судові рішення підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Донецька задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.04
та рішення господарського суду Донецької області від 27.10.03 у
справі № 37/434пд скасувати і постановити нове рішення, яким позов
задовольнити.
Визнати недійсними усні угоди купівлі-продажу від 29.05.2001, від
13.04.01, від 14.04.01 укладені між товариством з обмеженою
відповідальністю "Т" та приватним підприємством "Г".
Стягнути з приватного підприємства "Г" на користь товариства з
обмеженою відповідальністю "Т" одержані кошти за угодами в сумі
4206 грн., в сумі 3767 грн., в сумі 4066 грн.
Стягнути з товариством з обмеженою відповідальністю "Т" в доход
держави усе одержане за угодами від 29.05.2001, від 13.04.01, від
14.04.01.
Судові витрати покласти на відповідачів.
Доручити видати господарському суду Донецької області накази.