ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.04.2005                                 Справа N 4/1173-23/135

         (ухвалою Судової палати у господарських справах

              Верховного Суду України від 16.06.2005

         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

     Вищий господарський  суд  України  у  складі  колегії суддів:
Щотки  С.О.  головуючий,  Семчука  В.В.,  Подоляк  О.А.  розглянув
касаційну  скаргу  ДК  "Газ  України"  НАК  "Нафтогаз  України" на
рішення господарського суду Львівської області від  06.08.2004  р.
та  постанову  Львівського  апеляційного  господарського  суду від
15.11.2004 р. у справі N 4/1173-23/135 за позовом ДК "Газ України"
НАК  "Нафтогаз  України"  до  ВАТ по газопостачанню та газифікації
"Львівгаз" про стягнення 65 941 312,09 грн. за участю представника
позивача -    Насвіщук    С.В.,    відповідача   -   Козлюк   З.Р.
В С Т А Н О В И В:

     Рішенням господарського   суду   Львівської    області    від
06.08.2004  р.  (суддя Поліщук В.Ю.) в позові ДК "Газ України" НАК
"Нафтогаз України" відмовлено.

     Постановою Львівського апеляційного господарського  суду  від
15.11.2004  р.  (судді  Бобеляк  О.М.,  Дубник О.П.,  Орищин Г.В.)
рішення господарського суду Львівської області від  06.08.2004  р.
залишене без змін.

     У касаційній  скарзі  ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
просить скасувати рішення господарського суду  Львівської  області
та   постанову   Львівського   апеляційного  господарського  суду,
посилаючись на те,  що вони прийняті  з  порушенням  норм  чинного
законодавства, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

     Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги,  перевіривши наявні  матеріали  на  предмет  їх
юридичної оцінки господарськими судами, колегія суддів встановила,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     У травні 2004 р.  ДК "Газ  України"  НАК  "Нафтогаз  України"
звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ по
газопостачанню та газифікації "Львівгаз" 53 218 126,80 грн.  боргу
за поставку   природного   газу   по  договору  N  10/16-1439  від
25.12.2000 р.,  5 326 501 грн.  індексу інфляції,  3656939,82 грн.
відсотків річних та 3 739 744,08 грн. пені.

     Місцевий та  апеляційний  господарські  суди повно,  всебічно
дослідили доводи і докази сторін,  належно їх  оцінили  та  дійшли
обґрунтованого  висновку  про  відмову  в задоволенні позову.  При
цьому суди виходили з відсутності вини відповідача.

     Як встановлено господарськими судами,  ДК "Торговий Дім  "Газ
України" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якого є позивач,
та ВАТ "Львівгаз" 25 грудня 2000 року уклали договір N  10/16-1439
на   постачання   природного   газу.  Даний  договір  відповідачем
підписано з протоколом  розбіжностей,  відповідно  до  якого  було
погоджено  порядок  розрахунків,  а  саме  кошти,  що надходять на
рахунок покупця,  на підставі його платіжних доручень, того самого
дня  перераховуються  уповноваженим банком в частині вартості газу
на консолідований розподільчий рахунок Постачальника.

     Господарськими судами  правомірно   зазначено,   що   порядок
розрахунків  між  відповідачем  та  ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз
України" визначається  не  лише  умовами  договору  на  постачання
природного  газу  від 25.12.2000 року N 10/16-1439,  але й нормами
чинного  законодавства   та   відповідними   актами   нормативного
характеру,   зокрема   постановою  Кабінету  Міністрів  України  і
Національного банку України від 13.11.98 N 1785 ( 1785-98-п ) (1785-98-п)
         "Про
вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ".

     З огляду  на  положення  п.  4 Постанови Національної комісії
регулювання електроенергетики   від   12.07.2000    р.    N    759
( v0759227-00  ) (v0759227-00)
         "Про затвердження алгоритму розподілу коштів,  що
надходять на розподільні  рахунки  газопобутових  підприємств  НАК
"Нафтогаз  України"  за  поставлений  природний газ" відповідач не
вправі  самостійно  розпоряджатися  коштами,   що   поступили   на
розподільний рахунок. Розподіл коштів відбувається у відповідності
з п.п.  5,  7 вищезазначеного Алгоритму уповноваженими банками  на
визначені    рахунки    постачальників    газу,   газотранспортним
організаціям тощо.  Відповідач не є власником коштів, що надходять
на  розподільний  рахунок  від  населення,  розрахунки  за  надані
послуги безпосередньо не проводив,  оскільки порядок їх проведення
встановлений Постановою  КМУ  і  НБУ  від  13.11.1998  р.  N  1785
( 1785-98-п ) (1785-98-п)
         "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний
газ".

     Отже, оскільки  ніяких  порушень  щодо  оплати за поставлений
населенню газ з боку відповідача немає,  то відповідно до ст.  209
ЦК   УРСР   ( 1540-06   ) (1540-06)
           відповідач  не  може  нести  майнову
відповідальність.

     Доводи позивача в касаційній скарзі про невірне  застосування
судом Постанови КМУ і НБУ від 13.11.1998 р.  N 1785 ( 1785-98-п ) (1785-98-п)
        ,
Постанови НКРЕ від 12.07.2000 р.  N 759 ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
         та ст.  37
ЦК  УРСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
         були предметом дослідження суду апеляційної
інстанції і підставно відхилені як необґрунтовані.

     Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд П О С Т А Н О В И В:

     Рішення господарського    суду    Львівської    області   від
06.08.2004 р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 15.11.2004 р. у справі N 4/1173-23/135 залишити без змін,
а касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"  -  без

задоволення.