ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2005 Справа N 2/90-64
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Полякова Б.М.
суддів: Ткаченко Н.Г., Удовиченка О.С.
за участю представника ЗАТ "Оснастка-Енерго" - Купчика С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
"Оснастка-Енерго"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
28.12.2004 р. по справі N 2/90-64 за позовом Волинського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів, третя особа, що не
заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
Нововолинський міський центр зайнятості до Дочірнього підприємства
Закритого акціонерного товариства "Оснастка-Енерго" про стягнення
5231,62 грн.
В С Т А Н О В И В:
Позивач - Волинське обласне відділення Фонду соціального
захисту інвалідів 30.06.2004 р. звернувся з позовом до суду до ДП
ЗАТ "Оснастка-Енерго" про стягнення 5 231,62 грн. штрафних санкцій
за незайняті інвалідами робочі місця в 2001 р.
Ухвалою господарського суду Волинської області від
04.08.2004 р. було залучено до участі у справі в якості третьої
особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивача - Нововолинський міський центр зайнятості.
Рішенням господарського суду Волинської області від
01 листопада 2004 р. по справі N 2/90-64 /суддя Черняк Л.О./ у
задоволені позовних вимог було відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
28 грудня 2004 р. по справі N 2/90-64 /судді: Гнатюк Г.М.,
Давид Л.Л., Кравчук Н.М./ рішення господарського суду Волинської
області від 01.11.2004 р. скасовано, позовні вимоги задоволено в
повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача
5 231,62 грн. грн. штрафних санкцій, в доход державного бюджету -
52,31 грн. - державного мита, за розгляд позовної заяви та
52,31 грн. - державного мита за розгляд апеляційної скарги,
118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
В касаційній скарзі відповідач - ЗАТ "Оснастка-Енерго"
просить скасувати постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 28.12.2004 р., посилаючись на те, що вона
постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального
права, а рішення господарського суду Волинської області від
01.11.2004 р. залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу
без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись
на те, що висновки суду відповідають вимогам чинного
законодавства.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення
представника відповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд
першої інстанції, виходив з того, що відповідачем були виконані
вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів" ( 875-12 ) (875-12)
, зокрема, про наявність вакантних робочих
місць для працевлаштування інвалідів відповідач інформував
відповідні органи належним чином, шляхом подачі статистичної
звітності, а також з того, що на підприємство відповідача інваліди
відповідними органами у 2001 р. не направлялись, та не було і
безпосередніх звернень самих інвалідів до ДП ЗАТ "Оснастка-Енерго"
щодо працевлаштування.
Апеляційна постанова, якою скасовано рішення суду першої
інстанції, обгрунтована посиланням на ст.ст. 19, 20 Закону України
"Про основи соціальної захищеності інвалідів" ( 875-12 ) (875-12)
.
Але з такими висновками суду апеляційної інстанції,
погодитись не можна.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
для підприємств
(об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і
господарювання встановлюється норматив робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює
від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо
інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів" ( 875-12 ) (875-12)
, передбачено сплату штрафних
санкцій підприємствами /об'єднаннями/, установами і організаціями,
відповідним відділенням Фонду України соціального захисту
інвалідів, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено
нормативом.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом,
норматив робочих місць на 2001 р. для забезпечення
працевлаштування інвалідів для відповідача становив 5 робочих
місць, а фактично на підприємстві працювало 2 інваліди і ці робочі
місця були належним чином атестовані.
Вакантні робочі місця для інвалідів атестуються, згідно
інструкції, при надходженні заяв інвалідів про їх
працевлаштування, з урахуванням стану здоров'я і рекомендації МСЕК
про те, які види робіт може виконувати працівник - інвалід.
Про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та
наявність вакантних робочих місць, відповідач належним чином
інформував відповідні органи соціального захисту інвалідів шляхом
подачі державної статистичної звітності.
Пунктами 5, 10-14 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
, передбачено, що
підприємства інформують центри зайнятості, державні органи
соціального захисту населення та відділення Фондів про створення
робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування
інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами
Міністерств соціального захисту, місцевими радами народних
депутатів, громадськими організаціями інвалідів, з урахуванням
рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і
знань відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, працевлаштування
інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з
питань праці та соціальної політики, органами місцевого
самоврядування, громадськими організаціями інвалідів (далі -
органи працевлаштування інвалідів).
Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів
( 875-12 ) (875-12)
дає підстави для висновку про те, що обов'язок
підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не
супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати
інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається
на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій
статті 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу
другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України
N 1434 ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
від 26 вересня 2002 року), згідно з яким,
завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням
підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів, а також підпункту 3 пункту 4 та
підпункту 3 пункту 5 цього Положення, якими Фонду надано право
здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами
штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідач належним чином виконав всі обов'язки, передбачені
законом по створенню робочих місць для інвалідів, належним чином
повідомляв відповідні органи про створені робочі місця для
інвалідів, шляхом подачі статистичної звітності, про наявні
вакансії для працевлаштування інвалідів, а органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення України,
міською Радою народних депутатів, громадськими організаціями
інвалідів для працевлаштування інваліди до відповідача не
направлялись, а також не було безпосередньо звернень інвалідів до
відповідача стосовно працевлаштування .
Розглядаючи спір, суд першої інстанції прийшов до правильного
висновку, що відповідач не може нести відповідальність за
неналежне працевлаштування інвалідів, так як ст. 18 Закону України
"Про основи соціальної захищеності інвалідів" ( 875-12 ) (875-12)
такий
обов'язок покладено на органи Міністерства праці України,
Міністерства соціального захисту населення України, міською Радою
народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення
господарського суду Волинської області від 01.11.2004 р. по справі
N 2/90-64 постановлене у відповідності до вимог закону і підстав
для його скасування не вбачається.
З висновками, які викладені в постанові Львівського
апеляційного господарського суду від 28.12.2004 р., погодитись не
можна, так як вони не відповідають чинному законодавству і тому
вона підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 -
111-12, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
"Оснастка-Енерго" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
28.12.2004 р. по справі N 2/90-64 скасувати.
Рішення господарського суду Волинської області від
01.11.2004 р. по справі N 2/90-64 залишити без змін.