ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.04.2005 Справа N 11/439
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Яценко О.В. (доповідач у справі)
суддів: Бур'янової С.С., Грека Б.М.
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства агрофірми "Червоний Фронт", с. Бурчак Михайлівського
району
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 19.01.2005 р.
у справі N 11/439 господарського суду Запорізької області
за позовом Управління Пенсійного фонду в Михайлівському
районі Запорізької області
до Відкритого акціонерного товариства агрофірми "Червоний
Фронт", с. Бурчак Михайлівського району
про стягнення 10905,97 грн.
в судове засідання представники сторін не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від
03.11.2004 р. (суддя Гончаренко С.А.) у справі N 11/439 позов
Управління Пенсійного фонду в Михайлівському районі Запорізької
області до Відкритого акціонерного товариства агрофірми "Червоний
Фронт", с. Бурчак Михайлівського району про стягнення
10905,97 грн. задоволений. Стягнуто з ВАТ "Агрофірма Червоний
Фронт" на користь Управління Пенсійного фонду в Михайлівському
районі Запорізької області 8452,92 грн. недоїмки по внескам на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття та 2453,05 грн. пені. Стягнуто з ВАТ "Агрофірма
Червоний Фронт" в дохід державного бюджету 109 грн. 06 коп.
державного мита. Стягнуто з ВАТ "Агрофірма Червоний Фронт" на
користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням ВАТ агрофірма "Червоний Фронт",
подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення
господарського суду Запорізької області від 03.11.2004 р. по даній
справі.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
19.01.2005 р. (судді: Антонік С.Г.; Коробка Н.Д.; Мойсеєнко О.В.)
у справі N 11/439 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства агрофірми "Червоний Фронт", с. Бурчак Михайлівського
районі залишено без задоволення. Рішення господарського суду
Запорізької області від 03.11.2004 р. по справі N 11/439 залишено
без змін.
Не погоджуючись з даною постановою ВАТ агрофірма "Червоний
Фронт", подало до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу, в якій просило скасувати постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 19.01.2005 р. по даній
справі, як прийняту з порушенням норм матеріального та
процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судами
попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права
дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, що питання сплати
страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття регулюється
Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, Законом України від 02.03.2000 р.
N 1533-III ( 1533-14 ) (1533-14)
"Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" який набрав чинності відповідно
до п. 1 розділу VIII "Прикінцеві положення" з 01.01.2001 р.,
Інструкцією про порядок обчислення і сплати внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття,
затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики
України від 18.12.2000 р. N 339 ( z0030-01 ) (z0030-01)
та зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 16.01.2001 р. за N 30/5221.
До моменту набрання чинності Законом України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
- до 01.01.2001 р. на порядок стягнення
платежів на обов'язкове державне соціальне страхування
розповсюджувалися також норми, які регулюють відносини у сфері
оподаткування.
Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що в силу п. 2
розділу VIII Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
, до
приведення законодавства України у відповідність із цим Законом,
закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині,
що не суперечать цьому Закону. В зв'язку із цим, з моменту
набрання чинності Законом не діяли норми Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, в частині, в якій суперечили
йому. Закон "Про систему оподаткування" під податком і збором
(обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових
фондів розуміє обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня
або державного цільового фонду, здійснений платниками податків у
порядку і на умовах, що визначаються Законами України про
оподаткування.
Як правомірно враховано судами попередніх інстанцій, що
пунктом 9 Закону N 429-IV ( 429-15 ) (429-15)
збір на обов'язкове соціальне
страхування було виключено із Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
із переліку загальнообов'язкових
податків і зборів. Але внески мають іншу правову природу ніж збір.
Страхові внески є формою резервування заробітної плати для
забезпечення матеріальної підтримки та надання соціальних послуг у
разі настання страхових випадків (втрати роботи) і повертаються у
вигляді страхових виплат.
Суди дійшли до вірного висновку, що Закон N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом з оподаткування, в якому врегульовано
порядок погашення податкових зобов'язань. Закон N 2181 "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" дає чітке визначення поняття
податковий борг (недоїмка), а саме "податкове зобов'язання
(з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно
узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи
судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також
пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. В свою
чергу податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків
сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму
коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими
законами України.
Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанції,
що на порядок стягнення заборгованості із страхових внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття, розмір яких визначено Законом України від
11.01.2001 р. за N 2213-III ( 2213-14 ) (2213-14)
"Про розмір внесків на
деякі види загальнообов'язкового державного соціального
страхування" яка виникла після 01.01.2001 р. не розповсюджуються
норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
та інші нормативні акти, що регулюють відносини у
сфері оподаткування, є обґрунтованим і відповідає положенням
закону.
Вказані відносини врегульовані спеціальним законодавством з
загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до
ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
відповідач є
платником збору на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття.
В силу ст. 38 вказаного Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
, роботодавець несе
відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платник страхових
внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових
внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані
особи через рахунки роботодавців.
Як зазначено судом апеляційної інстанції, Законом України
"Про проведення у Запорізькій, Луганській, Львівській областях
експерименту з підвищення і ефективності роботи державних цільових
фондів" ( 2057-14 ) (2057-14)
Пенсійному фонду надано право звертатися із
позовами до платників про стягнення донарахованих за актами
перевірок сум збору на обов'язкове державне соціальне страхування
на випадок безробіття, а також недоїмки та пені.
Висновок суду апеляційної інстанції, що Закон України "Про
проведення у Запорізькій, Луганський та Львівській областях
експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових
фондів" ( 2057-14 ) (2057-14)
є спеціальним, тому у відповідності з його
нормами органи Пенсійного фонду є належним позивачем у справах про
стягнення заборгованості по страховим внескам на випадок
безробіття, є правомірним і відповідає положенням чинного
законодавства.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідно до
матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України у
Михайлівському районі Запорізької області було проведено перевірки
правильності повноти нарахування, своєчасності сплати внесків до
Фонду на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття та його витрачання ВАТ агрофірма "Червоний Фронт" за
результатами яких було складено акти за N 71 від 30.09.2002 р.
(період з 01.04.2001 р. по 01.09.2002 р.) та N 50 від
28.11.2003 р. (період з 01.09.2002 р. по 01.10.2003 р.).
Суди дійшли до обґрунтованого висновку, що відповідно до
перевірок внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття перераховувалось несвоєчасно та
не в повному обсязі, внаслідок чого виникла недоїмка за період з
05.04.2001 р. по 19.03.2003 р. в сумі 8452,92 грн. на яку
відповідно до ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
нарахована пеня в сумі 2453,05 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку,
що посилання скаржника на те, що позивачем не доведено наявність
заборгованості та її розмір безпідставний. Розуміння відповідачем
того, що суми, які донараховані платнику за актами перевірок є
такими, що не відповідають заявленому до стягненню розміру є
помилковим, оскільки відповідач частково сплачував донараховані
суми збору, тому недоїмка звичайно зменшувалась. Вказане чітко
прослідковується на поданому розрахунку, а також додатках N 3 до
актів перевірок (співставлення). Окрім того, вказана сума недоїмки
та нарахований розмір пені визнається самим підприємством, про що
є зазначення у поданій до Фонду розрахунковій відомості за
II квартал 2004 р.
Висновок суду апеляційної інстанції, що посилання відповідача
на часткове пропущення позивачем строку позовної давності
спростовується ч. 2 п. 2 ст. 38 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
, оскільки строк давності про стягнення
страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією
статтею, не застосовується., є правомірним.
Таким чином, судами попередніх інстанцій у повному обсязі
з'ясовані матеріали справи та вірно застосоване чинне
законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що Запорізьким
апеляційним господарським судом вірно застосовані норми
матеріального та процесуального права і тому підстав для
скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду
у даній справі не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
агрофірми "Червоний Фронт", с. Бурчак Михайлівського району на
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
19.01.2005 р. у справі N 11/439 залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 19.01.2005 р. у справі N 11/439 залишити без змін.