ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 22.04.2005                                      Справа N 5/238-04
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 16.06.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
     головуючого - судді Кузьменка М.В.,
     суддів: Васищака І.М., Черкащенка М.М.,
     розглянувши касаційну    скаргу    Відкритого    акціонерного
товариства  "Сумиобленерго" на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 30.11.2004 р.
     у справі N 5/238-04 господарського суду Сумської області
     за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумиобленерго"
     до відповідача Акціонерного Східно-Українського банку "Грант"
в особі Філії "Шостка-Грант"
     про визнання недійсним договору поруки
     за участю представників:
     ВАТ "Сумиобленерго" - Турчин С.М.;
     Акціонерного Східно-Українського     банку     "Грант"      -
Мартиросов В.І.
     В С Т А Н О В И Л А:
 
     Відкрите акціонерне товариство "Сумиобленерго" звернулося  до
господарського  суду  Сумської  області  з  позовом та просило суд
визнати недійсним на підставі ст. 234 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         п. 5.3
договору  поруки від 01.11.2001 р.,  який укладено між Акціонерним
Східно-Українським банком "Грант" в особі Філії "Шостка-Грант"  та
ВАТ "Сумиобленерго".
 
     В обгрунтування   заявлених   вимог   позивач  стверджує,  що
зазначений  пункт  включений  сторонами  до  договору  без  наміру
створити юридичні наслідки, оскільки:
     - договір вже містив умову щодо строку його дії;
     - виключається    його   практичне   застосування   внаслідок
суперечливості викладення змісту даного пункту (а.с.2-4).
 
     Відповідач у справі  -  Акціонерний  Східно-Український  банк
"Грант"  у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє,  вказуючи на
те,  що твердження позивача щодо  фіктивності  зазначеного  пункту
договору   хибне   і   суперечить   фактичним   обставинам  справи
(а.с.16-18).
 
     Рішенням господарського    суду    Сумської    області    від
11.10.2004 р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду визнано
недійсним п.  5.3 договору поруки від 01.11.2001 р., який укладено
між  ВАТ  "Сумиобленерго" та Акціонерним Східно-Українським банком
"Грант" в особі філії "Шостка-Грант" (а.с.50-51).
 
     Приймаючи рішення у даній справі,  суд  виходив  з  того,  що
відповідно  до  п.  5.1  договору  поруки  та  п.  7.4  кредитного
договору,  вони вступають в силу в момент їх підписання і діють до
повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, тому умова
щодо  пролонгації  договору  поруки  (спірний  пункт  договору)  є
нікчемною,   враховуючи,   що  не  можна  продовжити  строки,  які
закінчуються повним виконанням зобов'язань.
 
     Постановою Харківського апеляційного господарського суду  від
30.11.2004  р.  рішення  господарського  суду Сумської області від
11.10.2004 р. скасовано, а у позові відмовлено (а.с.84-86).
 
     Скасовуючи рішення   суду   першої   інстанції,    апеляційна
інстанції зазначила, що визнаючи спірний пункт договору недійсним,
господарський  суд  Сумської  області   не   встановив   наявність
обставин, з якими закон пов'язує недійсність угод.
 
     Не погоджуючись   з  постановою  апеляційної  інстанції,  ВАТ
"Сумиобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною  скаргою  та  просить  її  скасувати,  залишивши в силі
рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2004 р.
 
     У поданій касаційній скарзі ВАТ  "Сумиобленерго"  посилається
на   порушення   та  неправильне  застосування  судом  апеляційної
інстанції норм матеріального права,  порушення норм процесуального
права.
 
     Відповідач у  справі  -  Акціонерний  Східно-Український банк
"Грант",  вважаючи  доводи  касаційної  скарги   необґрунтованими,
просить  постанову  Харківського  апеляційного господарського суду
від 30.11.2004 р. залишити без змін.
 
     Колегія суддів,  приймаючи до уваги межі перегляду  справи  в
касаційній   інстанції,   проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального  і  процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
 
     Під час розгляду спору у цій  справі  по  суті  судом  першої
інстанції   та  перегляді  прийнятого  рішення  судом  апеляційної
інстанції встановлено наступне.
 
     01.11.2001 р.  між  відповідачем  у  справі   -   Акціонерним
Східноукраїнським   банком   "Грант"   в   особі  директора  філії
"Шостка-Грант" та ТОВ "СумиТЕКО" укладено кредитний договір N 32.
 
     Виконання зобов'язань  за  цим   договором   ТОВ   "СумиТЕКО"
забезпечувалось  порукою.  Так,  відповідно до договору поруки від
01.11.2001 р., який укладено між сторонами у справі, позивач - ВАТ
"Сумиобленерго"   зобов'язалось   відповідати   своїм   майном  за
виконання зобов'язань ТОВ "СумиТЕКО" за  вищезазначеним  кредитним
договором.
 
     Пунктом 5.3  договору  поруки,  дійсність  якого  оспорюється
позивачем  у  даній  справі,   сторонами   визначено,   що:   "при
пролонгации  сроки  действий кредитного договора о внесении в него
изменений,  касающихся  размера   процентных   ставок   и   других
существенных условий, настоящий договор сохраняет свою силу".
 
     Оспорюючи дійсність  зазначеного пункту,  позивач посилається
на те, що даний пункт договору є фіктивним.
 
     Між тим,  відповідно до  ст.  234  ЦК  України  ( 435-15  ) (435-15)
        ,
положеннями  якої  обґрунтовуються  заявлені  вимоги,  фіктивним є
правочин,  який вчинено без наміру створення  правових  наслідків,
які обумовлювались цим правочином.
 
     Водночас, судами    не   встановлено   наявності   зазначених
обставин.
 
     Поряд з цим,  вважаючи спірний пункт договору недійсним,  суд
першої інстанції зазначив, що умова договору щодо його пролонгації
не могла бути включена до договору,  оскільки не можна  продовжити
строки,  які закінчуються виконанням зобов'язань.  При цьому,  суд
першої інстанції посилався на те, що відповідно до п. 5.1 договору
поруки  та  п.  7.4  кредитного  договору  вони вступають в силу в
момент їх підписання і діють до повного виконання сторонами взятих
н себе зобов'язань.  Отже,  на думку суду першої інстанції спірний
пункт суперечить п.  7.4 кредитного договору та  п.  5.1  договору
поруки.
 
     Однак, такий висновок є помилковим.
 
     Так, відповідно   до  п.7.4  кредитного  договору  N  32  від
01.11.2001 р., договір вступає в силу з моменту його підписання та
діє до повного виконання сторонами зобов'язань.
 
     Таким чином,   даний  пункт  договору  пов'язує  його  дію  з
моментом  повного  виконання  зобов'язань,  однак,  лише  тих,  що
виникають з цього договору.
 
     П. 5.1  договору  поруки  від  01.11.2001  р.  визначено,  що
договір набуває сили в момент його підписання  і  діє  до  повного
виконання поручителем прийнятих на себе зобов'язань.
 
     Отже, даний  пункт  договору  пов'язує  його  дію  з моментом
виконання зобов'язань за ним,  а не  за  кредитним  договором  ТОВ
"СумиТЕКО"  -  особи,  за  виконання  якої  своїх  зобов'язань  за
кредитним договором поручився позивач.
 
     Укладаючи договір поруки,  позивач взяв на себе  зобов'язання
відповідати  своїм  майном  та  грошовими коштами за виконання ТОВ
"СумиТЕКО" зобов'язань за кредитним договором  від  01.11.2001  р.
N 32.   При   цьому,   обсяг   відповідальності   позивача  -  ВАТ
"Сумиобленерго" був обмежений умовами цього договору. Отже, у разі
внесення  сторонами  змін  до  кредитного  договору  щодо  строків
кредиту,  розміру процентної ставки та інших істотних  умов  після
укладення  договору  поруки,  відповідач втратив би право,  у разі
невиконання ТОВ "СумиТЕКО" зобов'язань за кредитним  договором,  з
урахуванням  внесених до нього змін,  звернутися до позивача - ВАТ
"Сумиобленерго"  з  вимогою  виконати  зобов'язання  за  боржника,
оскільки  це  вже  було  б не те зобов'язання,  за виконання якого
поручився позивач.
 
     Таким чином,  спірний пункт договору не  є  тотожним  п.  5.1
договору  поруки від 01.11.2001 р.  та п.  7.4 кредитного договору
від 01.11.2001 р.  N 32,  а є самостійним пунктом  договору,  який
розповсюджує    відповідальність    поручителя    за   невиконання
зобов'язання за кредитним договором і у  разі  внесення  до  нього
змін  щодо  строків повернення кредиту,  розміру процентної ставки
тощо.
 
     Посилання скаржника  на  невідповідність  викладення   змісту
зазначеного  пункту правилам правопису не є підставою для визнання
його недійсним.
 
     За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно дійшов
висновку про безпідставність заявлених вимог.
 
     На підставі   викладеного,  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,
111-9 -  111-11  ГПК  України  ( 1798-12   ) (1798-12)
        ,   колегія   суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
 
     постанову Харківського  апеляційного  господарського суду від
30.11.2004 р.  у справі N 5/238-04  господарського  суду  Сумської
області   залишити   без   змін,  а  касаційну  скаргу  Відкритого
акціонерного товариства "Сумиобленерго" - без задоволення.