ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2005 Справа N 12/413н
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Лисичанську
на постанову від 07.12.2004 року Луганського апеляційного
господарського суду
у справі N 12/413н господарського суду Луганської області
за позовом Приватного підприємства "Партнер С"
до ДПІ у м. Лисичанську
про визнання недійсними рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Клепенко В.В. (довіреність від 07.12.2004 р.
N 07/12-02)
від відповідача:
Завгородній І.О. (довіреність від 20.04.2005 р. N 4007/10);
Курка В.І. (довіреність від 20.04.2005 р. N 4008/10);
Бойко О.В. (довіреність від 06.01.2005 р. N 171/10)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Луганської області (суддя
Палей О.С.) від 25.10.2004 року, залишеним без змін постановою
Луганського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -
Лазненко Л.Л., судді - Іноземцева Л.В., Журавльова Л.І.) від
07.12.2004 року, по справі N 12/413н позов задоволено; податкові
повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанську N 0000092602/0 від
22.03.2004 року про визначення суми податкового зобов'язання за
платежем - податок на додану вартість в сумі 137167,50 грн., в
тому числі 91445 грн. основного платежу та 45722,00 грн. штрафних
санкцій та N 0000092602/3 від 07.07.2004 року в сумі
137167,50 грн. визнано недійсними; стягнуто з відповідача на
користь позивача судові витрати в сумі 203,00 грн.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по
справі судові акти та прийняти нове рішення, посилаючись на
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права, а саме: пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 5 Порядку заповнення
податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від
30.05.1997 року N 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
, зареєстрованого в Міністерстві
Юстиції України 23.06.1997 року N 233/2037, ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує
викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників
відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у
справі 19.03.2004 року проведена позапланова документальна
перевірка дотримання вимог податкового законодавства по податку на
додану вартість Приватним підприємством "Партнер-С".
Відповідачем за результатами перевірки складений акт
N 3526-02/30952363 від 23.03.2004 року, яким зафіксоване
неправомірне включення позивачем до податкового кредиту сум
податків, сплачених у зв'язку з придбанням товарів, підтверджених
податковими накладними, складеними підприємствами (ПП "БМШ" та
ПП "Термолюкс") державна реєстрація яких скасована, а установчі
документи та свідоцтва платників ПДВ - визнані недійсними в
судовому порядку з моменту видачі та реєстрації.
На підставі наведеного акту перевірки відповідачем прийняті
спірні податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили із того, що
позивач правомірно у відповідності з приписами Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
включив в період з
серпня по жовтень 2002 року до податкового кредиту ПДВ в загальній
сумі 91 444,60 грн., яка підтверджена податковими накладними,
виданими ПП "Термолюкс" та ПП "БМШ". Подальше визнання недійсними
установчих документів, свідоцтв платника податку на додану
вартість та скасування державної реєстрації контрагентів позивача
не є підставою для коригування останнім своїх податкових
зобов'язань. Укладені з ПП "БМШ" та ПП "Термолюкс" угоди визнані
недійсними, але сторони фактично не приведені у первісний стан, а
тому відсутні підстави для зміни (коригування) раніше заявлених
показників податкових зобов'язань, оскільки реально не змінилась
база оподаткування.
Судами встановлено, що відповідно до генеральної угоди
купівлі-продажу N 25/09 від 25.09.2002 року, укладеної позивачем з
ПП "Термолюкс", та договору купівлі продажу N 4 від
20.08.2002 року, укладеної позивачем з ПП "БМШ", позивач купив у
ПП "БМШ" та ПП "Термолюкс" протягом серпня-жовтня 2002 року
дизельне пальне на загальну суму 548 667,51 грн., в тому числі ПДВ
в сумі 91444,60 грн., яка була сплачена продавцям шляхом
перерахування грошових коштів на банківський рахунок.
Зазначена сума ПДВ була включена позивачем до податкового
кредиту в податкових деклараціях за серпень - жовтень 2002 року на
підставі податкових накладних, виданих ПП "БМШ" та ПП "Термолюкс".
Рішенням Жовтневого суду м. Луганська від 20.08.2003 року
визнані недійсними статутні документи ПП "БМШ" з 30.06.2002 року,
тобто з моменту перереєстрації, скасовано державну реєстрацію
ПП "БМШ" та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника
податку на додану вартість N 17529887 від 17.07.2002 року від дати
видачі.
Цим рішенням встановлено, що всі документи, печатка і штампи
підприємства "БМШ" були переоформлені на втрачений паспорт
невідомою особою; Д.Б.Б., який заснував підприємство, продав
останнє В.В.В., який не є причетним до діяльності підприємства,
оскільки перереєстрація здійснена на втрачений ним паспорт;
податкові накладні (перелік наведений в рішенні) не відповідають
вимогам закону, оскільки складені від імені В.В.В., який не має
відношення до діяльності ПП "БМШ".
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від
09.10.2003 року визнані недійсними статутні документи
ПП "Термолюкс" від часу запису в журналі реєстраційних справ,
тобто з 13.08.2002 року, скасовано державну реєстрацію
ПП "Термолюкс", визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію
платника ПДВ від 02.08.2002 року N 17307890 від дати видачі.
Цим рішенням встановлено, що при здійсненні реєстрації
ПП "Термолюкс" громадянина Кущенко І.М., на якого, як засновника,
здійснена державна реєстрація ПП "Термолюкс", було введено в оману
невстановленими особами, оскільки він не мав наміру та можливості
займатися підприємницькою діяльністю, та, відповідно, не мав
наміру сплачувати до державного бюджету всі встановлені
законодавством обов'язкові податки та збори; первинні
бухгалтерські документи не відповідають вимогам діючих законів,
оскільки складені і підписані особою, що не має відношення до
діяльності ПП "Термолюкс".
Обома рішеннями встановлено, що реєстрація ПП "БМШ" та ПП
"Термолюкс" була здійснена з порушенням приписів Закону України
"Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, та Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
, що дало можливість невстановленим
особам займатися незаконною підприємницькою діяльністю.
Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит - це сума, на яку
платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1).
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7). Не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку з операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митні
території України, не підтверджених податковими накладними (абзац
перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).
Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю
платником податку - продавцем, визначено підпунктом 7.2.1
пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Порядок заповнення податкової накладної
затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від
30.05.1997 року N 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
, яким передбачено, що податкова
накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у
момент виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 6); усі
складені примірники податкової накладної підписуються особою,
уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт,
послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця
(пункт 18).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і
суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач включив до
податкового кредиту ПДВ в сумі 91444,60 грн. з дотриманням вимог
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
обґрунтовуючи такий висновок тим, що зазначена сума підтверджена
податковими накладними, виданими ПП "Термолюкс" та ПП "БМШ", які
на час видачі відповідних податкових накладних були включені в
Реєстр платників податку на додану вартість.
Однак, такий висновок зроблений без врахування фактів,
встановлених вищенаведеними рішеннями Жовтневого районного суду
м. Луганська, які в силу частини 4 ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є обов'язковим для
господарського суду при вирішенні даного спору щодо вищезазначених
фактів, оскільки останні мають значення у даній справі.
Встановлені цими рішеннями факти свідчать, що у господарських
операціях з позивачем від імені ПП "БМШ" та ПП "Термолюкс" на
стороні продавця діяли особи, які не мали законних повноважень на
здійснення таких операцій та підписання податкової звітності.
Як наслідок, включена позивачем до податкового кредиту сума
ПДВ 91444,60 грн. не відповідає фактичним податковим зобов'язанням
платників податку - продавців.
З огляду на зазначене донарахування позивачу ПДВ в сумі
91444,60 грн. контролюючим органом за наслідками документальної
перевірки відповідає чинному законодавству.
У зв'язку з цим ухвалені по справі судові акти про визнання
недійсними спірних податкових повідомлень-рішень про визначення
позивачу податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій
не відповідають чинному законодавству, а отже підлягають
скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні
позову.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ч. 1 ст. 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Лисичанську від 05.01.2005 р.
N 116/10 на постанову Луганського апеляційного господарського суду
від 07.12.2004 року у справі N 12/413н задовольнити.
Рішення Господарського суду Луганської області від
25.10.2004 року та постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 07.12.2004 року у справі N 12/413н -
скасувати.
В позові відмовити.