ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2005 Справа N 3/272
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Удовиченка О.С.
суддів: Коробенка Г.П.
Яценко О.В.
розглянувши касаційну ДП електричних мереж ВАТ “Атомсервіс”
скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 15.03.2005р.
у справі № 3/272 господарського суду Миколаївської
господарського суду області
за позовом ДП електричних мереж ВАТ “Атомсервіс”
до ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Южно-
українська АЕС
Про стягнення 3111-98,08 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача - Слєсаренко І.В.
відповідача - Мерзлякова О.О.
В С Т А Н О В И В:
ДП електричних мереж ВАТ “Атомсервіс” звернулося до
господарського суду Миколаївської області з позовом до ДП НАЕК
“Енергоатом” в особі ВП “Южно-українська АЕС про стягнення у
сумі 3111-98,08 грн. вартості неоплаченої електроенергії.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
23.12.2004р. по справі № 3/272 (суддя Таранущенко О.Г.) у позові
Дочірньому підприємству електричних мереж ВАТ ”Атомсервіс”
відмовлено.
Мотивуючи дане рішення, господарський суд дійшов висновку про
відсутність правових підстав для оплати виставлених рахунків за
новими тарифами, оскільки згідно п. п. 11.2 та п. п. 2 ПКЕЕ
споживачі електричної енергії зобов’язані оплачувати обсяги
електричної енергії, а також здійснювати інші платежі,
відповідно до умов договору та погоджених із споживачем актів
порушень ПКЕЕ. Позивачем не доведено факт невиконання споживачем
своїх договірних зобов’язань.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
15.03.2005р. (судді: Ліпчанська Н.В. –головуючий, Андрєєва Е.І.,
Мацюра П. Ф.) рішення господарського суду Миколаївської області
від 23.12.2004р. у справі № 3/272 залишено без змін з тих же
підстав.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою судів
попередніх інстанцій, позивач - Дочірнє підприємство електричних
мереж відкритого акціонерного товариства ”Атомсервіс” -
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 15.03.2005р. повністю і
прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги
позивача.
При цьому скаржник посилається на порушення та неправильне
застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального
права, а саме статті 209 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки позивач
вимагає лише оплату вартості електроенергії, яка своєчасно не
була правильно визначена, а не відшкодування збитків.
У судовому засіданні 26.07.2005р. судом, на підставі ст. 77
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оголошено перерву до 29.07.2005 р. о 10 год. 00 хв.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши
пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.03.2002р. між
позивачем та відповідачем був укладений договір № 1.21-04/2 на
користування електричною енергією, за умовами якого позивач
зобов’язався постачати електричну енергію за регульованим
тарифом у відповідності з договором, а відповідач своєчасно
проводити сплату за використану електричну енергію виключно у
грошовій формі та виконувати інші умови, визначені даним
договором.
Згідно додатку № 8 до договору № 1.21-04/2 від 28.03.2002р.
встановлено порядок та режим роботи електронагрівальних
установок, зокрема дозволено використання елктроенергії
для технологічних цілей: ВОС-1 –2000 кВт; ВОС-2 –2000 кВт
загальною потужністю 4000 кВт; (ВОС –водоочисні споруди)
для опалення та гарячого водопостачання: ПВКГ електрокотельня
комунальної зони –1750 кВт; ПВКГ ОСГПК –1200 кВт загальною
потужністю 2950 кВт (ОСГПК –очисні споруди господарсько-
побутової каналізації).
Відповідно до пункту 7.24. Правил користування електричною
енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96р. № 28
( z0417-96 ) (z0417-96)
/надалі – ПКЕЕ ( z0417-96 ) (z0417-96)
/, у разі виникнення
сумніву в правильності показів розрахункових засобів обліку або
визначення суми в пред'явленому до оплати документі щодо оплати
електричної енергії споживач подає про це заяву постачальнику
електричної енергії (електропередавальній організації) про
проведення експертизи розрахункових засобів обліку або перевірки
правильності зазначеної в розрахунковому документі суми.
Як вбачається з матеріалів справи, листом № 46/2665 від
25.03.2003р. (а.с.75) відповідач відмовився оплатити позивачу
виставлені рахунки № 17 і № 18 за спожиту електроенергію,
пославшись при цьому на неправильність в застосуванні тарифу за
електроенергію, спожиту ВОС-1 і ВОС-2.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 11.03.2003р. позивач виявив неправильність
у розрахунках вартості спожитої електроенергії, а саме:
позивачем помилково при розрахунках вартості електроенергії,
спожитої ВОС-1 і ВОС-2 в листопаді, грудні 2002 року і в січні,
лютому 2003 року застосовувались тарифи на електроенергію, яка
використовується для опалення та гарячого водопостачання
(виставлені рахунки № 17 від 29.12.2002р., № 18 від
29.12.2002р.), тоді як слід було застосовувати тарифи для
промислових споживачів у звязку з тим, що ВОС-1 і ВОС-2
використовуються для технологічних потреб згідно з додатком № 8
до договору. Крім того, позивачем виявлено, що при розрахунках
вартості електроенергії, спожитої ОСГПК застосовувались тарифи
для промислових споживачів, тоді як слід було застосовувати на
частину спожитої ОСГПК електроенергії (30%) денний тариф на
електроенергію для потреб опалення та гарячого водопостачання, а
на іншу частину (70%) –тариф для промислових споживачів.
Про вищезазначене представниками позивача був складений акт №
1.21/114 від 11.04.2003р.
Посилання судів попередніх інстанцій на неможливість прийняття
даного акту в якості доказу, оскільки він складений в
односторонньому порядку, нормативно не обґрунтовано.
Правила користування електроенергією, зокрема пункти 7.31, 7.32
ПКЕЕ ( z0417-96 ) (z0417-96)
передбачають складення двостороннього акту в
разі виявлення порушень споживачем ПКЕЕ ( z0417-96 ) (z0417-96)
та умов
договору, що привели до наявності недоврахованої електроенергії
або інших збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку відсутнє
порушення з боку споживача електричної енергії, а відтак
обгрунтування судами необхідності складення двостороннього акту
не підтверджуються ні ПКЕЕ ( z0417-96 ) (z0417-96)
, ні договором.
Відповідно до статті 209 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, особа, яка не
виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе
майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або
необережності), крім випадків, передбачених законом або
договором. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила
зобов'язання.
Обґрунтування судами попередніх інстанцій прийнятих судових
рішень відсутністю вини відповідача у неоплаті електроенергії не
є правомірним, оскільки в даному випадку позивач не просить
притягнути відповідача до майнової відповідальності, а лише
просить сплатити вартість спожитої електроенергії, тобто
сплатити суму основного боргу.
Відповідно до статті 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при
відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Відповідно до статті 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, одностороння
відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов
договору не допускається, за винятком випадків, передбачених
законом.
На підставі вищевикладеного відмова відповідача від виконання
зобов’язання по оплаті спожитої електроенергії суперечить
вимогам ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на
неправомірність застосування позивачем нових тарифів не
грунтується на фактичних обставинах справи, з огляду на те, що
позивачем надані відомості про тарифи, які були ним опубліковані
у місцевих друкованих засобах масової інформації.
Доводи суду апеляційної інстанції стосовно того, що у доповненні
до акту від 11.04.2003р., на який посилається позивач, як на
підставу позовних вимог, у зробленому розрахунку є сума
310 158,57 грн., що підлягає поверненню, а додаткова доплата
становить 3111-98,08 грн., не відповідає обставинам справи з
наступних підстав.
Сума 310 158,57 грн. підлягала б поверненню відповідачу, якби
ним була оплачена. Проте, як вбачається з матеріалів справи
рахунки № 17 та № 18 від 29.12.2002р. були повернуті позивачу
неоплаченими.
Відповідно до п. 4.1 Договору споживач зобов’язується вносити
плату за електричну енергію виключно коштами до уповноваженого
банку на розподільчий рахунок Електропостачальної організації, а
також вносити всі інші платежі згідно з діючим в цей
розрахунковий період тарифом, крім того податок на додану
вартість за діючою в розрахунковому періоді ставкою.
Відповідно до додатку № 8 до договору № 1.21-04/2 розрахунки за
електроенергію здійснюються згідно Постановами НКРЕ № 1186 від
01.12.00р. та № 1289 від 29.12.00р.
Постановою НКРЕ № 40 від 11.01.2002р. ( v0040227-02 ) (v0040227-02)
була
скасована чинність постанови № 1186 від 01.12.00р.
( v1186227-00 ) (v1186227-00)
, а відповідний Порядок застосування тарифів на
електричну енергію, що використовується на потреби опалення та
гарячого водопостачання, викладений в новій редакції.
Суди попередніх інстанцій не дослідили всіх обставин справи в їх
сукупності, зокрема, не дослідили правильність обчислення
позивачем суми позову, як основного боргу по оплаті за спожиту
електроенергію згідно діючих на той час тарифів, не дослідили
порядку проведення розрахунків між сторонами за електроенергію,
зокрема, тієї, що використовується на потреби опалення та
гарячого водопостачання, не з’ясували причини незгоди
відповідача з застосованим позивачем порядком застосування
тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби
опалення та гарячого водопостачання, з огляду на те, що
заперечень по суті акту № 1.21-04/01-88А від 28.03.2002р. у
відповідача не було.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що постанова
Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2005р. та
рішення господарського суду Миколаївської області від
23.12.2004р. у справі № 3/272 не відповідають вимогам
господарського процесуального законодавства, у зв’язку з чим
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
вищевикладене, дослідити всі обставини справи та вирішити справу
у відповідності з нормами матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП електричних мереж ВАТ “Атомсервіс”
задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
15.03.2005р. та рішення господарського суду Миколаївської
області від 23.12.2004р. у справі № 3/272 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Миколаївської області.
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді Г.П. Коробенко
О.В. Яценко