ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2005 Справа N 3/302
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Дерепи В.І.
суддів: Стратієнко Л.В., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників:
Приватного малого підприємства "Строймонтаж" - Леськов В.П.
Державного підприємства "Укрвійськбуд" - Федорук О.А.
розглянувши касаційну скаргу Приватного малого підприємства
"Строймонтаж"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 18.01.2005 р.
у справі N 3/302 господарського суду Кіровоградської області
за позовом Приватного малого підприємства "Строймонтаж"
до Державного підприємства "Укрвійськбуд"
про стягнення 79 511,55 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області (суддя
Болгар Н.В.) від 27.09.2004 р. позов задоволено - стягнуто з
Державного підприємства "Укрвійськбуд" на користь
Приватного малого підприємства "Строймонтаж" 72 722 грн. боргу,
1 160 грн. 12 коп. річних та 5 630 грн. 43 коп. пені.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді
Ясир Л.О., Герасименко І.М., Прудніков В.В.) переглянув рішення
місцевого суду і постановою від 18.01.2005 р. скасував його та
прийняв нове рішення, яким в позові відмовив.
Приватне мале підприємство "Строймонтаж", не погоджуючись з
постановою апеляційного господарського суду, подало касаційну
скаргу в якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду
залишити без змін. За твердженням скаржника, судом апеляційної
інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, що
і призвело до прийняття помилкової постанови.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників
сторін, Вищий господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Приватне мале підприємство "Строймонтаж" звернулось до
господарського суду Кіровоградської області з позовом до
Державного підприємства "Укрвійськбуд" про стягнення
81 765 грн. 68 коп., в тому числі 72 721 грн. боргу,
8 469 грн. 53 коп. пені, 138 грн. 82 коп. 3% річних та
436 грн. 33 коп. збитків від знецінення грошових коштів внаслідок
інфляції.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач, стверджує, що він, на
підставі договору N 7 від 12.05.2003 р., укладеного між
1080 Управлінням начальника робіт Державного підприємства
"Укрвійськбуд" та Приватним малим підприємством "Строймонтаж",
виконав роботи по облаштуванню житлового будинку в м. Кіровограді
по вул. Попова на загальну суму 125 721 грн., однак відповідач
розрахувався лише частково.
Так, за підрахунками позивача, станом на день заявлення
позову, заборгованість відповідача за виконані роботи складає
72 721 грн., яку він і просить суд стягнути у примусовому порядку.
Крім того, у зв'язку з простроченням оплати, позивачем нараховано
пеню, згідно п. 8 Договору та заявлено до стягнення 3% річних і
збитків від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, згідно
ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
В ході судового розгляду справи позивач уточнив свої вимоги і
просив суд стягнути з відповідача 72 721 грн. боргу,
5 630 грн. 43 коп. пені та 1 160 грн. 12 коп. річних.
Приймаючи рішення у справі місцевим господарським судом
встановлено, що за виконані позивачем роботи, згідно договору N 7
від 12.05.2003 р., укладеного між 1080 Управлінням начальника
робіт Державного підприємства "Укрвійськбуд" та Приватним малим
підприємством "Строймонтаж", у відповідача, згідно актів виконаних
робіт, існує заборгованість у сумі 72 721 грн., розмір якої
сторонами не оспорюється.
Крім того, зазначено в судовому рішенні, враховуючи, що
позивачем на адресу відповідача направлено письмову вимогу про
сплату грошових коштів, яку останнім отримано 09.03.2004 р., тому
в силу ст. 530 ЦК України , відповідач зобов'язаний був сплатити
грошові кошти в семиденний строк, тобто не пізніше 16.03.2004 р.
За таких обставин, враховуючи, що на день розгляду справи,
заборгованість відповідачем не погашена, вимогу в частині
стягнення 72 721 грн. визнано обґрунтованою.
Крім того, оскільки відповідач припустився прострочення
платежу, правомірним також визнано місцевим судом і нарахування
5 630 грн. 43 коп. пені, нарахованої згідно п. 8 Договору, та
1 160 грн. 12 коп. річних - згідно ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Скасовуючи рішення місцевого суду, Дніпропетровський
апеляційний господарський суд виходив з того, що хоча у
відповідача і існує заборгованість перед позивачем у розмірі
встановленому місцевим судом, але, оскільки п. 4 Договору сторони
визначили порядок проведення розрахунку - "щомісячно за фактично
виконаними обсягами робіт на протязі 10 днів з дня підписання
актів виконаних робіт", то застосування приписів ч. 3 ст. 530
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, в даному випадку є неприпустимим.
З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов
висновку про необґрунтованість позовних вимог, як в частині боргу,
так, відповідно, і в частині пені та 3% річних, тому рішення суду
першої інстанції скасував і в позові відмовив.
Проте з таким висновком апеляційного господарського суду
погодитись не можна.
Як вбачається з рішення та постанови, місцевим та апеляційним
господарськими судами встановлено факт наявності у відповідача
перед позивачем заборгованості, за виконані роботи згідно договору
N 7 від 12.05.2003 р. та її розмір. Причому підстави виникнення та
розмір заборгованості не оспорюється самим відповідачем.
За таких обставин, висновок апеляційного господарського суду
про відмову в позові лише з тих підстав, що в договорі передбачено
строк проведення оплати, який до того ж, як вбачається з
матеріалів справи, до пред'явлення вимоги позивачем та станом на
день заявлення позову сплинув, є неправомірний.
Крім того, місцевим господарським судом, досліджено,
перевірено та дана відповідна правова оцінка розрахункам позивача
і стосовно нарахування пені та річних, які апеляційним судом не
спростовані.
З огляду на зазначене, постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду, як така, що не відповідає
фактичним обставинам справи підлягає скасуванню, а рішення
місцевого суду, як обґрунтоване та законне - залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6
ст. 111-9, ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Приватного малого підприємства
"Строймонтаж" задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 18.01.2005 р. у справі N 3/302 скасувати, а рішення
господарського суду Одеської області від 27.09.2004 р. залишити
без змін.
3. Стягнути з Державного підприємства "Укрвійськбуд"
на користь Приватного малого підприємства "Строймонтаж"
397 грн. 56 коп. державного мита сплаченого за розгляд касаційної
скарги.
4. Зобов'язати господарський суд Кіровоградської області
видати відповідні накази.