ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 41/307-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги ДПІ у Київському
районі м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 03.02.2005
у справі господарського суду Харківської області
за позовом ДПІ у Київському районі м. Харкова
до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Союз-89"
ТОВ "Укрпромагросервіс"
про визнання угоди недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Верещака М.О. - дов. N 3434/10/10-025 від
18.04.2005
від відповідачів: не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 01.12.2004 господарського суду Харківської
області відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання
недійсним договору купівлі-продажу укладеного між ТОВ
"Виробничо-комерційна фірма "Союз-89" та ТОВ "Укрпромагросервіс".
Постановою від 03.02.2005 Харківського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду Харківської
області від 01.12.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено
умисел на укладання договору з метою завідомо суперечною інтересам
держави і суспільства.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Київському районі
м. Харкова звернулась з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України і просить їх скасувати, мотивуючи тим,
що судами невірно застосовані норми матеріального права, зокрема
ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, чинного на той час
та ст. 8 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
чинного на той час.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що 24.11.2003 між
відповідачами укладений договір купівлі-продажу N 24/11-9.
Предметом договору є племінне стадо у кількості 12 голів великої
рогатої худоби за ціною 1060000,00 грн. за голову. Сума
договору складає 127200000,00 грн., ПДВ 2544000,00 грн., всього
15264000,00 грн. Передача племінного стада здійснена за актом
приймання-передачі від 13.02.2004. Оплату за придбаний товар
здійснено простими векселями на суму 15264000,00 грн., що
підтверджено актом приймання-передачі простих векселів від
02.12.2003.
ТОВ ВКФ "Союз-89" отримав податкову накладну N 440 від
24.11.2003 від ТОВ "Укрпромагросервіс" на суму 15 264 000,00 грн.,
ПДВ - 2544000,00 грн. Зазначена накладна виписана у відповідності
до вимог п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Господарським судом також встановлено, що векселі передані в
оплату за фактично отримане племінне стадо, що узгоджується з
вимогами статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні"
( 2374-14 ) (2374-14)
, згідно з якою видавати прості і переказні векселі
можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені
товари, виконані роботи, надані послуги.
Таким чином, на виконання умов договору N 24/11-9 від
24.11.2003 покупцем ТОВ ВКФ "Союз-89" здійснено передачу векселів
продавцю - ТОВ "Укрпромагросервіс". Отже зобов'язання ТОВ ВКФ
"Союз-89" перед ТОВ "Укрпромагросервіс" з оплати отриманого
племінного стада у кількості 12 голів припинено виконанням,
проведеним належним чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 216
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, чинного на час укладення та
виконання вищезазначеного договору.
ТОВ ВКФ "Союз-89" не має та не орендує складських приміщень,
а тому 13.02.2004 уклав договір відповідального утримання з ТОВ
"Водолазьке", за яким передав на відповідальне утримання 12 голів
великої рогатої худоби (акт приймання-передачі від 13.02.2004).
Висновок позивача про те, що племінне стадо відсутнє в
наявності, спростовується результатами зустрічної перевірки, а
саме - актом N 11 від 10.03.2003, в якому зазначено, що на
території ТОВ "Водолазьке", Харківська область, смт. Нова
Водолага, вул. Патриса Лумумби, 1, худоба є в наявності.
Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
чинного на той час, якщо угода укладена з метою, завідомо
суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності
умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в
доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі
виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в
доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні
на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї
з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій
стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування
виконаного стягується в доход держави.
Тобто, для визнання угоди недійсною за ст. 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
необхідно наявність умислу та мети, що
завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони
(вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були
усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її
мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо
допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи
визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що
підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні
повноваження.
Доказом наявності умислу у посадових осіб першого відповідача
позивач вважає факт порушення прокуратурою Київського району
м. Харкова кримінальної справи за фактом замаху на володіння
державними коштами в особливо великих розмірах шляхом зловживання
службовим становищем та за фактом службового підлогу, вчиненого
посадовими особами ТОВ ВКФ "Союз-89".
Відповідно до статті 62 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути
піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в
законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
За таких обставин допустимим доказом на підтвердження
наявності мети та умислу в діях осіб, що представляли відповідачів
або одного з них, був би обвинувальний вирок суду.
Крім того, заявляючи позовні вимоги стосовно визнання
недійсною угоди між відповідачами у даній справі - ТОВ ВКФ
"Союз-89" та ТОВ "Укрпромагросервіс" - позивач посилається на
неправомірність укладання угоди між ПП "Алєкс" та СЗАТ
"Первухінське".
Відповідно до статті 61 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Крім
того, статтею 11 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
передбачено, що відповідальність за правильність
обчислення, своєчасність сплати податків і зборів і додержання
законів про оподаткування несуть безпосередньо платники податків і
зборів.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 03.02.2005 Харківського апеляційного
господарського суду зі справи N 41/307-04 залишити без змін.