ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2005 Справа N 25/503
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П. ,
розглянула
касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Святошинському районі міста Києва (далі ДПІ у
Святошинському районі)
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 31.03.05
у справі № 25/503
господарського суду міста Києва
за позовом закритого акціонерного товариства “Орлан-
Беверіджиз” (далі Товариство)
до ДПІ у Святошинському районі
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Бойко Г.В. (за дов. № 2 (81) від 21.06.05);
- відповідача: Кляшторний С.С. (за дов. № 534/9/10-025 від
15.02.05).
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 28.07.05 було оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Рішенням від 08.02.05 господарського суду міста Києва (суддя
Морозов С.М.) позовні вимоги Товариства задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Святошинському районі № 0002962340/0/22718867 від 30.07.04.
З ДПІ у Святошинському районі на користь Товариства стягнуто 203
грн. судових витрат.
Рішення місцевого суду обгрунтовано тим, що наявними у справі
вантажно-митними деклараціями підтверджено факт експортування
Товариством за межі митної території України продукції, що була
ним придбана попередньо у інших суб'єктів підприємницької
діяльності, та такі операції відповідно до податкового
законодавства оподатковуються за нульовою ставкою, у зв'язку з
чим у Товариства правомірно виникло право на податковий кредит
та на відповідне бюджетне відшкодування у вересні 2002 року. При
цьому, суд першої інстанції керувався ст.ст. 8, 19 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 6, 8 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Постановою Кабінету Міністрів
України “Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість за операціями з
експорту продукції” ( 243-2002-п ) (243-2002-п)
.
Постановою від 31.03.05 Київського апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючого Коваленка В.М.,
суддів Вербицької О.В., Малетича М.М.) рішення від 08.02.05
залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському
районі без задоволення.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ДПІ у
Святошинському районі звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить постанову від
31.03.05 скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким у
задоволенні позовних вимог Товариству відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесення
оскарженої постанови судом було порушено норми матеріального
права, а саме: п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, та п. 1 Постанови Кабінету
Міністрів України “Про вдосконалення механізму відшкодування
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
операціями з експорту продукції” від 01.03.02 № 243
( 243-2002-п ) (243-2002-п)
, у зв’язку з чим суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли невірного висновку щодо правомірності
бюджетного відшкодування.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів
скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, а рішення
попередніх судових інстанцій такими, що прийняті з правильним
застосуванням норм чинного законодавства, у зв’язку з чим
просить постанову від 31.03.05 залишити без змін, а касаційну
скаргу ДПІ у Святошинському районі без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, уточнення до
неї, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-
доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних
обставин справи правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, в період з
10.02.04 по 12.02.04 ДПІ у Святошинському районі було проведено
тематичну документальну перевірку з питань відшкодування
Товариством ПДВ за період з 01.09.02 по 01.10.02, за
результатами якої було складено акт № 132/23-50-22718867 від
12.02.04 (далі Акт).
На підставі Акту 30.07.04 ДПІ у Святошинському районі винесла
податкове повідомлення-рішення № 0002962940/0/22718867, яким
визначила Товариству суму податкового зобов'язання у розмірі 2
837 107,50 грн. в тому числі основний платіж –1 891 405,00 грн.,
штрафні (фінансові) санкції –945 702,50 грн.
Нарахування податку на додану вартість було здійснено на
підставі того, що Товариство оподаткувало операції з продажу
продукції за межі митної території України за нульовою ставкою,
не надавши до ДПІ у Святошинському районі оригінали п'ятих
основних аркушів вантажних митних декларацій.
За таких обставин, податковий орган прийшов до висновку, що
Товариством в порушення п. п. 6.1.1, п. 6.1 ст. 6 та п. 8.1 ст.
8 Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
було неправомірно занижено податкові зобов'язання за вересень
2002 року на суму 1 891 405,00 грн., та відповідно завищено
суму, заявлену до відшкодування.
Під час розгляду справи по суті судовими інстанціями було також
встановлено, що товари, що експортувалися Товариством були
придбані ним згідно договору купівлі-продажу № 5-09/2002 від
05.09.02, укладеного з ТОВ “Промтекс” та договору поставки № 02-
06 від 04.06.02, укладеного з ТОВ “Єксимет-ЮГ”, про придбання
товарів у яких свідчать також податкові накладні, видані
вказаними організаціями, а саме від 25.09.02 на суму 9 809
280,00 грн. (в т.ч. ПДВ –1 634 880,00 грн.) та від 27.06.02 на
суму 4 824 000,00 грн.
Крім того, судовими інстанціями було взято до уваги, що в
матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії
вантажно-митних декларацій № 002932 від 03.09.02 та № 003560 від
30.09.02, які засвідчують те, що товари, а саме пшениця
продовольча на суму 1 273 977,96 грн. та контрольні калібри на
суму 8 183 048,00 грн. були вивезені Товариством за межі митної
території України в повному обсязі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
відповідно до п. 6.1 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.97 № 168/97-ВР (далі Закон №
168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
) об'єкти оподаткування, що визначені ст.
3 цього Закону, за винятком операцій. звільнених від
оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова
ставка згідно з цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оподатковуються за
ставкою 20 відсотків.
Підпункт 6.2.1 Закону № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачає, що
податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з
поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником
податку за межі митної території України. Товари вважаються
вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної
території України в разі, якщо їх вивезення (експортування)
засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.
Частиною 4 вказаного пункту ст. 6 Закону № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що товари вважаються вивезеними
(експортованими) платником податків за межі митної території
України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчено
належно оформленою митною вантажною декларацією.
З правового аналізу положень вказаних норм вбачається, що
Законом № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не встановлені інші додаткові
вимоги на підтвердження вивезення (експортування) товарів за
межі митної території України. Тобто наявність вказаних митних
декларацій, що оформлені належним чином є необхідним, належним
та достатнім доказом здійснення вказаного вище вивозу.
Пунктом 8.1 Закону № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що
платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування
за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку. Зазначений розрахунок подається разом із, зокрема
митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим
документом), який засвідчує передання права власності на роботи
(послуги), призначені для їх споживання за межами митної
території України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про
вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість за операціями з експорту продукції”
від 01.03.02 № 243 ( 243-2002-п ) (243-2002-п)
установлено, що для
відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість платник податку, який здійснив операцію з вивезення
(пересилання) товарів за межі митної території України
(експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством
документами оригінал п'ятого основного аркуша (“примірник для
декларанта”) вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є
її складовою частиною, оформленого митним органом під час
здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому
зазначеним митним органом за зверненням платника податку
вчинється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за
межі митної території України, який засвідчується підписом
відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного
органу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
податковим органом всупереч вимог ст. 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, ні до суду
першої, ні до суду апеляційний інстанцій не надав доказів
встановлення факту неналежного оформлення вантажно-митних
декларацій, з порушенням норм діючого законодавства, також не
було надано обґрунтувань на підтвердження підставності прийнятті
оскарженого податкового повідомлення рішення, а отже фактично не
доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу
своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
скаржник в касаційній скарзі піднімає питання щодо порушення
судовими інстанціями не лише норм матеріального та
процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки
доказів. Але оцінка доказів, на підставі яких судові інстанції
дійшли висновку про встановлення тих чи інших обставин справи,
здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не
віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному
порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на
підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та
встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза
межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку про
неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що судом першої та апеляційної
інстанцій було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають
значення для справи, надано їм належну правову оцінку та
винесено рішення з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському
районі міста Києва № 2105/9/10-023 від 25.04.05 залишити без
задоволення.
Постанову від 31.03.05 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 25/503 господарського суду міста Києва залишити
без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді: Г.Савенко
І.Ходаківська