ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 28/336
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.
суддів: Грейц К.В., Дроботової Т.Б.
за участю представників:
- позивача Ковпатюк Л.О.
- відповідача Половинка О.В.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Подільському районі міста Києва
на постанову від 02.02.2005 Київського апеляційного
господарського суду у справі господарського суду міста Києва
N 28/336
за позовом ТОВ "Лідер"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі
міста Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.11.2004
(суддя Борисенко І.В.), залишеним без змін колегією суддів
Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючого
судді Шипка В.В., суддів Нечитайла О.М, Мартюк А.І.), позовні
вимоги задоволені - визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському
районі м. Києва N 464-23-804-30403888/7164 від 21.05.2004, яким до
ТОВ "Лідер" застосовані фінансові санкції в сумі 3561,60 грн.
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що в даному
випадку відбулась не реалізація товару, а його видача набувачам
(клієнтам) товариства з обмеженою відповідальністю "КЛО", якому
цей товар належить на праві власності, тому застосування
відповідачем до позивача штрафної (фінансової) санкції за
порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не відповідає законодавству.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з
касаційною скаргою, якій просить рішення та постанову у справі
скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних
вимог відмовити. Свої вимоги скаржник обґрунтовує посилаючись на
порушення та неправильне застосування апеляційним господарським
судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.1.2,
1.3 ст. 1, п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п.8 Наказу ДПА України "Про
затвердження Інструкції про порядок застосування штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби"
( z0268-01 ) (z0268-01)
, п.4 ст. 10 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, ст. 2 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, ст. 9 Закону
України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" ( 996-14 ) (996-14)
, ст.ст. 4-2, 105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить
рішення та постанову у справі залишити без змін як такі, що
прийняті внаслідок повного з'ясування всіх обставин справи та
правильного застосування норм матеріального і процесуального
права.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з
матеріалів справи, державною податковою інспекцію у Подільському
районі м. Києва була проведена перевірка товариства з обмеженою
відповідальністю "Лідер" щодо контролю за здійсненням
розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу
суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої
складено акт перевірки від 13.05.2004 за N 26561717/23-80.
В ході перевірки встановлено факт проведення розрахунків за
реалізоване паливо на загальну суму 712,32 грн. з використанням
смарт-карток без застосування реєстратора розрахункових операцій,
без видачі розрахункового документу на повну суму покупки, що
відповідач вважає порушенням вимог п.1, п.2 ст. 3 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
На підставі зазначеного акту було прийнято спірне податкове
повідомлення - рішення державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва N 464-23-804-30403888/7164 від
21.05.2004, яким до позивача застосовані фінансові санкції у
розмірі 3 561,6 грн.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суб'єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій
та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки
(надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому
порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори
розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових
документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або
у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням
зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок,
видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу
або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої
форми на повну суму проведеної операції, відповідно до якого
розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових
коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем
реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за
повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі
застосування банківської платіжної картки - оформлення
відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій
формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення
товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів
щодо перерахування коштів у банк покупця.
Згідно п.1 ст. 17 названого Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, за
порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари
(послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової
служби України застосовуються фінансові санкції: у п'ятикратному
розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які
виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових
операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих
послуг), у разі непроведения розрахункових операцій через
реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування
відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання
розрахункової операції, або проведення її без використання
розрахункової книжки.
Актом перевірки було зафіксовано проведення розрахунків за
реалізацію палива з використанням смарт-карт, які відповідач
відносить до платіжних карток, що відповідно потребує проведення
таких розрахунків через реєстратор розрахункових операцій.
Законом України "Про платіжні системи та перекази грошей в
Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
визначено, що спеціальний платіжний засіб
(платіжна картка тощо) - це платіжний інструмент, що виконує
функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього
інструмента ініціюється переказ грошей з відповідного рахунка
платника або банку, а також здійснюються інші операції,
передбачені відповідним договором. За допомогою спеціальних
платіжних засобів формуються документи за операціями із
застосуванням спеціальних платіжних засобів або надаються інші
послуги держателям спеціальних платіжних засобів (п. 1.14 Закону).
Як встановлено під час розгляду справи, смарт-картки, по яких
у період перевірки відбувався відпуск палива на АЗС позивача, були
видані ТОВ "КЛО", правовідносини з яким врегульовано договором про
надання послуг N 1 від 24.04.2002 р. та додатковою угодою від
25.04.02 р., згідно яких позивач приймає на тимчасове
відповідальне зберігання з подальшим відпуском по талонах,
смарт-картках ТОВ "КЛО" нафтопродукти замовника. Таким чином,
позивач здійснює лише зберігання нафтопродуктів, що належать ТОВ
"КЛО", та видачу цих нафтопродуктів пред'явникам талонів,
смарт-карт ТОВ "КЛО", в яких міститься інформація про вид та
кількість (у літрах) палива та які видаються товариством "КЛО"
третім особам для отримання ними по мірі необхідності вже
оплаченого палива на АЗС, де воно зберігається.
З огляду на що, судами першої та апеляційної інстанцій
зроблено правильний висновок, що власники смарт-карток ТОВ "КЛО"
не можуть здійснити за їх допомогою будь-який розрахунок, а можуть
тільки отримати певну кількість належного їм пального. Тож позивач
по смарт-картах ТОВ "КЛО" здійснює не продаж пального, а відпуск
(видачу) нафтопродуктів, що належать на праві власності іншій
особі і лише знаходяться у нього на зберіганні. Таким чином,
смарт-карти не використовуються як платіжний засіб чи засіб
розрахунку у розумінні Закону України "Про платіжні системи та
переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
, а тому позивач не повинен
застосовувати РРО та видавати розрахункові документи під час
відпуску пального пред'явникам смарт-карток ТОВ "КЛО".
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що за своїм
статусом талони та смарт-карти, в операціях видачі нафтопродуктів,
не виступали як розрахункові документи (засоби валютно-фінансових
відносин, платіжні документи, виражені у валюті України),
нафтопродукти відпускались за раніше укладеною угодою зберігання,
передача нафтопродуктів на зберігання передувала їх видачі по
талонам та смарт-картам.
Таким чином, з наявних в матеріалах документів апеляційний
господарський суд прийшов до правомірного висновку, що в даному
випадку відбулась не реалізація товару, а саме його видача
набувачам (клієнтам) Товариства з обмеженою відповідальністю
"КЛО", якому цей товар належить на праві власності, в зв'язку з
чим застосування відповідачем до позивача штрафної (фінансової)
санкції за порушення вимог Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
є безпідставним.
Крім того, відповідно до п.1.5 ст. 1 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього Закону поширюються
лише на штрафні санкції, які справляються з платника податків у
зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених
відповідними законами.
Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за
порушення правил оподаткування, у податкового органу не було
законних підстав для прийняття податкового рішення-повідомлення і
визначення їх як податкового зобов'язання з поширенням на них
вимог вищезазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо граничного строку
сплати та положень щодо наслідків несплати.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення та
постанову такими, що прийняті із врахуванням всіх обставин, які
мають значення для правильного вирішення справи, відповідають
вимогам чинного матеріального та процесуального законодавства,
підстав для їх скасування або зміни не вбачається.
Керуючись вимогами ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.02.2005 у справі господарського суду міста Києва N 28/336
залишити без змін, а касаційну скаргу державної податкової
інспекції у Подільському районі міста Києва - без задоволення.