ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2005 Справа N 16/384-04-10444
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.09.05
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
за участю повноважних представників: [...]
розглянувши касаційну скаргу Представництва по управлінню
комунальною власністю Одеської міської ради на рішення
господарського суду Одеської області від 22 лютого 2005 року та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня
2005 року у справі за позовом Представництва по управлінню
комунальною власністю Одеської міської ради до Малого підприємства
у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Жемчужина"
про виселення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 22 лютого
2005 року в позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
13 квітня 2005 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Представництво по
управлінню комунальною власністю Одеської міської ради просить їх
скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами, 28 липня 1999 року між сторонами у
справі був укладений договір оренди N 95/51 нежитлового
приміщення, яке належало на праві власності Одеській міській раді.
Згідно умов укладеного договору, позивач передав
відповідачеві, який прийняв у строкове платне користування
нерухоме майно - нежитлове підвальне приміщення загальною площею
137,4 кв. м., розташоване в м. Одесі, по вул. Мала Арнаутська, 13.
За цим договором строк його дії встановлений до
28.07.2002 року.
Додатковою угодою від 19 лютого 2003 року до договору сторони
зменшили площу об'єкту оренди до 89,3 кв. м та продовжили термін
дії договору до 01.04.2003 року.
Оскільки, після закінчення строку дії договору сторони не
виявили бажання припинити договірні відносини, то відповідно до
вимог ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
термін дії договору оренди
продовжувався спочатку до 01.12.2003 року, потім до
01.08.2004 року, а потім до 01.04.2005 року.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або
розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій
стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію
про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після
одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її
розгляду.
Суди, розглядаючи справу, правильно встановили, що позивач
повідомленням від 28 жовтня 2004 року звертався до відповідача з
вимогою про розірвання договору оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є
розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця
про відмову від договору.
На підставі прийнятого виконкомом Одеської міської ради
рішення N 672 від 28 жовтня 2004 року "Про реєстрацію об'єктів
комунальної власності Одеське МБТІ зобов'язано провести технічну
інвентаризацію об'єктів нежитлового фонду комунальної власності,
згідно переліку та оформити і видати Одеській міський раді
свідоцтва про право власності на зазначені у переліку об'єкти, до
яких входить і підвальне приміщення будинку N 13 по вул. Малій
Арнаутській в м. Одесі.
Згідно ст. 19 Закону України "Про об'єднання співвласників
багатоквартирного будинку" ( 2866-14 ) (2866-14)
від 29.11.2001 року,
спільне майно власників квартир складається з неподільного і
загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній
власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягає
відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій
власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники
приміщень володіють, користуються і розпоряджаються спільним
майном.
Рішенням Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року
( v004p710-04 ) (v004p710-04)
за наслідками розгляду справи N 1-2/2004 за
конституційним зверненням Ярового Сергія Івановича та інших
громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10
Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"
( 2482-12 ) (2482-12)
передбачено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї,
кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у
спільну власність громадян одночасно з приватизацією квартир
(кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження
права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення
додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників
багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники)
неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником
(співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками
приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників
допоміжних приміщень на надбудову поверхів, влаштування мансард у
багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно
допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до
законів України, які визначають правовий режим власності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що суди першої та
апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що з
часу прийняття вказаного рішення Конституційним Судом України,
власниками допоміжного приміщення, а саме приміщення спірного
підвалу будинку N 13 по вул. Малій Арнаутській в м. Одесі є
співвласники багатоквартирного будинку, що приватизували всі
квартири в цьому будинку та яким ці квартири належать на праві
власності. При цьому, підтвердження права власності на це
допоміжне приміщення підвалу не потребує здійснення додаткових дій
з боку зазначених осіб, зокрема створення об'єднання співвласників
багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
право володіння, користування і розпорядження майном належить
виключно власникові цього майна.
Таким чином, у рішенні, залишеним без змін постановою
апеляційної інстанції, суд вірно застосував норми матеріального
права і обгрунтовано відмовив позивачеві в позові про виселення
відповідача з займаного ним не житлового приміщення.
За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону
і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 22 лютого
2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 13 квітня 2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу
Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської
міської ради - без задоволення.