ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2005 Справа N 4/100"Д"
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.09.05
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Вібросепаратор" на
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
24 лютого 2005 року у справі за позовом Регіонального відділення
Фонду держмайна України по Житомирській області до ВАТ
"Вібросепаратор"
про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від
27.08.1993 року
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Житомирської області від
24 вересня 2004 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
24 лютого 2005 року рішення суду скасовано. Позов задоволений.
Визнаний частково недійсним п. 1.3 договору купівлі-продажу
державного майна від 27.08.1993 року N 3-7419 зі змінами,
внесеними додатковою угодою від 28.06.1994 року, укладений між
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по
Житомирській області та організацією орендарів орендного
підприємства Житомирський завод "Вібросепаратор" в частині
вартості відчужуваного майнового комплексу в сумі 131499419 крб.,
що складає вартість об'єктів цивільної оборони - сховища N 2 по
вул. Чехова, 13 та сховища N 1 по вул. Баранова, 93.
Зобов'язано ВАТ "Вібросепаратор" повернути у державну
власність в особі Регіонального відділення Фонду державного майна
України по Житомирській області сховище N 2 по вул. Чехова, 13 та
сховище N 1 по вул. Баранова, 93 шляхом підписання між сторонами
акта прийому-передачі.
Зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна
України по Житомирській області повернути ВАТ "Вібросепаратор"
1315 грн., сплачених за сховище N 2 по вул. Чехова, 13 та сховище
N 1 по вул. Баранова, 93.
Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказану
постанову суду, посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням
норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в
ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
апеляційним господарським судом, при прийнятті оскаржуваної
постанови, норм матеріального права, суд вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,
10 липня 1991 року між Міністерством судобудівельної промисловості
СРСР та організацією орендарів орендного підприємства Житомирський
завод "Вібросепаратор" був укладений договір N АЦ-КВ-47/1893,
згідно умов якого орендодавець передав орендарю строком на
15 років основні фонди, оборотні засоби та інші матеріальні
цінності, що знаходяться на балансі орендного підприємства
Житомирський завод "Вібросепаратор".
Згідно укладеного 27 серпня 1993 року договору
купівлі-продажу державного майна, Регіональне відділення Фонду
державного майна України по Житомирській області продає, а
організація орендарів орендного підприємства Житомирський завод
"Вібросепаратор" купує державне майно орендного підприємства
Житомирський завод "Вібросепаратор" (активи та пасиви, інвентар,
обладнання, устаткування) та інше майно, яке було передано в
оренду Регіональним відділенням фонду держмайна України по
Житомирській області організації орендарів ОП Житомирський завод
Вібросепаратор", відповідно до додаткової угоди до договору
оренди, укладеної між сторонами 22 червня 1993 року, вартістю
270070000 крб.
Згідно п. 3.1 вказаного договору, передача об'єкта
приватизації здійснюється продавцем покупцю в 10-денний строк
після повної оплати вартості предмета договору, порядок та строки
якої обумовлені пунктом 2.3 договору.
Відповідно до укладеної між сторонами 28 червня 1994 року
додаткової угоди до договору купівлі-продажу державного майна від
27.08.1993 року, у зв'язку з зміною вартості державного майна на
підставі повторної інвентаризації державних основних засобів
станом на 01.06.1994 року, затвердженої наказом РВ ФДМУ по
Житомирській області N 6 від 20.06.1994 року, встановлений розмір
державного майна, що приватизується в сумі 60509500 крб.
При вирішенні спору апеляційний господарський суд всебічно
дослідив надані сторонами докази і правильно встановив, що факт
приймання-передачі державної частки майна у статутному фонді
орендного підприємства Житомирський завод "Вібросепаратор", шляхом
викупу, підтверджений актом від 30.06.1994 року. До складу
переданого майна належать і прохідна та гараж з підвалами.
В процесі реорганізацій орендного підприємства Житомирський
завод "Вібросепаратор" було створено Закрите акціонерне товариство
"Вібросепаратор", а потім Відкрите акціонерне товариство
"Вібросепаратор".
Як вбачається з матеріалів справи, Регіональним відділенням
Фонду державного майна України по Житомирській області було
передано ЗАТ "Вібросепаратор" ряд об'єктів, в тому числі й
прохідну з підвалом (порядковий номер 7) та гараж з підвалом
(порядковий номер 35) залишковою вартістю 131499419 крб.,
враховуючи вимоги Методики оцінки вартості об'єктів приватизації
та оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від
02.09.1992 року N 522 ( 522-92-п ) (522-92-п)
.
Перелік нерухомого майна станом на 01.06.1994 року, також
підтверджує знаходження у ЗАТ "Вібросепаратор" прохідної та гаражу
з підвалами за вказаною залишковою вартістю.
Як вбачається з облікових карток сховищ, ВАТ "Вібросепаратор"
належать сховища площею 204 та 554 кв. м., розташовані відповідно
по вул. Чехова, 13 та по вул. Баранова, 93 у м. Житомирі.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що за
ВАТ "Вібросепаратор" рахуються дві захисні споруди, включені в
державний реєстр сховищ, що розташовані за адресами: м. Житомир,
по вул. Чехова, 13 та по вул. Баранова, 93, які значаться в
проектній документації як прохідна та гараж з підвалами, при цьому
самі сховища розташовані під підвалом та гаражем.
Відповідно до п. 1.3 Державної програми приватизації майна
державних підприємств, затвердженої Постановою Верховної Ради
України від 07.07.1992 року ( 2545-12 ) (2545-12)
та п. 2.3 Державної
програми приватизації на 1994 рік, затвердженої Постановою
Верховної Ради України від 26.01.1994 року ( 3876-12 ) (3876-12)
, до
підприємств та об'єктів, які не підлягають приватизації віднесено,
зокрема, й протирадіаційні споруди.
Частиною 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, що була чинною на час укладення
договору купівлі продажу та додаткової угоди також, визначено, що
приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне
значення, до яких відносяться протирадіаційні споруди.
Згідно пункту 6 статті 5 вказаного Закону ( 2163-12 ) (2163-12)
,
перелік об'єктів права державної власності, які не підлягають
приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням
Кабінету Міністрів України.
До Переліку майнових комплексів державних підприємств,
організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва,
приватизація або передача в оренду яких не допускається ( 26-92 ) (26-92)
,
в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, віднесено
також й протирадіаційні споруди.
Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції правильно
вважав необгрунтованим висновок місцевого суду про відмову в
позові виходячи з того, що зазначені сховища є протирадіаційними
спорудами, а тому не підлягають приватизації і не можуть бути у
власності відповідача.
Спірні приміщення були враховані при інвентаризації
державного майна ОП "Вібросепаратор" та приватизовані відповідачем
шляхом викупу, в той час, як відповідно до Методики вартості
об'єктів приватизації та оренди, затвердженою Постановою Кабінету
Міністрів України від 02.09.1992 року ( 522-92-п ) (522-92-п)
, вартість майна
цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що
належить орендареві, для якого встановлений особливий режим
приватизації (вилучення об'єктів незавершеного будівництва,
процентних облігацій, акцій, паїв, споруд і дільниць, що не
підлягають приватизації).
Згідно ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного до 1 січня
2004 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій
стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути
одержане в натурі, відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші
наслідки недійсності угоди не передбачені законом (ч. 2 ст. 48
ЦК УРСР).
Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції вірно
встановив, що спірне майно було передане відповідачеві за актом
прийому-передачі від 30.06.1994 року та сплачене ним як
приватизаційними майновими сертифікатами, так і грошовими коштами.
Виходячи з викладеного, апеляційний господарський суд дійшов
правильного висновку про те, що п. 1.3 договору купівлі-продажу
державного майна від 27.08.1993 року N 3-7419 із змінами,
внесеними додатковою угодою від 28.06.1994 року в частині вартості
відчужуваного майнового комплексу в сумі 131499419 крб., що
складає вартість сховища N 2 по вул. Чехова, 13 та сховища N 1 по
вул. Баранова, 93 не відповідає нормам діючого законодавства
України, тому є недійсним із застосуванням подвійної реституції, а
позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх
відповідність викладеним судом нормам матеріального права.
Наведені висновки апеляційного господарського суду
відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваної
постанови помилкові і не відповідають матеріалам справи.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної
скарги немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
24 лютого 2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу
ВАТ "Вібросепаратор" - без задоволення.