ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2005 Справа N 2-7/2214-2005(2-7/14587-04)
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Ялта
на постанову від 04.04.05
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 2-7/2214-2005
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом ВАТ “Готельний комплекс “Ялта-Інтурист”
до ДПІ у м. Ялта
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
позивача: Алфьорова Н.С. (дов. від 15.07.05)
відповідача: Туляков І.О. (дов. № 823/9/10-0 від 21.02.05)
У зв’язку з виходом з відпустки судді Першикова Є.В., справа,
призначена до слухання колегією суддів у складі: головуючий
Ходаківська І.П. , судді: Савенко Г.В., Полянський А.Г.,
розглядається колегією суддів у постійному складі: головуючий
–Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П. , утвореною
розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України від 09.04.04.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 28.07.05 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
30.11.2004-18.01.2005, (суддя Дугаренко О.В.) позов ВАТ
"Готельний комплекс "Ялта-Інтурист до Державної податкової
інспекції у місті Ялті в Автономній Республіці Крим про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень і про спонукання ДПІ у
місті Ялті до виконання певних дій задоволений частково. Судом
визнані недійсними податкові повідомлення - рішення ДПІ у місті
Ялті в Автономній Республіці Крим № 0005182301/0 від 27.08.2004
№ 0005152301/0 від 27.08.2004. В решті частини в позові
відмовлено.
Постановою колегії суддів Севастопольського апеляційного
господарського суду у складі: Фенько Т.П. , Градової О.Г.,
Черткової І.В. рішення місцевого господарського суду залишено
без змін.
ДПІ у м. Ялта звернулась до Вищого господарського суду України
із касаційною скаргою на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова
прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального
права, а тому просить постанову апеляційного господарського суду
та рішення місцевого господарського суду скасувати, в позові
відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у м. Ялта на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду та перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм матеріального і процесуального
права відзначає наступне:
Позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у
місті Ялті в Автономній Республіці Крим № 0005182301/0 від
27.08.2004 і № 0005152301/0 від 27.08.2004. Крім того, позивач
просив суд зобов'язати відповідача провести коректування
лицьового рахунку ВАТ”Тотельний комплекс "Ялта-Інтурист” по
податку на прибуток з урахуванням суми збитків відповідно до
Декларацій позивача по податку на прибуток за 2003 і 1-й квартал
2004.
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що з
30.06.2004 по 25.08.2004 Державною податковою інспекцією у місті
Ялта проводилась комплексна документальна перевірка дотримання
вимог податкового і валютного законодавства ВАТ "Готельний
комплекс "Ялта -Інтурист" за період з 01.07.2003 по 31.03.2004.
В ході перевірки були встановлені порушення п. 5.1, п. п. 5.3.9,
п. 5.3, п. 5.9 статті 5, п. п. 8.1.2 п. 8.1, п. п. 8.3.1 п. 8.3
статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, що виразилось в заниженні податкового
зобов'язання по податку на прибуток в сумі 73600 грн., завищенні
негативного об'єкту оподаткування на 1917300 грн., а також
порушення п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.
7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що виразилось в заниженні податку на додану
вартість в сумі 755913,38грн.
За результатами перевірки складений акт № 242/23-1/02573711 від
25.08.2004, який покладений в основу спірних податкових
повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Ялті.
Відповідно до податкового повідомлення - рішення ДШ у місті Ялта
№ 0005182301/0 від 27.08.2004 позивачу визначена сума
податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 95780
грн., у тому числі основної платіж-73600 грн. штрафна санкція-
22180 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішенням ДПІ у місті Ялті
№ 0005152301/0 від 27.08.2004 позивачу визначена сума
податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі
1133870 грн., у тому числі основний платіж -755913 грн., штрафні
санкції -377957 грн.
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що згідно
договору купівлі-продажу № ДИС/157 пстм від 01.08.2003 ВАТ
"Готельний Комплекс "Ялта-Інтурист"(покупець) приймає і оплачує
Дочірньому підприємству Корпорації "Індустріальний Союз Донбасу"
"Донецький Індустріальний Союз"(далі ДП "ДІС) (постачальнику)
товар, ціна і кількості якого обмовляється в специфікаціях.
Дані операції здійснювалися на підставі договорів поставки з
постачальниками і договору комісії № 2003-1996/27 КМС від
01.08.2003 між ВАТ "Готельний комплекс "Ялта-інтурист -
"Комітент" та Корпорацією "Індустріальний Союз Донбасса" -
"Комісіонер". Відповідно до даного договору "Комісіонер"
зобов'язався за дорученням "Комітента" від свого імені і за його
рахунок за обумовлену винагороду вчинити продаж партії продукції
на експорт.
В даному випадку, як встановлено судами, продавці реалізували
товари покупцю (позивачу) вантажоодержувачем же був
"Комісіонер", а кінцевим споживачем - нерезидент відповідно до
даних вантажних митних декларацій. В підтвердження проведеного
відвантаження продавець направляв на адресу покупця рахунок-
фактуру. В ньому вказувалось: найменування, кількість, вага,
ціна, сума відвантаженої продукції, а так само номер вагону і
номер залізничної накладної. Крім того, на адресу покупця
прямувала залізнична квитанція про приймання вантажу до
перевезення (четвертий екземпляр залізничної накладної, який
залишається у вантажовідправника).
Рахунок-фактура є одночасно і підставою для оплати (рахунок) і
документом підтверджуючим відвантаження. В даному випадку ВАТ
"ГК "Ялта-Інтурист” лише брав участь в розрахунках, не будучи
безпосереднім одержувачем продукції, отже, оформляти
відвантажувальні накладні між покупцем і постачальником, як
вважає відповідач, довіреності на отримання товарно-матеріальних
цінностей немає необхідності.
Одержувачем продукції по вищезгаданих операціях була Корпорація
"ІСД"-комісіонер за договором комісії. Дані про надходження
грошових коштів були представлені в суд, оскільки грошові кошти
поступили на момент розгляду справи.
З урахуванням наведеного, суди дійшли до висновку про те, що
доводи відповідача про заниження позивачем об'єкту оподаткування
в четвертому кварталі 2003 р. на 1710,1 тис. грн., є
необгрунтованими, та такими, що не відповідають фактичним
обставинам справи.
Що стосується твердження відповідача про порушення позивачем п.
5-9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" від 22.05.1997 № 283\97-ВР із змінами і
доповненнями, на тій підставі, що підприємство придбаває метал
без фактичного отримання товару, тільки беручи участь в
розрахунках (в даному випадку відповідач погоджується, що
продукція отримувалась) колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до п. 1.2 "Порядку ведення обліку приросту (убилі)
балансової вартості купувальних товарів (окрім активів, що
підлягають амортизації, цінних паперів), матеріалів, сировини
(палива), що комплектує і напівфабрикатів на складах в
незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому
числі малоцінних предметів на складах)" Порядок встановлює
правила ведення обліку приросту (убули) балансової вартості
купувальних товарів. Вартість металопродукції, як встановлено
судами, відображалась в балансі підприємства, оскільки була
власністю позивача з моменту відвантаження, що також
підтверджувалося актами прийому - передачі.
На підставі п. п. 7.5.1 Закони України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивач включав в податковий кредит суми податку по податкових
накладних відповідно до дати їх отримання.
Згідно п. 11.2 "Порядку ведення Книги обліку придбання товарів
(робіт, послуг)"в графі 2, Книги обліку придбання указується
дата отримання податкової накладної покупцем і ніяк не
фіксується дата виписування податкової накладної продавцем.
Отже, дата виписування податкової накладної не впливає на
включення суми податку в той або інший податковий період, і тому
вимагати, а тим більше заявляти до податкового органу про
"порушення" порядку виписування податкової накладної в даному
випадку підстав не було.
Господарськими судами було встановлено, що одержувачем вантажа-
металопродукції була Корпорація "Індустріальний Союз Донбасу",
яка згідно з угодою комісії № 2003-1996/27 кмс від 01.08.2003
була комісіонером, і за дорученням комітента здійснювала продаж
товару. Факт передачі позивачем товару на комісію Корпорації
"Індустріальний Союз Донбасу" підтверджується актами прийому-
передачі № 1,2 від 01.08.2003 № 3 від 26.10.2003.
Згідно статті 128 ГК УРСР ( 436-15 ) (436-15)
(діючого у момент
виникнення правовідносин) право власності (право оперативного
управління) у набувача майна за договором виникає з моменту
передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором.
Передачею признається вручення речей набувачу або здача
транспортної організації для відправлення набувачу або здача на
пошту для пересилки набувачу речей, відчужених без зобов'язання
поставки. До передачі речей прирівнюється передача коносамента
або іншого розпорядливого документа на речі. Статутом залізниць
України визначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою
письмовою формою на перевезення вантажу, яке полягає між
відправником і залізницею на користь третьої сторони -
одержувача. Тобто накладна є документом, підтверджуючим передачу
товару відправником перевізнику. Договорами передбачено, що
датою поставки товару є дата календарного штемпеля відправника,
вказана в залізничній накладній(квитанції). Таким чином,
залізнична накладна (квитанція) є документом, підтверджуючим
передачу товару від продавця покупцю.
Таким чином, господарські суди дійшли до висновку про
помилковість кваліфікації відповідачем операцій по придбанню
металопродукції, укладених з Корпорацією "Індустріальний Союз
Донбасу", Дочірнім підприємством Корпорації "Індустріальний Союз
Донбасу", до категорії безтоварних.
Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права
платника податків на податковий кредит є дата першої події: або
дата здійснення списання засобів з банківського рахунку платника
податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписування
відповідного рахунку (товарного чека) -у разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків,
або дата отримання податкової накладної, підтверджуючої факт
придбання платником податку товару (робіт, послуг).
Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду складається з
сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в
звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),
вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва
(обіг), і основних фонди або нематеріальних активів, що
підлягають амортизації.
Підпункт 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закони України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вимагає як обов'язкову умову для
включення в податковий кредит наявності інших, окрім податкових
накладних, документів тільки при імпорті робіт (послуг).
Операція купівлі-продажу не є такою.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
Вищого Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПІ у м. Ялта залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
04.04.05 у справі № 2-7/2214-05 залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська