ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 5/1746-23/174
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А., суддів: Грейц К.В., Дроботової Т.Б., за
участю представників: - позивача, - відповідача, розглянувши
касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Львові на
ухвалу від 07.02.2005 Львівського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Львівської області N 5/1746-23/174 за
позовом ВАТ "Кінескоп" до державної податкової інспекції у
місті Львові про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від
05.01.2005 (суддя Поліщук В.Ю.) позовні вимоги ВАТ "Кінескоп"
задоволені - визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ
у м. Львові N 0000282320/0/7936 від 19.04.2004, яким позивачеві
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в сумі 440706,50 грн., в т.ч. 303109 грн. - основний
платіж та 137597,50 грн. - штрафні санкції.
Рішення мотивовано тим, що при прийнятті спірного податкового
повідомлення-рішення відповідачем не дотримано вимог статей 6, 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, перевищено повноваження,
встановлені Законом України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
та Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, не враховано дію норм Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Державна податкова інспекція у місті Львові, не погоджуючись
з рішенням у справі, звернулася з апеляційною скаргою, яку ухвалою
від 07.02.2005 Львівського апеляційного господарського суду було
повернено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційної інстанції
від 07.02.2005 скасувати і передати справу для здійснення
апеляційного провадження, посилаючись на отримання рішення суду
від 01.01.2005 тільки 10.01.2005, чим викликано його звернення з
апеляційною скаргою після перебігу 10-денного строку, а також на
можливість згідно ч. 2 ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відновлення
пропущеного процесуального строку протягом трьох місяців з дня
прийняття рішення місцевим господарським судом.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в
судовому засідання касаційної інстанції не скористались, відзив
від позивача до суду не надходив.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні правильність
застосування норм процесуального права в ухвалі апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 53 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за заявою сторони, прокурора чи за
своєю ініціативою суд може визнати причину пропуску встановленого
законодавством процесуального строку поважною і відновити
пропущений строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення
господарського суду набирає законної сили після закінчення
10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому
засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини
рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного
строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до
статті 84 цього Кодексу.
Як зазначено у ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційна
скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення
місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні
було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, з дня
підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення у даній справі було винесене за участю представників
сторін, виготовлене і підписане 05.01.2005, про що зазначено в
самому тексті рішення, а оскаржено лише 24.01.2005, тобто після
перебігу встановленого строку.
Як вбачається з ухвали апеляційної інстанції від 07.02.2005,
скаржником у клопотанні про відновлення пропущеного строку подання
апеляційної скарги зазначено, що повний текст рішення ним отримано
10.01.2005, з цього випливає, що рішення було надіслане у
встановлений нормою ст. 87 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
5-денний строк,
скаржник отримав текст рішення в межах процесуального строку,
тобто не був позбавлений можливості вчасно, не пізніше 15.01.2005,
звернутися з апеляційною скаргою.
Крім того, відповідно до положень частини 3 статті 51 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в разі, коли останній день строку припадає на
неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний
за ним робочій день. Отже, оскільки 15 січня 2005 року - субота,
останнім днем закінчення процесуального строку, встановленого для
оскарження рішення у справі, було 17 січня 2005 року, однак
скаржник не використав і цієї можливості.
При цьому колегія суддів не може погодитись з посиланням
скаржника на неповідомлення про час і місце оголошення рішення у
справі. Як вбачається з матеріалів справи, судове засідання з
розгляду позовної заяви, в якому приймав участь представник
відповідача Кушнір Т.В., відбулося 23 листопада 2004 року. Згідно
з протоколом в судовому засіданні, з метою оцінки судом поданих
доказів та прийняття рішення у справі, було оголошено перерву до
05.01.2005 до 10 години. Таким чином, твердження відповідача про
те, що він не був обізнаний з датою оголошення рішення, не
відповідає дійсності.
Колегією суддів не вбачається, у даному випадку, підстав для
скасування ухвали про відмову у відновленні пропущеного
процесуального строку, оскільки поважними причинами його пропуску
визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та
пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для
своєчасного вчинення процесуальних дій. Дії заявника, що призвели
до пропуску процесуального строку (зволікання з поданням
касаційної скарги), мають суб'єктивний характер, а тому не можуть
вважатися поважними причинами для його поновлення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає спірну ухвалу
такою, що прийнята із врахуванням всіх обставин, відповідає
вимогам чинного процесуального законодавства, підстав для її
скасування не вбачається.
Керуючись вимогами ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
07.02.2005 у справі N 5/1746-23/174 господарського суду Львівської
області залишити без змін, а касаційну скаргу державної податкової
інспекції у місті Львові - без задоволення.