ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 32/55
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Мачульського Г.М.
суддів : Грейц К.В.
Полянського А.Г.
розглянувши касаційну Дніпровської регіональної митниці
скаргу
на постанову від 28.03.2005
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № 32/55 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ЗАТ “Юніпласт”
до Дніпровської регіональної митниці
Про визнання недійсним талону відмови
за участю представників: не прибули
- позивача
- відповідача не прибули
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
8.02.2005 року , залишеним без змін
постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 28.03.2005 (у складі головуючого судді
Р.Ф.Куліш, Л.М.Білецької, О.В.Голяшкіна), задоволені позовні
вимоги закритого акціонерного товариства “Юніпласт” і визнаний
недійсним талон відмови пропуску на митну територію України чи у
митному оформленні товарів та інших предметів № 838/124346 від
27.12.2004.
Судові акти мотивовані відсутністю у відповідача законодавчих
підстав для відмови у митному оформленні ввезеного позивачем
вантажу, оскільки пункт 9 Постанови Кабінету Міністрів України
“Про заходи щодо забезпечення виконання Державного бюджету
України на І квартал 2002 року” від 10.01.2002 № 21
( 21-2002-п ) (21-2002-п)
, яким було внесено зміни у пункт 4 Порядку
випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму
податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на
митну територію України, затвердженого Постановою КМУ від
01.10.98 № 1104 ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
, зокрема, щодо наявності права
відстрочення сплати ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на
митну територію України шляхом видачі податкового векселя лише у
осіб, які мають право на відшкодування ПДВ з бюджету за
результатами попереднього звітного періоду, якщо така
заборгованість із відшкодування ПДВ на день видачі податкового
векселя не погашена, було визнано недійсним рішенням
господарського суду м. Києва від 22.03.2002 у справі № 25/144,
залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України
від 10.09.2002.
Дніпровська регіональна митниця не погодилась з таким рішенням
та постановою у справі, звернулась з касаційною скаргою, в якій
просить судові акти скасувати і в позові відмовити, посилаючись
на порушення судами норм матеріального права, зокрема, Порядку
випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму
податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на
митну територію України, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 01.10.1997 № 1104 ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
(далі –
Порядок ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
), згідно з яким встановлені додаткові
вимоги до платників податків, які пред'являють вексель при
ввезенні товару на митну територію України, а саме: наявність у
імпортера права на відшкодування з бюджету податку на додану
вартість за результатами попереднього звітного періоду, якщо
така заборгованість з відшкодування податку на додану вартість
на день видачі податкового векселя не погашена. Оскільки позивач
не надав довідки про стан відшкодування йому з бюджету податку
на додану вартість, митниця правомірно відмовила йому у митному
оформленні товару.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить
рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну
скаргу - без задоволення, оскільки судові акти винесені у
відповідності до чинного законодавства України та практики
Верховного суду України.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з
матеріалів справи, згідно з зовнішньоекономічним контрактом № UA-
0406 від 07.06.2004, укладеним позивачем з фірмою “BALON LLC”,
США, за вантажною митною декларацією № 110000001/4/124346 на
адресу позивача надійшов товар –поліетилентерефталат у гранулах,
заявлений для митного оформлення на Дніпровській регіональній
митниці з видачею векселя № 65305299818694 від 21.12.2004 на
суму 58293,66 грн. податку на додану вартість.
Дніпровською регіональною митницею позивачеві відмовлено у
митному оформленні зазначеного товару згідно талону № 838/124346
від 27.12.2004 з підстав ненадання довідки про стан
відшкодування ПДВ відповідно до п. 4 Порядку ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
.
Згідно пп. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з моменту набрання чинності цим Законом
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платники податку при ввезенні (пересиланні)
товарів на митну територію України можуть за власним бажанням
надавати органам митного контролю простий вексель на суму
податкового зобов’язання, один примірник якого залишається в
органі митного контролю, другий надсилається органом митного
контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем
реєстрації платника податку, а третій надається платнику
податку.
Пунктом 3 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які
видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні
(пересиланні) товарів на митну територію України, затвердженого
постановою KM України від 01.10.1997 року № 1104 ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
,
встановлено, що зобов’язання щодо сплати податку на додану
вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію
України виникають в день оформлення ввізної митної декларації,
але сплату можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя,
а пунктом 4 Порядку встановлені вимоги до особи, якою може бути
видано податковий вексель.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відповідність
позивача ознакам юридичної особи, які надають йому право
використати податковий вексель при ввезенні (імпорті) товарів на
митну територію України - а саме: позивач є платником податку на
додану вартість, зареєстрований та внесений до реєстру платників
податку на додану вартість , має
індивідуальний податковий номер, присвоєний йому як платнику
податку на додану вартість.
Решта вимог до особи, якою може бути видано податковий вексель,
в тому числі і наявність права на відшкодування з бюджету
податку на додану вартість за результатами попереднього звітного
періоду, якщо така заборгованість з відшкодування податку на
додану вартість на день видачі податкового векселя не погашена,
що були внесені до пункту 4 Порядку згідно пункту 9 постанови
Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо забезпечення
виконання Державного бюджету України на І квартал 2002 року” від
10.01.2002 № 21 ( 21-2002-п ) (21-2002-п)
, відповідно до рішення
господарського суду м. Києва від 22.03.2002 у справі № 25/144,
залишеного без змін постановою Вищого господарського суду
України від 10.09.2002, визнані такими, що обмежують право
платника податків на подання органу митного контролю податкового
векселя, в зв’язку з чим пункт 9 цієї постанови ( 21-2002-п ) (21-2002-п)
був визнаний недійсним.
За таких обставин позивач як платник податку, який возить товари
на митну територію України, має право на надання митниці
податкового векселя, сума якого буде включена до податкових
зобов'язань по ПДВ, враховуючи тільки законодавчо встановлені
критерії, що до нього пред'являються, а також його бажання
надавати податковий вексель. Відтак дії митниці по пред’явленню
до позивача додаткових вимог, визнаних у встановленому порядку
недійсними, і відмова з цієї підстави у митному оформленні
товару, суперечать чинному законодавству.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення та постанову
у справі такими, що містять правильну юридичну оцінку обставин
справи, відповідають вимогам чинного матеріального та
процесуального законодавства, підстав для їх скасування або
зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28.03.2005 у справі господарського суду Дніпропетровської
області № 32/55 залишити без змін, а касаційну скаргу
Дніпровської регіональної митниці –без задоволення.
Головуючий Г.Мачульський
Судді К.Грейц
А.Полянський