ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2005 Справа N 34/296а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Грека Б.М. - головуючого, Бур'янової С.С. (доповідач),
Кравчука Г.А., розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного
фонду України у Червоногвардійському районі м. Макіївки на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
24.01.2005 р. у справі N 34/296а господарського суду Донецької
області за позовом ТОВ "Шедевр" до Управління Пенсійного фонду
України у Червоногвардійському районі м. Макіївки про визнання
недійсним вимоги та рішення, за участю представників сторін від
позивача не з'явилися, від відповідача не з'явилися,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від
02.12.2004 року (суддя Кододова О.В.) позов задоволено; визнано
недійсними вимогу Управління Пенсійного фонду України у
Червоногвардійському районі м. Макіївки від 11.06.2004 року
N Ю-226 та рішення відповідача від 11.06.2004 року N 70; стягнуто
з відповідача на користь позивача суму 2333,05 грн. з віднесенням
на відповідача судових витрат по сплаті мита у розмірі 136,00 грн.
та 118,00 грн. інформаційних послуг.
Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив
з того, що позивач як платник єдиного податку знаходиться на
спрощеній системі оподаткування і є платником внесків до ПФУ в
розмірі 42% від суми єдиного податку; відповідачем не було
враховано, що у зв'язку з переходом позивача на спрощену систему
оподаткування ведеться спрощена система оподаткування, якою не
передбачено нарахування та відстрочення внесків до Пенсійного
фонду України в розмірі 32 відсотків, тому неможливо зробити
відповідні проводки по встановленій системі бухгалтерського
обліку; спірне рішення від 11.06.2004 року спонукає позивача до
подвійного оподаткування, оскільки заборгованості по спрощеній
системі оподаткування немає.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
24.01.2005 р. у справі N 34/296а зазначене рішення суду першої
інстанції залишено без змін. Постанова апеляційного господарського
суду мотивована посиланнями на ті ж обставини справи та норми
права, що і рішення господарського суду першої інстанції.
Не погоджуючись із прийнятими судовими актами по справі
Управлінням Пенсійного фонду України у Червоногвардійському районі
м. Макіївки подано касаційну скаргу до Вищого господарського суду
України. У своїй касаційній скарзі заявник просить скасувати
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
24.01.2005 р. у справі N 34/296а.
Обґрунтовуючи касаційні вимоги, скаржник вказує на порушення
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального права при ухваленні судових актів по справі.
Зокрема, заявник зазначає, що об'єкт оподаткування, коло платників
збору, ставки і порядок справляння збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування врегульовані Законом України "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
.
Посилання суду на Указ Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
, на думку скаржника, не є підставою для
не застосування положень, передбачених Законом України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та Законом України "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки питання щодо
об'єкту збору і ставок його справляння врегульовані саме цими
законами. Крім того, скаржник у своїй касаційній скарзі вказує на
те, що при колізії положень закону та підзаконного нормативного
акту застосовуються положення закону, як такого, що має вищу
юридичну силу.
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти
доводів, викладених в ній, вважає їх безпідставними і такими, що
не відповідають нормам діючого законодавства, і тому просить
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
24.01.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без
задоволення.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, в
основу оскаржених позивачем актів відповідача покладений акт
камеральної перевірки своєчасності, достовірності, повноти
нарахування та своєчасності сплати зобов'язань зі збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування ТОВ "Шедевр" за період з
січня по квітень 2004 року, результати якої відображені у акті
перевірки від 10.06.2004 року. В останньому зазначено, що в
порушення п. 1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" від 09.07.2004 року N 1058-IV
( 1058-15 ) (1058-15)
(далі по тексту - Закон) і за висновком Пенсійного
фонду України позивач не нарахував страхові внески за ставкою 32%
по 419,20 грн. у лютому - квітні 2004 року на загальну суму
1257,60 грн.
За несвоєчасну сплату страхових внесків на обов'язкове
державне пенсійне страхування рішенням виконуючого обов'язки
начальника управління Пенсійного фонду України в
Червоногвардійському районі м. Макіївки від 11.06.2004 року N 70
на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону ( 1058-15 ) (1058-15)
застосована
фінансова санкція в розмірі 188,64 грн. за порушення п. 1 ст. 19
Закону, донараховані страхові внески у сумі 1257,60 грн. та
надіслано позивачу вимогу про сплату боргу N Ю-226 від
11.06.2004 року у загальній сумі 1446,24 грн., в тому числі
недоїмка у сумі 1257 грн., фінансова санкція в сумі 188,64 грн.,
яку останній прийняв.
Господарськими судами встановлено, що відповідно до свідоцтва
позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та
звітності - є платником єдиного податку за ставкою 10%, а отже
керується відповідними нормативними актами, якими введено порядок
сплати такого податку, зокрема, Указом Президента України від
03.07.98 року N 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену систему
оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"
в редакції 28.06.99 року (далі по тексту - Указ), який є діючим на
час розгляду справи. Спрощена система оподаткування обліку та
звітності передбачає заміну встановлених законодавством податків
та зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку.
З матеріалів справи видно, що відповідачем за місяці
перевірки 2004 року донараховано платнику збір до ПФУ за ставкою
32% від нарахованого фонду зарплати. Отже, відповідач зобов'язав
позивача здійснювати відрахування до Пенсійного фонду у більшому
розмірі, ніж його здійснюють інші суб'єкти господарювання, які не
сплачують єдиного податку і 42% якого не поступає у Пенсійний фонд
України на пенсійне забезпечення.
Суди встановили, що донарахувавши 1257,60 грн. збору
відповідач не зарахував позивачу суму коштів, яку ним вже сплачено
фонду - 42% від суми єдиного податку.
Як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, приймаючи
оскаржувані рішення, посилаються на те, що Закон України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від
09.07.2003 року N 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
не встановлює ставок збору,
а передбачає порядок сплати збору суб'єктами підприємницької
діяльності. Крім того, суди зазначають, що в пп. 4 п. 8
Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено, що на період
дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування
суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб
оподаткування, сплачують страхові внески у фіксованому (твердому)
розмірі, який поки що не встановлено, не вилучено з законодавства
про спрощену систему оподаткування положень, які стосуються
спрямування коштів до Пенсійного фонду, а тому платники єдиного
податку продовжують керуватися Указом ( 727/98 ) (727/98)
, оскільки
законами України не визначено правового режиму єдиного
оподаткування та не скасовано спрощену систему оподаткування.
Колегія суддів не може погодитись із зазначеними висновками
господарських судів, оскільки вони не відповідають нормам діючого
законодавства.
Відповідно до п. 17 ст. 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування належить до загальнодержавних податків та зборів,
ставки та механізм справляння яких не можуть встановлюватися або
змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються Законом
України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"
( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
.
Статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
встановлено перелік осіб, що є
платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Зокрема, відповідно до пунктів 1, 3 статті 1 вказаного Закону,
платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є
суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності,
їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та
організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також
фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які
використовують працю найманих працівників; фізичні особи -
суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю
найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні
нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької
діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням
доходу.
Крім того, пунктом 5 статті 1 Закону України "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування є юридичні та фізичні особи, що здійснюють
господарські операції.
Аналізуючи наведені вище норми Закону України "Про
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, можна
зробити висновок, що обов'язковість сплати збору на
загальнообов'язкове пенсійне страхування не пов'язується із
статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає за необхідне зазначити, що стаття 6 Указу Президента
України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
встановлює пільги,
зокрема, звільнення від сплати збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування суб'єкта малого підприємництва тільки в сфері
його підприємницької діяльності. Визначення поняття
"підприємницька діяльність" дається у статті 42 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
. За змістом цієї норми права,
підприємницька діяльність - це безпосередня самостійна
систематична, на власний ризик, діяльність по виробництву
продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання
прибутку.
Таким чином, вказаний спір по даній справі не підпадає під
правовідносини, що регулюються Указом Президента України "Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
, а є об'єктом регулювання іншого
правового акту - Закону України "Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
.
Названий же Закон ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
не встановлює такої пільги,
як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, що перейшли
на спрощену систему оподаткування.
Крім того, є юридично неспроможним і висновок господарських
судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Указ Президента
України ( 727/98 ) (727/98)
має пріоритетне значення стосовно Закону
України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"
( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, оскільки він суперечить конституційному принципу
верховенства права.
З огляду на наведене, колегія суддів Вищого господарського
суду дійшла висновку про необхідність скасування прийнятих по
справі судових актів, як таких, що прийняті із неправильним
застосуванням норм матеріального права.
Судова колегія вважає, що судами попередніх інстанцій
встановлені фактичні обставини, які входять до предмета
доказування у цій справі, з'ясовані судами першої та апеляційної
інстанції з достатньою повнотою, однак були допущені помилки у
застосуванні норм матеріального права, а тому суд касаційної
інстанції приймає нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог
відмовляє за їх необгрунтованістю та невідповідністю фактичним
обставинам у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 2 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у
Червоногвардійському районі м. Макіївки задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
24.01.2005 р. та рішення господарського суду Донецької області від
02.12.2004 року скасувати.
В позові відмовити.