ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 32/512
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
державного підприємства “Науково-виробнича дослідна агрофірма
“Наукова” на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 5.04.2005 року у справі № 32/512 за
позовом прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської
області в інтересах держави в особі державного підприємства
“Науково-виробнича дослідна агрофірма “Наукова” до товариства з
обмеженою відповідальністю “Колос”, за участю третьої особи без
самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
–Української академії аграрних наук,
про визнання недійсним договору, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2004 року прокурор Дніпропетровського району
Дніпропетровської області в інтересах держави в особі державного
підприємства “Науково-виробнича дослідна агрофірма “Наукова”
звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з
позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Колос”, з
урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання недійсним
договору про сумісну діяльність від 5.04.2004 року з моменту
його укладення, посилаючись на те, що оскаржуваний договір не
направлений на здійснення сумісної діяльності, а направлений на
незаконне отримання відповідачем в оренду землі, що знаходиться
у державній власності, та правом передачі якої в оренду наділена
Дніпропетровська райдержадміністрація, а не державне
підприємство “Науково-виробнича дослідна агрофірма “Наукова”,
умови договору від 5.04.2004 року не відповідають вимогам
чинного законодавства України, він є удаваним, оскільки
укладений сторонами для приховування іншого правочину, який вони
насправді вчинили, а саме –договору оренди землі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
23.12.2004 року до участі у справі в якості третьої особи без
самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
залучено Українську академію аграрних наук.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
19.01.2005 року, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
5.04.2005 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені у
справі судові рішення та направити справу на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції, вказуючи на те, що оскаржувані
судові рішення постановлені з порушенням та неправильним
застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення
проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Такі випадки визначені, зокрема, і ст. 2 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка передбачає
обов‘язок господарського суду порушувати справи за позовними
заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до
господарського суду в інтересах держави.
При цьому, ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
зобов‘язує прокурора самостійно визначати, в
чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовувати
необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Отже, за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, обсягу наданих прокурору ст. 29 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
прав, представництво
прокуратурою інтересів держави у господарському суді є одним із
видів представництва в суді, яке за своєю правовою природою є
правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі
певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і
виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи
(змінюючи, припиняючи) для неї права та обов‘язки. Але
представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється
від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом
представників та колом суб‘єктів, інтереси яких вони
представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність
захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах
прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за позовними
заявами прокурора і суд, повинні враховувати, що закріплені
нормами Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та іншими правовими
актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення
загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших)
дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної
цілісності, державного кордону України, гарантування її
державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки,
охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися
повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами
державних органів та організацій чи з інтересами господарських
товариств з часткою державної власності у статутному фонді або
держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних
підприємств, товариств.
Проте, інтереси держави є відмінними від інтересів інших
учасників суспільних відносин і, даючи офіційне тлумачення
положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Конституційний Суд України у рішенні від 8.04.1999
року у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення
справи у суді є заява, у якій прокурор обґрунтовує порушення чи
загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах, під яким відповідно до ст.ст. 6, 7 та 143
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
потрібно розуміти орган
державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом
надано повноваження органу виконавчої влади, а не підприємства,
установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форми
власності.
Порушуючи провадження у справі за позовом прокурора
Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах
держави в особі державного підприємства “Науково-виробнича
дослідна агрофірма “Наукова”, суд на зазначене вище уваги не
звернув і не врахував, що наведене обґрунтування підстав
пред’явлення позову не містить посилань на обставини, що
свідчать про порушення чи загрозу інтересам держави та
визначення органу державної влади, уповноваженого здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах, позов заявлено в
інтересах суб’єкта господарювання, управління господарською
діяльністю якого здійснюється через його органи управління (ст.
89 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
), а тому, за таких
обставин, порушувати провадження у справі за позовом прокурора
та розглядати спір по суті підстав не було.
При такому положенні постановлені у справі судові рішення не
можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, а позов
залишенню без розгляду згідно п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного підприємства “Науково-виробнича
дослідна агрофірма “Наукова” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
19.01.2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 5.04.2005 року у справі № 32/512
скасувати.
Позов прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської
області в інтересах держави в особі державного підприємства
“Науково-виробнича дослідна агрофірма “Наукова” до товариства з
обмеженою відповідальністю “Колос”, за участю третьої особи без
самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
–Української академії аграрних наук, про визнання недійсним
договору залишити без розгляду.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П. А.