ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2005 Справа N 23/209
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М.,
Палій В.М., за участю представників сторін Г. Максютенко (дов. від
18.11.2004) та О. Білик (дов. від 04.01.2005), розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з
обмеженою відповідальністю "Орбіта-Люкс" на рішення від 13 вересня
2004 року господарського суду Запорізької області та постанову від
23 листопада 2004 року Запорізького апеляційного господарського
суду у справі N 23/209 за позовом відкритого акціонерного
товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь"
про стягнення 121042,24 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 13 вересня 2004 року господарського суду
Запорізької області (суддя І. Садовий) позов задоволено з підстав
відмови в платежі вексельної суми.
Постановою від 23 листопада 2004 року Запорізького
апеляційного господарського суду рішення змінено і присуджено до
стягнення 111406,20 грн. вексельної суми та 823,25 грн. відсотків,
1412,95 грн. та 111,63 грн. судових витрат.
Відповідач просить судові рішення у справі скасувати з
підстав неправильного застосування господарськими судами приписів
статей 34 та 44 Уніфікованого закону про переказні векселі та
прості векселі, а також статей 22, 33, 34, 84, 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ухвалити нове
рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач проти доводів касаційної скарги заперечує і в її
задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступного.
До господарського суду подано позов про стягнення грошових
сум з підстав відмови в платежі і господарськими судами
встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю
"Орбіта-Люкс" в рахунок погашення заборгованості за договором від
14 січня 2000 року N 413Д(00) емітувало простий вексель
N 6931334444633 на суму 284359,17 грн. зі строком платежу "за
пред'явленням, але не раніше 25 грудня 2003 року",
векселедержателем якого є акціонерне товариство
"Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна".
З матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2003 року
сторони склали акт про дострокове пред'явлення цього векселя до
платежу з дисконтом 15 відсотків від номінальної його вартості і
сума векселя становить 240714,59 грн. Відповідач перерахував
позивачу суму 100605,29 грн. і сума боргу на день пред'явлення
позову становила 140109,30 грн.
Відповідно до вимог статті 40 Уніфікованого закону про
переказні векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
держатель
переказного векселя не може бути примушений прийняти платіж за ним
до настання строку платежу. В даному випадку укладення угоди про
дострокове пред'явлення векселя до платежу, погоджений графік
погашення суми векселю, гарантійний лист відповідача, також
здійснення зобов'язаною за векселем особи платежів свідчать про
досягнення угоди про достроковий платіж, і господарські суди
дійшли правомірного висновку про стягнення суми боргу за векселем.
Господарськими судами встановлено, що залишок суми не був
сплачений векселедавцем простого векселя і після настання строку
платежу.
За змістом статей 53 і 77 Уніфікованого закону про переказні
векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
, у разі закінчення строків,
встановлених для здійснення протесту в неплатежі векселя,
векселедержатель втрачає свої права проти індосаментів, але не
векселедавця. Отже векселедержатель зберігає протягом
встановленого терміну вексельної давності (три роки) право вимоги
проти векселедавця простого векселя і в тому разі, коли вексель не
був опротестований.
Господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого
висновку про зменшення суми відсотків, заявленої до стягнення,
оскільки згідно пункту 5 статті 2 Закону України "Про обіг
векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
, відсотки, про які йдеться у
пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону про
переказні векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
, на суму векселів
як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України,
нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного
банку України на день подання позову і від дня настання строку
платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно. Отже,
сума відсотків з 26 грудня 2003 року по 18 червня 2003 року від
суми 140109,30 грн. складає 823,28 грн.
Стягнення пені за прострочку сплати суми за векселем ні
Уніфікованим законом про переказні векселі та прості
( 995_009 ) (995_009)
, ні Законом України "Про обіг векселів в Україні"
( 2374-14 ) (2374-14)
не передбачено, тому господарський суд апеляційної
інстанції обґрунтовано відмовив в позові в цій частині. Крім того,
господарський суд апеляційної інстанції встановив, що частина
вексельної суми в розмірі 28703,10 грн. була погашена після
пред'явлення позову.
Посилання скаржника на порушення апеляційним господарським
судом приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є безпідставним, оскільки відповідно до вимог
цієї статті, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами
апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість
рішення суду в повному обсязі. В процесі перегляду справи
апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково
поданими доказами повторно розглядає справу і додаткові докази
приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх
подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а
також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарськими судами на підставі
всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань
відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить
вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України, тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 13 вересня 2004 року господарського суду
Запорізької області та постанову від 23 листопада 2004 року
Запорізького апеляційного господарського суду у справі N 23/209
залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Орбіта-Люкс" без задоволення.